Схеми розміщення, густота рослин та площа живлення при вирощуванні капусти білоголової

Важливу роль при вирощуванні всіх сільськогосподарських рослин, в тому числі капусти білоголової відіграють схеми сівби і густота рослин [14, 20, 23].

Оптимальна густота рослин капусти в різних грунтово - кліматичних умовах України складає: для ранньостиглих сортів 47 – 57 шт. на 10 м², середньоранніх – 42 – 55, середньоспілих – 35 – 40, середньопізніх – 28 – 32 і пізньостиглих – 24 – 28 шт. на 10 м².

Ефективність схем розміщення рослин капусти визначається двома параметрами – густотою і коефіцієнтом рівномірності їх розміщення на площі. Регулювання площі живлення за рахунок широких міжрядь не завжди вдається отримати вирівняні по біометричним показникам головки, але шляхом загущення посадки в рядках можна збільшити врожай капусти на 11-17 %.

Одним із важливих факторів росту і розвитку капусти білоголової, з яким зв’язана продуктивність рослин і якість врожаю, є площа живлення. Її розмір залежить від біологічних особливостей рослини, технологічних прийомів і елементів вирощування: способу вирощування розсади, схеми розміщення і густоти рослин та ін.

Важливе місце у питанні підвищення врожайності повинно бути відведене підвищенню коефіцієнта використання рослинами сонячної радіації завдяки правильному розміщенню їх у посівах, збільшенню площі листків, подовженню строку їх активного життя. Правильний вибір густоти стояння та способу розміщення забезпечує можливість уникнути перегрівання грунту, яке викликає порушення водообміну у рослин, а умови водообміну і транспірація дуже впливають на фотосинтез.

Кількість рослин, що розміщується на гектарі, залежить від сорту, ґрунтових умов та рівня агротехніки. Щодо цього особливості сорту капусти відіграють більшу роль, ніж в інших овочевих культур, оскільки рослини дуже різняться за величиною. Рівень родючості ґрунту та зрошення значно впливають на вибір площі живлення.

Найефективніша площа живлення така, що забезпечує максимальний і доброякісний урожай з одиниці площі. Оптимальною площею живлення для середньопізніх і пізніх сортів в умовах зрошення є 70х50-55 см, а при обмеженому зволоженні – 70х60 або 70х70 см. Висаджують капусту пізньостиглу також за стрічковою схемою 90+50 з такою ж відстанню між рослинами.

При зменшенні площі живлення спостерігається тенденція до послаблення стійкості рослин до хвороб та розтріскування головок, зниження середньої її маси і збільшення загального врожаю з одиниці площі. При цьому якість урожаю знижується. Для пізніх сортів краща площа живлення 0,42-0,49 м² з квадратним розміщенням рослин [25].