Адаптація платіжного балансу за фіксованих валютних курсів

Фіксований курс у класичному вигляді – це твердий курс національної валюти, за яким уряд офіційно зобов’язується вільно обмінювати національну валюту на іноземну і навпаки без будь-яких обмежень.

Розглянемо механізм дії системи фіксованих валютних курсів, скорис­тавшись нашою моделлю для вільних гнучких валютних курсів (рис. 6.2.).

Припустимо, що Україна прийняла офіційне рішення щодо фіксації та підтримки незмінним валютного курсу 1 дол. = 2 грн. Однак це рішення не означає, що попит на долар та гривню або їх пропонування залишатимуться незмінними. Якщо попит на американські товари з боку українців зросте, зросте і попит на долар з утворенням дефіциту платіжного балансу Україні. В умовах вільного плавання змінився б валютний курс і дефіцит автоматич­но був би ліквідований. Але тепер Україна повинна підтримувати курс гривні незмінним. Проблема зводиться до того, що необхідно або зменшити попит на долари, або збільшити їх пропонування, або одночасно зменшити попит і збільшити пропонування так, щоб рівновага відновилася на рівні 1 дол. = 2 грн.

Існують декілька способів вирішення цієї проблеми. По-перше, країна може скористатися своїми офіційними валютними резервами – запасами золо­та та іноземної валюти – і збільшити пропонування доларів. Цей спосіб підтримки валютного курсу можливий за умови, що дефіцит платіжного ба­лансу країни є випадковим і нестійким. Якщо ж країна має стійкий дефіцит платіжного балансу, то його врегулювання і підтримка валютного курсу мо­жуть призвести до вичерпання офіційних резервів. Тоді країні доведеться вдаватися до менш привабливих способів підтримки курсу валюти – запровадження торговельних обмежень і скорочення таким чином попиту на іноземні товари і на іноземну валюту, в кращому випадку вона буде намагатися стимулювати екс­порт за рахунок надання субсидій національним виробникам. Запровадження торговельних обмежень призводить до скорочення обсягів світової торгівлі й не дозволяє скористатися порівняльними перевагами. Надання субсидій деформує структуру торгівлі, закріплює неефектив­ний розподіл ресурсів всередині країні і у світовій економіці в цілому.

Країна може також вдаватися до більш жорсткого способу регулювання, встановлюючи контроль за надходженнями та витратами валюти, крайнім варіантом такого контролю є валютна монополія держави. Держава вимагає від експортерів продажу всієї заробленої валюти, яку згодом розподіляє між імпортерами, обмежуючи тим самим видатки на імпорт доходами від експорту. Зауважте, що держава в даному випадку переймає на себе ті функції, які виконує ринковий механізм в умовах вільного плавання, вирівнюючи обсяги експорту та імпорту. Валютна монополія, як і торговельні обмеження, призводить до руйнування міжнародних економічних зв'язків, що склалися на основі порівняльної переваги. Розподіл обмеженої кількості валюти між імпортерами може породжувати корупцію, тіньовий валютний ри­нок, на якому обмін валют буде здійснюватись не за фіксованим, а за вільним ринковим курсом.

Нарешті, підтримка фіксованого валютного курсу може здійснюватись засобами фіскальної або монетарної політики. Так, стримувальна монетарна призведе до підвищення процентної ставки в країні і зменшить попит на іноземну валюту. Посилення податкового тиску призведе до зменшення використовуваного доходу і зменшення попиту на іноземні товари та іноземну валюту. Для іноземців більш висока процентна ставка стане стимулом для інвестицій в дану країну, пропонування іноземної валюти зросте. Баланс цих подій дозволяє утримати валютний курс незмінним, але при іншому обсязі обміну валют.

Однак макроекономічні наслідки такого шляху підтримки валютного курсу можуть бути руйнівними для економіки. Підвищення процентної ставки призведе до скорочення внутрішніх інвестицій, отже, до скорочення виробництва, зайнятості та доходу. Ціною утримання валютного курсу буде еко­номічний спад. На цьому шляху державі доведеться робити вибір між збалан­сованим платіжним балансом та внутрішньою економічною стабільністю. Та­ким чином, підтримка фіксованого валютного курсу потребує від країни наявності достатніх валютних резервів для покриття дефіциту платіжного балансу. Якщо ці резерви недостатні, країні доведеться вдаватися до протекціоністської політики торговельних обмежень або небажаного внут­рішнього макроекономічного регулювання.