Походження і ботанічна класифікація капусти білоголової

Капуста білоголова – давній вид культурних овочевих рослин. Археологічні розкопки свідчать про те, що людина почала вирощувати капусту в кінці кам’яного віку.

Центр походження капусти білоголової – узбережжя Середземного моря і Атлантичного океану. Місце введення цієї рослини в культуру – Італія. Капуста білоголова утворилася з дикої листкової з гладким кучерявим листям, древні її форми були рихлими, з невисоким вмістом цукру і сухої речовини. Чисельні сучасні форми і сорти отримані від схрещування капусти листкової з іншими дикими видами капустяних рослин.

Цю рослину почали вирощувати більше ніж 4,5 тисяч років тому у Середземномор'ї та Південній Європі. Відповідно до давньогрецького міфу, походження капусти пов'язане з богом Юпітером. Юпітер, намагався роз’яснити суперечливі показання двох оракулів, він змок від напруженості, і краплі його поту, що впали на землю, перетворилися в капустину. Основа сучасного слова "капуста", найбільш ймовірно походить від кельтського слова "кап" - голова.

В Греції капуста білоголова здавна була символом тверезості: не меншою повагою вона користувалася і у Древньому Римі, де її називали каулус. Крім стародавніх греків і римлян її вирощуванням займались і інші народи, що проживали в Середземноморському центрі (Древній Єгипет, Візантія). Є дані, що свідчать про вирощування капусти в Закавказзі, Малій Азії і інших регіонах.

Виробництво капусти білоголової в Західній Європі особливо зросло після хрестових походів, що підсилила зв'язки з середземноморськими країнами Малої Азії, звідки й завозилися її форми. На територію Київської Русі капусту завезли греки, римляни і росіяни. Деякі дослідники вважають, що росіяни й українці запозичили цю рослину від греко- римських колоністів Криму.

Сьогодні капуста білоголова поширилася повсюдно - від Крайньої Півночі до субтропіків. Особливо багато вирощують капусту білоголову в країнах з помірним і прохолодним кліматом. В Україні вона посідає перше місце по площі посіву серед овочевих рослин [7, 25].

За ботанічною класифікацією капуста білоголова (Brassica oleracea var. capitata) — дворічна рослина родини капустяних (Brassicaceae), капуста городня (2n=18). Вид В. oleraceae L. має багато різновидів, з яких для городництва найважливі такі: В. ol. var. capitata L. - головчаста, з формами аlbа (білоголова) та гubrа (червоноголова) та ін. [8,14].

1.2. Біологічні та морфологічні особливості капусти білоголової]

Капуста білоголова – дворічна овочева рослина. В перший рік вирощування формується укорочене товсте стебло (кочерига) і головка (продуктовий орган), в якій накопичуються поживні речовини. На другий рік із верхівкової бруньки розвивається розгалужене тонке стебло, на якому формуються квіточки зібрані у суцвіття.

Стебло капусти першого року вирощування в діаметрі від 3,5 см до 6 см, короткий (15-50 см), потовщено-циліндричної веретеноподібної і потовщено-веретеноподібної форми. Частина стебла нижче головки називається зовнішньою кочеригою. На другий рік рослина розвиває міцні квітучі кущі, з прямостоячим головним стеблом висотою до 1,7 м.

Наприкінці першого року вирощування капуста білоголова формує велику головку (верхівкова брунька, яка розрослася до більших розмірів) діаметром у ранньостиглих сортів 10-20 см, у середньостиглих й пізньостиглих 25-45 см і більше, форма головки може бути: округла, плоска, опукло-плоска, конічна, овальна. По щільності головки діляться на пухкі, середньої щільності і дуже щільні. Вона пов'язана з формою головки і залежить від умов вирощування: підвищується від північних районів до південних, від вологих до більш сухих. Найбільшу щільність мають сорти округлої форми. По кольору качани бувають білі або зеленувато-білі.

Ріст головок відбувається за рахунок збільшення кількості листків. Верхівкова брунька-качан перешкоджає росту пазушних (бічних) бруньок на внутрішньому качані. Але якщо головку видаляють, то пазушні точки рушають у ріст і, в свою чергу, утворюють нові головки, особливо в ранньостиглих сортів. В залежності від сорту головка формується 1,5 - 2 місяці.

Низька кочерига – характерна ознака більшості ранньостиглих сортів. Середньопізні і пізньостиглі сорти характеризуються високою (до 25 см) зовнішньою кочеригою і краще пристосовані для вирощування на вологих, торф’яних ґрунтах.

Зовнішня кочерига має крупне нижнє листя, черешкові (довжиною 4-30 см) ліроподібні або слабо-ліроподібні, у верхній частині сидячі, цілі. Форма листової пластинки може бути широко-ланцетною, зворотно-яйцеподібною, овальною, округлою, поперечно-овальною. Поверхня пластинки плоска, іноді опукла або вигнута. Краї листка гладкі або слабо-хвилясті. Забарвлення листків від світлого до інтенсивно-зеленого з фіолетовим відтінком, часто із середнім восковим нальотом.

Чим менше листків у розетці, тим більше скоростигла рослина. У капусти білоголової ранньостиглих сортів у розетці 10-15 листків, середньо стиглих - 20-25, пізньостиглих - 25-30, вона діаметром 40-60 см. У перший рік вирощування загальна кількість листів, включаючи головчасті, досягає 160-180, у другий рік стебло несе близько 35-50 листів [9, 25].

Коренева система у капусти при розсадному способі вирощування потужна, мичкувата і добре розгалужена, розташована в основному в орному шарі. Проведені доктором сільськогосподарських наук О.С. Болотських досліди в Лісостепу України на зрошуваних потужних вилужених чорноземах показують, що при оптимальній вологості (80% найменшої вологоємності) ґрунту основні корені розташовуються в шарі 30-50 см, а діаметр їх розповсюдження становить 65-70 см. При розсадному способі вирощування капуста здатна відновлювати втрачені й утворювати додаткові корені, що спостерігається при пересадженні і підгортанні рослин вологим ґрунтом.

При безрозсадній культурі рослини формують глибоку (90-120 см) стрижневу кореневу систему, що підвищує їх стійкість до посухи в перший і другий роки життя.

Суцвіття – подовжена китиця (60-80 см і більше), з тонкими поникаючими квітконіжками і більш товстими непоникаючими, містять до 150 квіток у кожному [8].

Квітка – двостатева, середнього розміру. Пелюстки гофровані, жовтого забарвлення, зібрані в багатоквіткову китицю. Запилення перехресне, відбувається за допомогою комах [25].

Плід – двогніздий стручок довжиною 10-15 см, з коротким носиком, що легко розкривається при дозріванні насінин, яких містить від 25 до 35. Стручок циліндричної, плоско циліндричної і плоскої форми із гладкою поверхнею.

Насіння округлої форми, зі слабо - дрібно - вічковою поверхнею, від коричневого до чорного забарвлення, блискучі, дрібні (діаметр 2-2,5 мм). Маса 1000 насінин становить від 2,5 до 5 г. В 1 г міститься 250-300 шт. насінин. Вони здатні зберігати схожість 4-5 років.

Насіння капусти білоголової вирощують практично на всій території СНД, але найкраще вони вдаються в зонах з підвищеною вологістю й невеликими перепадами температур. Середня врожайність насіння у помірно теплих регіонах 700-900 кг із 1 га, у сприятливі для насінництва - до 1200 кг і більше [8].