Поняття відстрочених податкових зобов’язань та відстрочених податкових активів

Для того щоб відобразити податок на прибуток у фінансовій звітності повністю відповідно до норм П(С)БО 17, необхідно виконати дії в такій послідовності:

1) визначити суму поточного податку на прибуток, тобто розрахувати відповідно до податкового законодавства суму податку на прибуток, що показується в декларації про прибуток.

2) визначити суми відстрочених податків на прибуток;

3) визначити підсумок складання (віднімання) поточного та відстрочених податків на прибуток. Цей підсумок і буде витратами з податку на прибуток, що наводиться в ряд. 180 форми № 2.

Таким чином, згідно з нормами П(С)БО 17 послідовність роботи з податками на прибуток така: спочатку визначається «податковий» податок на прибуток і лише потім визначається «бухгалтерський» податок на прибуток.

При визначенні відстрочених податків на прибуток використовується метод зобов'язань за балансом. Характерними особливостями цього методу є такі:

– з усіх можливих різниць у складі витрат з податку на прибуток визнаються лише тимчасові різниці. Постійні різниці виключаються з розрахунків;

– тимчасові різниці визначаються як різниці між оцінкою активу чи зобов'язання за даними балансу та податковою базою цього активу чи зобов'язання. Це принципово відрізняється від визначення різниць у часі за методом зобов'язань за звітом про фінансові результати як різниць між обліковим і податковим прибутком;

– постійні різниці виключаються з розрахунків досить вишукано: якщо актив не має оцінки для цілей оподаткування, його податкова база вважається рівною його балансовій вартості. Податковою базою зобов'язання є його балансова вартість за вирахуванням будь-яких сум, що не підлягають оподаткуванню з метою оподаткування цього зобов'язання в майбутніх періодах. У разі виникнення доходу внаслідок отримання авансу податковою базою зобов'язання буде його балансова вартість за вирахуванням доходу, який не підлягатиме оподаткуванню в майбутніх періодах;

– як податкова база використовується оцінка активу чи зобов'язання для цілей податкового обліку. Як «бухгалтерська» база використовуються показники активів та пасивів Балансу;

– рекомендується використовувати такі формули для визначення тимчасових різниць:

для активів: ТР = ОБ – ПБ, де ТР – тимчасова різниця, ОБ – облікова («бухгалтерська») база, ПБ – податкова база;

для зобов'язань: ТР = ПБ – ОБ.

Тимчасові різниці поділяються на ті, що підлягають вирахуванню (створюють ВПА), і ті, що підлягають оподаткуванню (створюють ВПЗ). При визначенні річної суми витрат з податку на прибуток слід буде підрахувати всі тимчасові різниці – як ті, що підлягають вирахуванню, так і ті, що підлягають оподаткуванню, а потім визначити підсумок додавання всіх тимчасових різниць. Загальну формулу визначення витрат з податку на прибуток можна записати так:

Витрати з податку на прибуток = Поточний податок на прибуток + ВПЗ (– ВПА)

Причиною появи постійних різниць є принципові відмінності у правилах бухгалтерського та податкового обліку. Результатом таких відмінностей є те, що актив/зобов'язання або витрати/дохід мають лише одну з оцінок – або ОБ, або ПБ, і, отже, тимчасову різницю розрахувати не можна. Тому така «однобічна» оцінка активу/зобов'язання і визнається постійною різницею.