Прийоми і елементи технології вирощування капусти білоголової

Розміщення в сівозміні. Капуста білоголова для формування врожаю потребує великої кількості води. Високі і сталі врожаї у Степу та Лісостепу України дає лише при зрошенні. У західних областях та на Поліссі пізньостиглу капусту, особливо на низинних землях, звичайно не поливають. Добрі врожаї в поліській зоні дає на осушених торфовищах та на заплавах.

Протягом вегетаційного періоду найкращі умови для росту її створюється при вологості грунту, не нижчій 80-75 % найменшої вологоємкості, та відносній вологості повітря 60-80 %.

Кращі для капусти родючі ґрунти з високим вмістом гумусу і рН 6,2-7,5. Непридатні для неї ґрунти кислі, на яких вона уражується килою. Щоб уникнути значного поширення хвороб, на попереднє місце її повертають не раніше як через 4 -5 років.

Кращими попередниками є багаторічні трави, огірок, горох, цибуля, томат, озимі зернові. Добре росте вона після кукурудзи на силос, картоплі, перцю, баклажана [28].

В крупних господарствах капусту розміщують в овочевих зрошувальних і овочево-кормових сівозмінах на рівних, добре спланованих ділянках з довжиною загінки не менше 400-600 м, з урахуванням механізованого збирання врожаю [8].

Основний обробіток грунту. Система обробітку грунту під овочеві, як і під інші сільськогосподарські культури, полягає в підтримуванні на належному рівні і підвищуванні родючості грунту, поліпшенні його фізичних властивостей, загортанні і змішуванні з ґрунтом органічних та мінеральних добрив, знищенні або погіршенні умов життєдіяльності бур’янів, шкідників та збудників хвороб, створенні сприятливих умов для проростання насіння культурних рослин, росту і розвитку рослин, розвитку і розмноження корисних ґрунтових мікроорганізмів, подрібненні решток попередньої культури.

Комплекс механічних операцій впливу на ґрунт включає: лущення поверхні поля, оранку, боронування, культивацію. Вибір прийомів обробітку, строки і послідовність операцій залежать від попередника та інших особливостей як попередника, так і біологічних і агротехнічних особливостей наступної культури та сорту, під які готується площа, від ботанічного складу бур’янів, способів і видів внесення добрив [24].

Обробіток ґрунту під капусту пізню розпочинають відразу після збирання попередника – площу лущать дисковими лущильниками на глибину 6-8 см у два сліди. Після попередників, що порівняно рано звільняють поле, лущать через 10-15 днів лемішними лущильниками ППЛ-10-25, ППЛ-5-25 на глибину 14-16 см. При розміщенні капусти після люцерни поле лущать плугом ПЛН-4-35 без полиць на глибину 5-6 см.

Після внесення органічних та мінеральних добрив проводять зяблеву оранку на глибину 22-25 см на супіщаних дерново-підзолистих ґрунтах і 27-30 см на суглинкових чорноземах плугами з передплужниками ПЛН-4-35, ПЛН-6-35 в агрегаті з трактором Т-150К. На важких запливаючих ґрунтах західних областей та Полісся навесні зяб, як правило, треба переорати, що дає змогу приорювати гній, який вивозять на поле протягом зими [28].

Внесення добрив. Пізня капуста добре реагує на внесення органічних і мінеральних добрив. На всіх ґрунтах, крім торфових, вона потребує насамперед азотних добрив, нестачу яких не можна компенсувати фосфатними або калійними. Добре використовує післядію органічних добрив. Органічні добрива треба вносити тільки під оранку або під переорювання зябу. Спочатку вносять мінеральні, а потім органічні добрива.

Для одержання високого врожаю капусти велике значення мають органічні добрива, які сприяють відновленню структури грунту, поліпшують водно-фізичні властивості (водопроникність, вологоємкість). Вони є джерелом вуглекислоти, сприяють фотосинтезу. Значно підвищують врожай капусти мінеральні добрива при нормі 60-120 кг/га кожного елемента живлення залежно від попередника і грунту. Фосфорно-калійні добрива у центральних і південних районах вносять під зяблеву оранку, азотні – навесні під культивацію.

Технологія внесення органічних добрив передбачає рівномірний розподіл їх по поверхні поля, а також термінове (не більше як через 2год після внесення) загортання в ґрунт. Недотримання цієї вимоги призводить до висушування і вивітрювання гною, внаслідок чого втрачаються поживні речовини і знижується ефективність його внесення [28].

Після лущення вносять мінеральні й органічні добрива, використовуючи розкидачі для мінеральних добрив ІРМГ-4, РУМ-5, РУМ-8. Органічні добрива транспортують до поля і розкидають рівномірно розкидачами РОУ-5, РТО-4, КСО-9, ПРТ-10. Навантаження органічних добрив в гноєрозкидачі проводять ПБ-35 з ДТ-75, мінеральні добрива завантажують у розкидачі екскаватором ПЭ-0,8Б з трактором ЮМЗ-6АЛ, а при необхідності їх попередньо подрібнюють стаціонарною установкою АИР-20 [24].

Інститут овочівництва і баштанництва УААН рекомендує вносити під пізню капусту в Лісостепу України без зрошення на чорноземах глибоких малогумусних вносять на 1 га 30-40 т гною і N60-75 P45-60 K45-60, а при зрошенні – відповідно 30-50 т гною і N110-130 P60-90 K45-60. На темно-каштанових ґрунтах Степу при зрошенні ефективне внесення 40-50 т/га гною і N80-110 P40-70 K25-45.

Капуста позитивно реагує на вапнування кислих опідзолених ґрунтів. Дія вапна найповніше виявляється на другий – третій рік після внесення. На солонцюватих грунтах обов’язкове гіпсування (2-4 т/га гіпсу) восени після зяблевої оранки.

Під пізню капусту, призначену для зимового зберігання, Інститут овочівництва і баштанництва УААН рекомендує вносити мінеральні добрива з розрахунку N120-140P120-180 K60 або 40 т/га органічних добрив разом з N₁₂₀ і P₁₂₀ на 1га і підтримувати вологість грунту не нижче 80-75 % НВ.

Такі норми добрив у період вегетації сприяють нагромадженню підвищеної кількості сухих речовин, цукрів, тому вони краще зберігаються зимою [24].

Весняний обробіток грунту.Передпосівний обробіток ґрунту повинен бути спрямований на збільшення запасів вологи і поживних речовин у ґрунті та на сприяння проростання насіння бур’янів і знищення їх сходів [28].

Весняний обробіток починають з боронування зябу зубовими боронами у широкозахватних зчіпках С-11У чи С-18, СП-16. В агрегаті з зубовими боронами ЗБЗТС-1,0 зчеплені легкі посівні борінки ЗБП-0,6А, після них поверхня ґрунту стає рівнішою. Структурні ґрунти краще розробляє шлейф-борона ШБ-2,5. Вирівнювання зябу боронами чи шлейф-боронами зменшує втрати вологи з поверхні. Для кращого вирівнювання ранньовесняне боронування (закриття вологи) проводять у два сліди під кутом до напрямку оранки [24].

Після закривання вологи і розпланування площі поле культивують на глибину 10-12 см з одночасним боронуванням культиватором КПС-4 з трактором ДТ-75. Якщо восени з будь-яких причин не внесли мінеральні добрива, їх вносять перед першою культивацією. Після культивації поверхню грунту обов’язково коткують гладенькими котками СКГ-2, що прискорює з’явлення сходів бур’янів, які знищують при наступній культивації. За умов посушливої погоди навесні для прискорення з’явлення сходів бур’янів на зрошувальних землях доцільно провести дощування невеликими нормами (100-150 м³/га), щоб зволожити верхній шар грунту.

Другу культивацію проводять так само, як і першу. У період між другою культивацією і передсадивним глибоким розпушуванням грунту поле ще раз коткують.

Перед садінням розсади проводять глибоке (14-16 см) розпушування грунту культиватором КПС-4 з одночасним внесенням трефлану або рам роду [28].

Використання гербіцидів.Капуста пізня досить чутлива до дії гербіцидів. Тому застосовувати їх потрібно обережно, суворо дотримуючись рекомендованих норм та строків внесення.

Слід мати на увазі, що підвищення доз та повторні обприскування можуть призвести до пригнічення рослин, нагромадження залишків гербіцидів у головках. [28].

При вирощуванні капусти білоголової до висадки розсади або висіву насіння високоефективними гербіцидами є бутизан 400, нітран, пенітран, семерон, стомп, треф лан, а по вегетуючим рослинам капусти (після висадки розсади) – бутизан 400, лонтрел 300, набу, поаст, семерон, тарга, тарга супер, фуроре супер, фюзилад супер. Для знищення сходів бур’янів під передпосівну або передпосадкову культивацію вносять гербіциди на поверхню грунту штанговими обприскувачами ОПШ-3200 та ОПШ-15-01 або ОМП-1200 [8].

Обприскування ґрунту гербіцидами проводять вранці (7-10 год.) або увечері (16-20 год.), при швидкості вітру не більше 4 м в секунду, оптимальна температура грунту в шарі 0-10 см в межах +12…+25°С, повітря +18…+25°С.

Не можна вносити гербіцид з інсектицидами. Їх слід застосовувати не пізніше як за 7 днів до обробки посівів гербіцидом і не раніше як через 6-7 днів після неї [28].

Підготовка насіння до сівби. Отримання високого товарного врожаю капусти в більшому залежить від якості і фізіологічного стану насіння. Висів насіння крупніше 1,5 мм, термічно та хімічно знезаражених , підвищує дружність сходів, стійкість рослин до хвороб і інших зовнішніх впливів. Перед висівом насіння перевіряють на схожість, вологість, сортову чистоту, енергію проростання. Крім цього їх калібрують, прогрівають, замочують, барботують, дражують, обробляють хімічними препаратами. Висівають свіже однорічне, підготовлене насіння, яке забезпечує інтенсивний ріст. За 2 доби до висіву насіння калібрують. Цей прийом гарантує дружні та рівномірні сходи при вирощуванні доброякісної розсади. Для цього насіння відбирають решетах (ситах) з діаметром отворів 1,5-1,7 мм. Таке калібрування по розміру дозволяє відібрати крупну (діаметром більше 2 мм), середню (1,5-2 мм) фракцію, щоб маса 1000 насінин була не менше 4-5 г. Дрібну фракцію (діаметром менше 1,5 мм) для висіву не застосовують, а крупну та середню висівають окремо.

Крім калібрування на решетах, використовують ефект закону Архімеда. В 3-5 % соляний розчин насипають насіння, їх витримують 7-10 хвилин з постійним перемішуванням. Для висіву використовують лише те насіння яке осіло на дно ємкості. Після цього осівше насіння промивають проточною водою.

Відкаліброване насіння з метою захисту від грибкових захворювань і кили прогрівають у воді (+48…+50°С) протягом 20 хвилин, з наступним швидким охолодженням протягом 2-3 хвилин. Після прогрівання насіння розстилають тонким шаром на фільтрувальному папері і підсушують на повітрі до сипучості.

Якщо насіння підготовлюють способом барботування, його після охолодження не підсушують, а поміщають в спеціальну ємкість з водою, поєднуючи цей спосіб з обробкою стимуляторами росту. Розчиняють 100 мг гумата натрію в 1 л води. Крім цього застосовують харчову соду – 5-10 г на 1 л води. Застосовують також передпосівне замочування насіння в розчині розаліну 10 мг/л або гібберсибу 50 мг/л з експозицією 12 г при розході розчину 2 л на 1 кг насіння. Барботування – збагачення насіння киснем за допомогою акваріумного компресора, відбувається 48 годин, частина насіння за цей час може прорости. Тому насіння зразу висівають.

Для прискорення з’явлення сходів насіння замочують до набухання на протязі 12-16 годин у воді при температурі +20…+25°С, після чого їх розстеляють тонким шаром і просушують на повітрі в тіні.

Хороші результати при вирощуванні розсади дає додавання мікроелементів під час дражування насіння, що збільшує стандартність розсади і зменшує ураження рослин чорною ніжкою. Дражування насіння капусти проводять заздалегідь (за 1,5-2 місяці до висіву) з наступним їхнім підсушуванням при температурі +30°С і доведенням до вологості 9 % [8].

Вирощування розсадиДля сівби використовують свіже, однорічне насіння, яке надалі забезпечить інтенсивний ріст рослин. Перед сівбою відбирають велике насіння на решетах з діаметром отворів 1,5-1,7 мм, щоб маса 1000 шт. насінин становила не менше 4 г.

Для знезаражування проти фомозу, судинного бактеріозу та фузаріозного в'янення насіння капусти прогрівають 20-25 хв. у гарячій воді при температурі 50 °С, протруюють біопрепаратом фітолавін-100 - 5 г/кг. Ефективне намочування насіння капусти у розчинах мікроелементів: 0,01 - 0,03 % борної кислоти, 0,02 % сірчанокислої міді, 0,05- 0,1 % сірчанокислого марганцю, 0,03 % сірчанокислого цинку.

Насіння пізньостиглих сортів капусти білоголової висівають у парники або у відкриті розсадники в Поліссі 20-25 квітня, Лісостепу 25квітня – 5 травня, Степу – 30 квітня – 15 травня [8].

Норма висіву насіння на одну парникову раму 10-12 г, а на 1 м² 8-10 г визначена з таким розрахунком, щоб з парникової рами одержати 1500- 1800 шт., а з 1 м² теплиці - 1000-1200 шт. сіянців. Висівають насіння парниковими сівалками ПРСМ-7, СОП-43 або вручну на глибину 1- 1,5 см.

Після сівби недостатньо зволожену грунтосуміш поливають, парники накривають рамами та матами, підтримуючи у цей період температуру 17-23°С. При такій температурі сходи з'являються через 3-4 доби і залишаються у фазі сім’ядолі більше декади.

У перші 3-4 доби після появи сходів температуру повітря підтримують у межах 6-8°С, а надалі до появи першого справжнього листка - в сонячні дні 12-13°С, похмурі - 9 -10°С, вночі - 6 -7°С. У цей час розпушують міжряддя, прополюють бур'яни, видаляють недорозвинені, відстаючі в рості рослини. З початком росту першого справжнього листка температуру в споруді підвищують на 3- 4°, провітрюють і при потребі поливають.

У віці 16-18 діб від сівби рослини пікірують у торфоперегнійні горщечки 8X8 або 10Х10 см. У більших горщечках розсада виростає міцніша, з товстим стеблом. Рослини, одержані з такої розсади, краще переносять несприятливі навколишні умови, швидше розвиваються і забезпечують більш ранній та високий врожай.

При пікіруванні сіянці у ґрунт заглиблюють до сім'ядольних листочків, що сприяє утворенню на під сім’ядольному коліні додаткових корінців. Після пікірування рослини поливають теплою (25-28°С) водою з розрахунку 10 л води на одну парникову раму чи 1 м² теплиць.

Зразу після пікірування сіянців парники на 2-3 доби притінюють матами і підтримують температуру повітря у межах 12-14°С в хмарні і 16-18°С в сонячні дні, вночі - 8°С. Коли рослини приживуться після пікірування, їх підживлюють, вносячи 20 г аміачної селітри, 30 г - суперфосфату та 10 г калійної солі, розчинених у 10 л води на одну парникову раму. Через декаду підживлення повторюють, збільшивши кількість добрив в 1,5 рази.

За 8-10 діб до висаджування у відкритий ґрунт проводять третє підживлення розсади: вносять 50-70 г суперфосфату та 30-40 г калійної солі, розчинених у 5 л води на Одну парникову раму або 1 м² теплиці. Після кожного підживлення розчин солей слід змити з листків рослин, щоб запобігти опікам.

Виключення азотних добрив при останньому підживленні сприяє підвищенню вмісту цукрів у рослинах, а разом із загартуванням дає можливість підвищити морозостійкість рослин після висаджування їх в поле.

Інститут овочівництва і баштанництва розробив технологію вирощування розсади ранньої білоголової капусти у плівкових теплицях з обігріванням. У теплицях розсада розвивається швидше, ніж у парниках, і собівартість її набагато нижча. За 15-20 діб до висаджування розсадну відкритий ґрунт теплиці перестають обігрівати, а за 8-10 діб добре вентилюють для її загартування. При вирощуванні в теплицях розсада буває готова до висаджування через 55-60 діб після сівби.

Оптимальний вік розсади 60-65 днів при вирощуванні під рамою 300 -400 рослин та 70-75 діб при вирощуванні 150-200 шт. До часу висаджування рослини повинні мати в першому випадку 6-7, а в другому 8-9 справжніх листків [25].

Висадка розсади. Строки висадки розсади капусти – важливий елемент технології вирощування. Вони впливають на якість продукції. При виборі строків висаджування розсади звертають увагу на фактичну температуру повітря і ґрунту, критичну для росту рослини. Для висаджування бажана похмура дощова погода. У жарку сонячну погоду розсаду висаджують під вечір. Запізнення з висаджуванням розсади на тиждень призводить до затримання росту і розвитку рослини та формування головок, що приведе до зміщення строків збору врожаю на два тижні і великим втратам врожаю. Дослідження проведені в Інституті овочівництва і баштанництва УААН, показують, що запізнення з висадкою розсади капусти білоголової пізньої на 6 діб знижує врожай на 5 %, на 12 діб – на 14 % і на 18 – на 20 %. При висаджуванні розсади капусти пізньої в дуже ранні строки також отримують продукцію на 20 % менше за рахунок зниження товарності головок.

Строки висаджування розсади середньопізніх і пізньостиглих сортів і гібридів капусти білоголової має дуже велике значення. При ранньому висаджуванні головки восени розтріскуються. При запізненні з висаджуванням розсади знижується урожайність. При цьому орієнтовними строками висаджування розсади цих сортів та гібридів з порівняно коротким вегетаційним періодом (Єлєновская, Подарок, Столична, Структа F1, Адаптор F1,Бузоні F1 та ін.) на поліссі і Прикарпатті 5-10 червня, лісостеп – 25 травня – 5 червня, степ і Закарпаття – 10 – 20 червня, а в Криму 1 – 10 червня. Сорти і гібриди з більш довшим вегетаційним періодом (Амагер 611, Белоснєжка, Ліка, Харківська зимова,Новатор F1) висаджують на 5-10 діб раніше.

Капусту висаджують широкорядним, квадратним і лєнточним двох- трирядним способами.

Механізоване або ручне висаджування розсади капусти проводять всіма трьома способами за схемами розміщення 60x30 – 40, 70x30 – 35, 90x25 і (50+90)x30 – 35 см; середньої – 60x50 – 60 і 70x35 – 40 см; пізньої – 60x60, 70x70, 70x40 – 50, 90x35 – 45 см [28].

Через 4-5днів після садіння проводять підсадку рослин в місцях, де вони з якихось причин не прижилися.

Догляд за рослинами. Важливою умовою росту й формування врожаю капусти є своєчасність проведення заходів з догляду за рослинами.

Після садіння розсади і після садивного поливу важливо своєчасно провести перше розпушування міжрядь, оскільки під час механізованого садіння ґрунт значно ущільнюється. Його проводять через 1,5-2 доби після поливу культиваторами рослинопідживлювачами КОР-4,2 з стрілчатими лапами посередині міжрядь і долотоподібними по боках. Глибина першого розпушування 6-8 см, а наступних – 8-10 см. Для наступних розпушувань замість стрілчатих можна встановлювати долотоподібні лапи. На культиватор монтують також робочі органи з комплекту ППР-5,4.

На зрошувальних землях міжряддя розпушують після кожного поливу, після опадів більше 10 мм і у міру відростання бур’янів. За вегетаційний період до змикання рослин проводять 3-4 міжрядних обробітки та 1-2 ручних прополювання у рядках з розпушуванням грунту навколо рослин.

Непогані результати дає застосування на культиваторах спеціальних лап з полицями, які загортають землю сходи бур’янів у рядках, від того ті гинуть.

Капуста пізня, яка має слабку кореневу систему і велику листкову поверхню, потребує підвищеної вологості грунту. На зрошувальних землях її треба систематично поливати, особливо у період формування і росту головок, оскільки перерви у водопостачанні в цей час можуть викликати розтріскування їх після відновлення поливів.

Поливати капусту треба так, щоб вологість грунту не була нижчою 75-80 % найменшої вологоємкості. У Лісостепу її слід поливати 1-2 рази у період утворення розетки та 2-3рази у період утворення і росту головок; у північному Степу – 2-3 рази в період утворення розетки і 5-6 разів у період росту головок; у південному Степу – відповідно 3-4 і 6-7 разів.

Підживлюють рослини як звичайними культиваторами-рослинопідживлювачами КОР-4,2, КРН-4,2, так і гідро-підживлювачами одночасно з поливами. Обов’язковою умовою ефективного використання добрив при підживленні є загортання їх у вологий шар грунту ближче до коренів рослин або полив після підживлення [28].

Через 8-10 днів після садіння у відкритий ґрунт, коли утримуються низькі температури і поживні речовини з ґрунт засвоюються слабо, рослини підживлюють сумішшю мінеральних добрив – 1 ц/га аміачної селітри, 1 ц/га суперфосфату та 0,3 ц/га калійної солі. Друге підживлення проводять через декаду – півтори після першого і третє – ще через 10-15 днів, тобто на початку формування головок [24].

Після приживлення розсади підживлення проводять азотними, а при формуванні головок – підживлюють фосфорними і калійними добривами.Пізнє підживлення азотними добривами, особливо у фазу масового дозрівання головок, викликає надмірне накопичення нітратів [9].

Важливим елементом інтенсивної технології вирощування капусти є боротьба з шкідниками та хворобами. Найбільшої шкоди завдають капусті хвороби (кила, фузаріозне в’янення, судинний та слизовий бактеріоз) і шкідники (капустяна муха, хрестоцвіті блішки, капустяна міль, білан та совка)

Для успішного захисту посівів від хвороб і шкідників треба застосовувати систему, яка включає агротехнічні, організаційно-господарські та хімічні заходи боротьби. Агротехнічні заходи передбачають правильне розміщення капусти після кращих попередників, висаджування її на одне й те ж саме місце або після інших хрестоцвітих не раніше як через 4-5 років. Важливо також не допускати забур’янення плантацій капусти і систематично видаляти з поля і знищувати післязбиральні рештки. Важливою умовою високої ефективності хімічних заходів боротьби є своєчасність їх проведення [28].

На великих територіях обприскування капусти пестицидами проводять машинами ОН-400-3, ОП-2000-2-01, ОПШ-15, ОВТ-1В, ПОУ, ПОМ-630-2, а опилювання – ОШУ-50А. При обробці кінець обприскувача встановлюють на відстані 50см від рослин, що забезпечує покриття рослин мілким розпилом робочої рідини.

Для обприскування рослин інсектицидами і фунгіцидами використовують дощувальні установки ДДН-45 і ДДН-70 [8].

Застосовувати пестициди при обробці овочевих рослин слід обережно, дотримуючись рекомендацій, тому що вони впливають на процеси асиміляції, врожайність і значною мірою на якість продукції [24].

Хімічні обробки капусти припиняють в залежності від терміну дії препарату за 20-30 днів до початку збору [8].

Збирають пізню капусту за один раз, коли утворяться великі щільні головки, вручну або за допомогою платформ та капустозбиральних комбайнів. Головки капусти витримують короткочасні приморозки до мінус 5-7°С, але тоді вони погано зберігаються і краще використовувати їх для квашення. Збирання капусти в господарствах полягає поки що в підрубуванні головок гострими лопатами або великими ножами, складанні їх у купи і навантаженні на транспортні засоби вручну. На головках залишають 3 – 4 покривних листки для захисту їх від забруднення і механічних пошкоджень. Щоб частково механізувати збирання капусти пізньої, можна застосовувати транспортери-навантажувачі ТШН-25 та інші широкозахватні транспортери. Для повної механізації процесу збирання капусти використовують капустозбиральні комбайни МКС-1 (однорядний) та УКМ-2 (дворядний). Продуктивність праці при цьому підвищується в 3 – 4 рази, поліпшується організація праці при збиранні.

Збирають капусту пізню в суху погоду, коли температура повітря вдень опускається до +4…+7°С, а вночі вона тримається на рівні 0. Повітряні прошарки між листками головки надають капусті стійкості до короткострокових дій від’ємних температур. Висока температура призводить до розтріскування головок. Капусту збирають вручну і машинами. При ручному збиранні за допомогою спеціальних ножів зрубують качани з кількома щільно прилеглими до качана покривними зеленими листками, щоб зберегти продукцію від пошкодження і забруднення, укладають їх у купи, а потім вантажать у транспортні засоби.

Після збирання капусту перевозять на переробний пункт, де головки сортують на стандартні і нестандартні згідно з ГОСТ 26768 – 85. Відсортовану продукцію відправляють споживачеві для тривалого зберігання чи квашення [28].