Збалансована організація території земельних угідь

На сьогоднішній день в найбільшій мірі принципам збалансованості відповідає контурно-меліоративна організація території (КМОТ), наукові принципи якої викладено С.Ю. Булигіним.

КМОТ – така організація території сільгоспугідь в межах водозбору (басейну річки), яка забезпечує диференційоване викори­стання території в залежності від її грунтово-ландшафтних умов і ґрунтозахисної здатності сільськогосподарських культур.

При проектуванні проводиться диференціація або групування земель за типом використання. Лінійні рубежі розміщуються поперек схилів в напрямку наближення до горизонталей місцевості. Контурні рубежі фіксуються на місцевості різними засобами постійного упорядкування території (валами різних типів, лісосмугами, буферними смугами з багаторічних трав). При цьому врахо­вується існуюча гідрографічна мережа, яка виконує функції водотоків по безпечному скиданню надлишку талих і зливових вод (залужені улоговини, днища балок, штучні споруди) в річки, ставки, водоймища, озера і при необ­хідності створення додаткових водорегулюючих заходів.

КМОТ дозволяє вирішити ряд завдань збалансованого землекористування, а саме:

- забезпечує підвищення захисних функцій існуючих сільсько­господарських ландшафтів в басейні річки;

- максимально враховує наявні існуючі рубежі, які суттєво впливають на пе­рерозподіл поверхневого стоку талих і зливових вод на водозбірних площах і не підлягають реконструкції в процесі проектування (шляхи з твердим покриттям, залізниці, земляні вали різних типів);

- визначає лінійні рубежі для розміщення полезахисних і водорегу-люючих елементів ландшафту (лісосмуг, протиерозійних валів, водоохоронних прибережних смуг);

- створює оптимальні умови взаємодії різних ґрунтозахисних агротехнічних заходів між собою.

Проектування контурної організації території здійснюється в певній по­слідовності (див. рис.13.4).

Отже, першим і визначальним етапом у вирішенні всіх інших питань КМОТ є поділ земель території водозбору на три еколого-технологічні групи. Належність земель до тої чи іншої групи визначає комплекс інших заходів з КМОТ, і передусім оптимальну структуру посівних площ.

Землі водозбору, використання яких можливе під ріллю, розподіляються на три основні ЕТГ.