Баланс елементів живлення як показник збалансованості СЗД та його складові

Для підтримання бездефіцитного колообігу елементів живлення в господарстві велике значення має правильне поєднання внесення органічних і мінеральних добрив. Доведено, що гній і мінеральні добрива, які вносять в еквівалентних нормах, на врожай впливають приблизно однаково, але при їх поєднанні в сівозміні рівень використання рослинами елементів живлення підвищується. Крім того, систематичне внесення гною дає змогу підтримувати кількість органічних речовин у грунті на певному рівні та швидше відновлювати порушений у ньому баланс поживних речовин, що винесені з врожаєм.

Баланс елементів живлення - це математичний вираз їх колообігу в землеробстві й біосфері.

Баланс елементів живлення в землеробстві дає змогу вивчати винос їх з ґрунту з урожаєм та надходження в ґрунт з різних джерел і таким чином систематично контролювати й цілеспрямовано впливати на підвищення ефективної родючості ґрунтів внесенням добрив, хімічних меліорантів та інших засобів.

Нині Вивчення балансу ЕЖ проводять у двох напрямах, які взаємозв'язані та доповнюють один одного:

1) експериментальний – баланс встановлюють шляхом агрохімічних досліджень грунту на початковиму періоді його використання і якомусь кінцевиму, або проміжному (на початку періоду вегетаці (ротації сівозміни) та після його завершення);

2) розрахунковий - баланс встановлюють шляхом розрахунків на основі співставлення витратних і прибуткових статей ЕЖ в грунті (методику розрахунків див. практикум).

При проектуванні ЗСЗД використовують розрахунковий метод балансу, який ґрунтується на виносі поживних речовин з урожаєм основної та побічної продукції за ротацію сівозміни. Баланс розраховується для всієї ротації сівозміни, тільки тоді можна робити висновки про збалансованість чи розбалансованість сівозміни за ЕЖ. Під час складання балансу ЕЖ враховують такі статті: втрати елементів живлення з ґрунту - винос з урожаєм, непродуктивні втрати азоту з азотних добрив; надходження елементів живлення в ґрунт - з органічними та мінеральними добривами, з насінням, а для азоту - з опадами, за рахунок фіксації з атмосфери бульбочковими бактеріями бобових культур і вільноіснуючими в ґрунті мікроорганізмами.