Житловий фонд – це сукупність жилих будинків і жилих приміщень на всій території України, що визнані у встановленому порядку житлом, придатним для проживання громадян.

Житлові правовідносини – це суспільні відносини, врегульовані нормами житлового права, щодо користування житлом з метою задоволення об’єктивної потреби особи у житлі , які виникають, змінюються та припиняються стосовно вже готового жилого будинку чи іншого приміщення, придатного для проживання людей.

2. ЖИТЛОВЕ ЗАКОНОДАВСТВО.

 

Система житлового законодавства становить взаємопов’язану між собою структуру норм, що регулюють житлові відносини як важливу сферу суспільних відносин.

Систему житлового законодавства складають закони і правові акти, що визначають:

- порядок охорони та захисту прав та законних інтересів наймачів і власників житла

- систему та компетенцію державних органів

- посадових осіб, які виконують практичну роботу, пов’язану з реалізацією функцій органів державної влади щодо реалізації державної політики у житловій сфері

Виділяють наступні групи законодавчих актів:

1. Норми, що стосуються загальних питань житлового законодавства. Регулюються Житловим кодексом, який визначає зміст і структуру житлового фонду, призначення жилих будинків і приміщень, порядок виключення з житлового фонду останніх, житлові права та обов’язки громадян

2. Норми, з питань управління житловим фондом

3. Забезпечення громадян жилими приміщеннями та користування ними

4. Відносини, що включають питання стосовно утримання житлового фонду , його експлуатації та ремонту

5. Норми, що регулюють приватизацію державного житлового фонду та включають норми щодо використання житлових чеків, передачі житлового фонду до комунальної власності

6. Норми, щодо відповідальності за порушення житлового законодавства та специфіки вирішення спорів у житловій сфері

основними джерелами житлового законодавства є :

- Конституція України

- Житловий кодекс України

- Цивільний кодекс України

- ЗУ «Про власність»

- ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду»

- Укази Президента України

- Постанови Кабінету Міністрів України, якими регулюються питання щодо розміру витрат на оплату житлово-комунальних послуг, порядок виплати грошової компенсації при обміні їх квартир на інші

- Рішення центральних органів виконавчої влади

- Рішення місцевих органів державної влади

- Рішення конституційного Суду України

 

3. ЖИТЛОВИЙ ФОНД УКРАЇНИ, ЙОГО СКЛАД І ПРИЗНАЧЕННЯ

Житловий фонд – це сукупність жилих будинків і жилих приміщень на всій території України, що визнані у встановленому порядку житлом, придатним для проживання громадян.

Житловий фонд України – це сукупність жилих квартир (будинків) приватної, державної, комунальної та колективної власності.

До житлового фонду України входять:

1. Жилі будинки – будинки, призначені для проживання людей, мають одну чи кілька квартир, а також необхідні допоміжні приміщення.

Їхні ознаки:

- відповідність будівель архітектурно-будівельним, санітарно-гігієнічним, протипожежним та іншим нормам і стандартам, що робить ці будівлі придатними для постійного проживання в них громадян

- прийняття в експлуатацію комісією фахівців і спеціалістів зведеного будинку, що відповідає зазначеним умовам

- реєстрація в органах місцевого самоврядування будівлі як жилої

Допоміжні приміщення жилого будинку – це приміщення призначені для забезпечення та утримання будинку , а також побутового обслуговування населення за місцем проживання (вестибуль, сходова клітка, перехідний шлюз, міжквартирний коридор, колясочна, підвали, горища)

2. Квартири – частини жилих будинків, що призначені для проживання самотніх осіб, однієї або кількох сімей з упорядженими жилими кімнатами, підсобними приміщеннями, окремим виходом на сходову клітку, галерею, в коридор або на вулицю

3. Частина квартири – жила кімната (кімнати) у квартирі (одноквартирному будинку, придатна для постійного проживання самотньої особи чи сім’ї , а також підсобні приміщення квартири .

Підсобні приміщення – це приміщення кухні, ванної кімнати чи душової, санвузла, квартирного коридору чи прихожої, вбудованих у квартирі кладових або шаф. Вони не можуть бути предметом окремого договору оренди.

В залежності від форм власності житловий фонд поділяється на (ст..4 ЖКУ) :

1. державний житловий фонд – це жилі будинки та жилі приміщення, що належать державі. Державний житловий фонд складається з 2 частин:

1.1. комунальний житловий фонд – це жилі будинки та жилі приміщення, що находяться у комунальній власності, тобто власності місцевих рад. Він утворюється за рахунок будівництва жилих будинків коштами місцевих рад, а також із залученням коштів державних підприємств та організацій. Крім того частина жилої площі передається місцевим радам. Цей фон формується за рахунок конфіскованих жилих приміщень та будинків, що конфіскуються у громадян за скоєний злочин, а також на підставі ст.. 555 ЦКУ.

1.2. відомчий житловий фонд – це жилі будинки та жилі приміщення , що знаходяться у власності державних підприємств, установ та організацій, який створюється в результаті будівництва будинків державними підприємствами, установами, організаціями із залученням державних капіталовкладень, а також за рахунок власних коштів

2. громадський житловий фонд – це сукупність жилих будинків та жилих приміщень, що належать кооперативним організаціям (крім житлово-будівельних кооперативів), їхнім об’єднанням, профспілкам, іншим громадським організаціям. Він будується за власні кошти громадських організацій або за рахунок їх дольової участі у будівництві чи утримуються на балансі

3. фонд житлово-будівельних кооперативів (ЖБК) – це сукупність жилих будинків, що належать ЖБК і призначаються для проживання членів ЖБК. Житлові та житлово-будівельні кооперативи - це добровільні організації , що створюються для будівництва та експлуатації жилих будинків або для капітального ремонту та реконструкції жилих будинків з метою подальшої експлуатації

4. приватний житловий фонд – це сукупність жилих будинків та жилих приміщень, що належать громадянам на праві приватної власності. Цей фонд формується в результаті будівництва громадянами жилих будинків і жилих приміщень та приватизацію.

5. житловий фонд соціального призначення – квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту .

У відповідності до ст..6 ЖКУ жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

 

4. ВИКЛЮЧЕННЯ З ЖИТЛОВОГО ФОНДУ ЖИТЛОВИХ ПРИМІЩЕНЬ

 

У відповідності до ст.. 7 ЖКУ жилі будинки і жилі приміщення можуть бути виключені із житлового фонду України. Відповідно до житлового законодавства України періодично (один раз на 5 років) у строки визначені Кабінетом Міністрів України , проводяться обстеження стану житлових будинків державного і громадського житлового фонду. Непридатні для проживання житлові будинки і житлові приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської ради. Непридатні для проживання житлові приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів можуть бути переобладнані в нежитлові за рішенням загальних зборів членів кооперативу, затвердженими виконавчим комітетом районної . міської , районної в місті ради.

Порядок обстеження стану житлових будинків з метою встановлення їхньої відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання житлових будинків і житлових приміщень непридатними для проживання визначаються постановою Ради Міністрів УРСР від 26.04.1984 року «Про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання».

Обстеження житлових будинків проводять інспекторко-технічні працівники житлово-експлуатаційних організацій. У разі необхідності можуть залучатися фахівці закладів санітарно-епідеміологічної служби, проектних і науково-дослідних організацій, представники громадськості. Під час виявлення невідповідності стану жилих будинків санітарним і технічним вимогам житлово-експлуатаційна організація виступає з пропозицією про визнання житлового будинку таким, що не відповідає санітарним і технічним вимогам і є непридатними для проживання та подає до уповноваженого органу ряд документів.

Після цього обстеження будинку проводить спеціальна комісія, до складу якої входять заступник голови місцевої державної адміністрації або іншого виконавчого органу, начальник управління житлового господарства, представники органів санітарно-епідеміологічної служби, державного пожежного нагляду, органів управління у справах будівництва і архітектури, депутат місцевої ради, інженер житлово-експлуатаційної організації, представники громадського будинкового комітету. За результатами обстеження комісія складає акт про визнання чи невизнання жилого будинку непридатним для проживання. За рішенням виконавчого комітету обласної, міської ради житлові приміщення і житлові будинки можуть бути переобладнані для використання в інших цілях або знесені.

 

5. УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВИМ ФОНДОМ

 

Державне управляння у сфері житла – це діяльність компетентних органів державної влади та місцевого самоврядування щодо забезпечення задоволення житлово-комунальних потреб населення, а також належного використання об’єктів житлового фонду.

Форми державного управління житловим фондом:

1. державний облік (реєстрація) житлового фонду – його метою є отримання інформації про місцезнаходження, кількісний і якісний склад, технічний стан, вартість об’єктів житлового фонду та дані про зміну цих показників.

Порядок державної реєстрації, обліку та оцінки вартості нерухомого майна визначають Правила державної реєстрації об’єктів нерухомого майна, що перебуває у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 року №56, у відповідності до яких державну реєстрацію об’єктів нерухомого майна здійснюють державні підприємства – бюро технічної інвентаризації місцевих органів державної виконавчої влади на підставі відповідних правовстановлюючих документів.

Державному обліку підлягають незалежно від форми власності житлові будинки, спеціалізовані будинки (гуртожитки, готелі-притулки), квартири, службові приміщення, інші житлові приміщення в будівлях, придатних для проживання.

2. державний контроль житлового фонду – це забезпечення дотримання правил використання житлового фонду, порядку його розподілу та надання у користування, а також придбання його у власність.

Основними органами управління житловим фондом України є:

1. Кабінет Міністрів України – вищий орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері житла.. його повноваження пов’язані з оперативним управлінням державним майном, яке здійснюється не лише в правовій формі, через видачу відповідних постанов та розпоряджень, а також в організаційній формі, шляхом делегування своїх повноважень тимчасово або безстроково центральним та місцевим органом виконавчої влади з одночасною передачею їм фінансових та матеріальних ресурсів. КМУ забезпечує нагляд і контроль за виконанням делегованих ним повноважень і функцій, несе відповідальність за результати їх виконання.

2. Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України – здійснює міжгалузеве управління певною сферою, відповідає за її розвиток, бере участь у формуванні державної житлової політики , державної науково-технічної та економічної політики у сфері містобудування, будівництва та комунального господарства, забезпечує проведення їх у життя.

3.Ммісцеві державні адміністрації – державні органи виконавчої влади в областях, районах, АРК, містах Києві та Севастополі, які наділені правом представляти інтереси держави і приймати від її імені розпорядження, що чинні на території адміністративно-територіальної одиниці. Виконують свої функції через створення управлінь, відділів тощо

4. Органи місцевого самоврядування – сільські, селищні, міські ради, у містах з районним поділом – районні в місті ради, обласні, що представляють відповідні територіальні громади і здійснюють від їх імені та в їхніх інтересах функції місцевого самоврядування.

До компетенції місцевих рад належить затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації, установлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту.

До відання виконавчих органів місцевих рад належать:

- управління об’єктами житлово-комунального господарства

- облік громадян, котрі потребують поліпшення житлових умов , розподіл та надання, відповідно до законодавства, житла, що належить до об’єктів комунальної власності, вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків, споруд, що є комунальною власністю

- сприяння розширенню житлового будівництва, надання громадянам, що мають потребу в житлі, допомоги в його будівництві, отриманні кредитів та субсидій для будівництва чи придбання житла , надання допомоги власникам квартир (будинків в їх обслуговуванні та ремонті , сприяння створенню об’єднань співвласників квартир багатоквартирних будинків, реєстрація таких об’єднань

- реєстрація ЖБК та гаражних кооперативів, прийняття рішень про організацію стоянок автомобільного транспорту, здійснення контролю за їх діяльністю відповідно до закону

- Організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових та матеріальних ресурсі підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності

- Облік житлового фонду , здійснення контролю за його використанням

- Надання відповідно до закону громадянам, які потребують соціального захисту, безоплатного житла або за доступну для них плату

- Здійснення контролю за станом квартирного обліку та дотриманням житлового законодавства на підприємствах. В установах, організаціях, розташованих на відповідній території, незалежно від форм власності

- Видача ордерів на заселення житлової площі в будинках державних та комунальних організацій

- Облік нежилих приміщень на відповідній території, незалежно від форм власності, внесення пропозицій їх власникам щодо використання цих приміщень для задоволення потреб територіальних громад

- Облік та реєстрація. Відповідно до закону, об’єктів нерухомого майна незалежно від форм власності

 

 

«ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГРОМАДЯН ЖИТЛОВИМИ ПРИМІЩЕННЯМИ ТА ПОРЯДОК НАДАННЯ ЖИТЛОВИХ ПРИМІЩЕНЬ»

  1. ПІДСТАВИ ТА УМОВИ ВЗЯТТЯ ГРОМАДЯН НА КВАРТИРНИЙ ОБЛІК.
  2. ОБЛІК ГРОМАДЯН, ЯКІ ПОТРЕБУЮТЬ ПОЛІПШЕННЯ ЖИТЛОВИХ УМОВ
  3. ЧЕРГОВІСТЬ НАДАННЯ ЖИТЛОВИХ ПРИМІЩЕНЬ
  4. НОРМА ЖИЛОЇ ПЛОЩІ
  5. ОРДЕР НА ЖИТЛОВЕ ПРИМІЩЕННЯ ТА ЙОГО ЮРИДИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ

 

1. ПІДСТАВИ ТА УМОВИ ВЗЯТТЯ ГРОМАДЯН НА КВАРТИРНИЙ ОБЛІК

Квартирний облік - це облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і здійснюється він за місцем проживання громадян (у виконавчому органі міської, селищної, сільської ради або відповідній місцевій державній адміністрації)або за місцем їх роботи.

Громадяни, які залишили роботу на підприємстві , установі , організації , що здійснюються квартирний облік, у зв’язку з виходом на пенсію, беруться на облік на рівні з робітниками і службовцями даного підприємства, установи, організації.

Якщо громадяни перебували на квартирному обліку за місцем роботи, але перейшли на інше підприємство, в установу, організацію у тому ж населеному пункті, беруться на облік за новим місцем роботи, в разі, коли там не ведеться облік, то у виконавчому комітеті місцевої ради за місцем проживання, із збереженням попереднього часу перебування на обліку та у списках осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень, у випадках:

1) Переведення на інше підприємство, в установу, організацію за розпорядженням вищестоящих органів влади

2) Звільнення у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників

3) Звільнення у зв’язку зі станом здоров’я , що не перешкоджає продовженню даної роботи

4) Звільнення у зв’язку з неявкою на роботу внаслідок тривалої тимчасової непрацездатності

Підстави для взяття громадян на квартирний облік:

1. Потреба у поліпшенні житлових умов – гостра потреба, необхідність у поліпшенні житлових умов даного громадянина та його сім’ї у зв’язку з непридатністю квартири (будинку) для проживання, невідповідністю його санітарним та технічним нормам, забезпеченість жилою площею менше норми тощо.

Перелік підстав, за якими громадянин визнається таким, що потребує поліпшення житлових умов, встановлюється п.13 «Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР» та ст..34 ЖК України , а саме:

- забезпечені житловою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських рад

- які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам

- які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв’язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім’ї

- які проживають за договором піднайму житлового приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму житлового приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів

- які проживають не менше 5 років за договором найму (оренди) в будинках (квартирах) , що належать громадянам на праві приватної власності

- які проживають у гуртожитках

- які проживають в одній кімнаті по дві і більше сімей, незалежно від родинних відносин, або особи різної статі, старші за 9 років, крім подружжя (в тому числі якщо займане ними приміщення складається більш як з однієї кімнати)

Для взяття на квартирний облік достатньо хоча б однієї з перелічених вище підстав, причому відповідна підстава повинна існувати на момент розгляду питання про взяття громадянина на квартирний облік.

2. Постійне проживання у даному населеному пункті – ознаками постійного проживання є наявність житла, тісних особистих, трудових та адміністративних зв’язків. Доказом постійного проживання на практиці в першу чергу визнається наявність постійної прописки (реєстрації). Але інколи місце постійного проживання і місце прописки не збігаються.

 

2. ОБЛІК ГРОМАДЯН, ЯКІ ПОТРЕБУЮТЬ ПОЛІПШЕННЯ ЖИТЛОВИХ УМОВ

Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або квартирний облік, - це офіційна реєстрація громадян, яких компетентні органи визнали такими, що потребують поліпшення житлових умов і яким вони зобов’язані надати відповідне жиле приміщення.

Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється , як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради депутатів.

Облік громадян, котрі потребують поліпшення житлових умов працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням – також і у виконавчому комітеті місцевої ради за місцем проживання. Нарівні з ними беруться на облік громадяни, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах, організаціях у зв’язку з виходом на пенсію.

Тривалість часу сумлінної роботи на одному підприємстві, в установі, організації встановлюється для взяття на облік за місцем роботи – трудовим колективом підприємства, установи, організації, а за місцем проживання – виконавчим органом ради даного населеного пункту разом з радою профспілки, але не може бути менше 15 років.

Громадяни, робота яких пов’язана з постійним переміщенням , які не мають через це постійного місця проживання, можуть бути взяті на облік і не за місцем проживання.

Кожна сім’я може перебувати на квартирному обліку за місцем роботи одного з членів сім’ї (на їх вибір) та у виконавчому комітеті міської ради за місцем проживання.

Для взяття на квартирний облік необхідно подати заяву, підписану членами сім’ї, які разом проживають, мають самостійне право на одержання житлового приміщення і бажають разом стати на облік.

До заяви додаються:

· Довідку з місця проживання про склад сім’ї , видану організацією, яка здійснює експлуатацію житлового будинку, або громадянином, який має у приватній власності житловий будинок (частину будинку) , квартиру

· Довідки про те, чи перебувають члени сім’ї на квартирному обліку за місцем роботи (у виконавчому комітеті місцевої ради)

· Медичний висновок (в окремих випадках)

· Довідка (виписка з рішення виконавчого комітету місцевої ради) про невідповідність житлового приміщення встановленим санітарним і технічним умовам (в окремих випадках)

· Копія договору піднайму житлового приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду чи договору житлового приміщення в будинку ЖБК або в будинку (частині будинку), квартирі, що належить громадянину на праві приватної власності (в окремих випадках).

Перечисленні документи потрібно подати до виконавчого комітету місцевої ради за місцем проживання громадян та адміністрації підприємства, установи, організації за місцем їх роботи.

Подана заява реєструється у книзі реєстрації заяв про взяття на квартирний облік, після чого проводиться попередній розгляд заяв про взяття на квартирний облік та перевіряються житлові умови громадян. Рішення про взяття на облік виносяться на протязі місяця. У рішенні вказується дата взяття на облік, склад сім’ї, підстава для взяття на облік, вид черговості надання житлових приміщень, а при відмові – її причина. Рішення про взяття на облік за місцем роботи затверджується виконавчим комітетом, про що по місцю роботи направляється відповідний лист, в якому вказується зміст прийнятого рішення.

Громадянин вважається взятим на облік з дня винесення рішення.

На кожного громадянина, взятого на квартирний облік, заводиться облікова справа, в якій містяться необхідні документи. Облікові справі дається номер у книзі обліку осіб, які перебувають у черзі на одержання житлового приміщення. Вони зберігаються за місцем квартирного обліку громадян, а після надання їм житлових приміщень – у виконавчому комітеті місцевої ради, який видав ордер на вселення, де зберігаються протягом 5 років після одержання громадянами житлових приміщень. Після закінчення цього строку вони знищуються. Щороку з 1 жовтня по 31 грудня відповідні органи проводять перереєстрацію громадян, які перебувають на квартирному обліку. Якщо в ході перевірки виявленні заявки, то вони вносяться в облікові справи громадян і книгу обліку осіб. Які перебувають у черзі на одержання житлових приміщень.

Підстави зняття з квартирного обліку (ст..40 ЖКУ):

v Поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення

v Виїзд на постійне місце поживання до іншого населеного пункту (право зберігається за членами сім’ї )

v Припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством

v Засудження до позбавлення волі на строк понад 6 місяців

v Подання відомостей , що не відповідають дійсності . які стали підставою для взяття на облік, або неправомірні дії посадових осіб при вирішенні питання про взяття на облік

v Неправомірні дії посадових осіб








Дата добавления: 2015-05-21; просмотров: 4479;


Поиск по сайту:

При помощи поиска вы сможете найти нужную вам информацию.

Поделитесь с друзьями:

Если вам перенёс пользу информационный материал, или помог в учебе – поделитесь этим сайтом с друзьями и знакомыми.
helpiks.org - Хелпикс.Орг - 2014-2024 год. Материал сайта представляется для ознакомительного и учебного использования. | Поддержка
Генерация страницы за: 0.037 сек.