Розподіл орних земель Лісостепу та Степу України на ЕТГ

Перша ЕТГ земельвключає повнопрофільні і слабоеродовані грунти, розташовані на рівнинах і схилах до 3°, характер рельєфу і якісний стан ґрун­тового покриву яких дозволяє вирощувати всі культури, включаючи і просапні.

В межах І-ї ЕТГ виділяються дві технологічні підгрупи:

- I-а- рівнинні землі (схили до 1°) на яких немає обмежень у виборі напрямку обробітку грунту і посіву;

- I-б - схилові землі (крутизна 1-3°) і ділянки з ухилами до 1° в се­редній і нижній частині водозбору в Степовій і Лісостеповій зонах з великими водозбірними площами, на яких обов'язковий обробіток грунту і посів сільськогосподарських культур поперек схилів або контурно з допустимим ухилом до горизонталей місцевості. На таких землях поля сівозмін розміщуються поперек схилу або контурно повздовжніми сторонами і лісосмугами на них.

Рис.13.4. Порядок проектування КМОТ

В Степовій і Лісостеповій зонах, де має місце і водна і вітрова ерозія грунтів, на землях першої ЕТГ перевага надається захисту земель від водної ерозії тому повздовжні сторони полів і лісосмуги на них розміщуються попе­рек схилів. Заходи проти вітрової ерозії посилюються ґрунтозахисним обро­бітком, посівом куліс поперек основного напрямку шкідливих вітрів.

3 метою забезпечення захисту ґрунтів від водної ерозії поперек схилів на парах проектуються буферні смуги, а поперек основного напрямку шкідливих вітрів, які співпадають з напрямком схилу, висіваються куліси, захисна дія яких проявляється, в основному, в осінньо-зимовий та ранньо­весняний періоди, тобто в період найбільш вірогідного прояву пилових бур.

Друга ЕТГвключає землі, які розташовані на схилах від 2-3 до 5°, з повнопрофільними слабо- і середньозмитими ґрунтами.

На землях II ЕТГ розміщуються ґрунтозахисні сівозміни з включен­ням культур, що мають високу ґрунтозахисну здатність. Розміщення пару і просапних культур на II ЕТГ забороняється.

Для диференціації щільності протиерозійних заходів, включаючи і агротехнічні, корегування ґрунтозахисних сівозмін (за ступенем насиченості багаторічними травами) землі II ЕТГ поділяються на дві підгрупи:

ІІ-а - землі з крутизною схилів 3-5° без чітко сформованих улого­вин. Рекомендується тимчасово вивести з обробітку під залу­ження - довготривалі високоінтенсивні сіножаті.

ІІ-б - землі з крутизною схилів 3-5° пересічені улоговинами. Реко­мендується вивести з обробітку на постійно, з послідуючим штучним або природним залуженням або залісенням.

Третя ЕТГвключає схилові землі з крутизною більше 5°, а також землі з малорозвиненими ґрунтами на елювії твердих порід, піску і таке інше, з малоеродованими, але низькопродуктивними ґрунтами, які виво­дяться з обробітку на постійно з послідуючим залуженням або залісенням.

Після завершення еколого-технологічного групування при необ­хідності на межі між І і II групами земель виділяються рубежі І порядку, які можуть співпадати з межами водоохоронних зон річок і водойм. Лінійні стокорегулюючі рубежі першого порядку встановлюються починаючи від вершин водозборів, і розраховуються таким чином, щоб вик­лючити переливання через них талих і зливових вод та формування лавино­подібного стоку у періоди екстремальноі водовіддачі. Це досягається конст­рукцією споруд, які передбачають безпечний відвід надлишку води, виклю­чають можливість прориву споруд (валів-терас різних типів, поєднаних із залуженими водотоками. канавами, лісомеліоративними заходами).

За необхідності посилення захисної ролі рубежів І-го порядку проектуються додаткові лінійні рубежі II-го порядку, які, як правило, роз­міщуються паралельно рубежам першого порядку.

При проектуванні слід прагнути до паралельності меж полів і робо­чих ділянок. Відхилення лінійних рубежів як першого так і другого порядків від горизонталей можливе в межах встановлених допусків, обумовлених крутизною, протяжністю і експозицією схилу, кількістю опадів, ерозійною стійкістю ґрунтів і агрофоном.

Радіуси кривизни меж повинні бути зручними для поворотів усіх машино-тракторних агрегатів і бути не меншими:

- на землях зі схилами до 3° - 60 м;

- на схилах від 3 до 5° - 30 м;

- на схилах понад 5° - 15м.

У випадках, коли зміна існуючих прямолінійних меж полів пов'язана з необхідністю ліквідаціі лісосмуг, шляхів з твердим покриттям, удосконалення структури землекористування з позиції підвищення протиерозійної стійкості території здійснюється шляхом удосконалення його внутрішньопольової орга­нізації і більш широкого застосування ґрунтозахисних технології.

Якщо при проектуванні полів і робочих ділянок, на площах з непаралельними горизонталями або через інші причини утворюються дрібні не­зручні для обробітку ділянки, то вони заліснюються за умови прилягання їх до лісових площ, захисних лісових насаджень, лісосмуг або залужуються.

Яружнія території, групи невеликих ярів і улоговин, які вклинюються в основний масив по краях полів, відмежовуються від основної частини схилового водозбору одним загальним водорегулюючим валом та підлягають залісненню.

Закріплення контурних рубежів на місцевості проводиться згідно наступних рекомендацій.

1) При необхідності на землях І-ї і II-ї ЕТГ закріплення контурних ру­бежів проводиться стокорегулюючими спорудами у вигляді різних типів валів в т.ч. валів-доріг, валів-терас, валів-канав, нагірних канав («Технологія проекту­вання і будівництва протиерозійних валів-терас».- К.: Укрземпроект. 1971, «Тимчасовими вказівками по технології проектування протиерозійних гідротехнічних споруд для умов України», К.: «Урожай».- 1971).

2) Розташування водорегулюючих земляних гідротехнічних споруд по­перек схилів проводиться в залежності від розрахункових і допустимих нерозмиваючих швидкостей стікання води від зливи 25% забезпеченості у відповідності з «Методическими рекомендациями по определению расстояний между стокорегулирующими рубежами при проектировании КМЗ».- К.: УкрНДИ землеустройства, 1987).

3) На схилах з частим розташуванням улоговин, які не можуть бути усі обладнані під залужені водостоки, доцільно між лінійними водорегулюючими гідротехнічними спорудами розміщувати додаткові споруди в улоговинах - земляні перемички та загати з залуженими водообходами.

4) В окремих випадках для створення прямолінійності (паралельності) ділянок розрахункові швидкості можуть перевищувати допустимі на 10%, але в такому разі дана ділянка не повинна займати більше 20% від загальної площі між стокорегулюючими спорудами.

5) Залужені водостоки та інші водовідвідні споруди розраховуються на пропуск води від зливи 10% забезпеченості у відповідності з «Правилами по определению максимальних расходов водьі дождевьіх паводков с мальїх водосборов (площадью до 2 км) при проектировании противозрозионньїх гидротехнических сооружений на равнинной территории Украинской ССР - 10.15.УССР 1-87». Госагропром УССР, К.: 1987 ).

6) Якщо допустима пропускна здатність одиночного задернованого во­достоку не забезпечує скидання максимальної розрахункової кількості, води від зливи 10% забезпеченості, то будуються здвоєні водостоки, які роз­діляються між собою валиками, але з таким розрахунком, щоб через них не переливалася вода з сусідніх водостоків, що являється однією з необхідних умов стабільної роботи даних споруд. Проте більше чотирьох здвоєних водостоків будувати в одному місці недоцільно.