Створення збалансованої сівозміни як основи простого відтворення родючості ґрунтів

Збалансована сівозміна - це агробіоценоз, в якому здійснюється чергування сільськогосподарських культур і парів у часі і на території, або тільки у часі з метою збереження і відтворення родючості грунту, отримання високих і сталих врожаїв з доброю якістю продукції, економія енергетичних і трудових ресурсів, охорона навколишнього середовища.

Збалансована сівозміна виконує наступні екологічні функції:

1) забезпечує ефективне використання агрокліматичних ресурсів,

2) підвищує продуктивність землі,

3) позитивно впливає на симбіоз рослин,

4) зменшує кількість збудників хвороб, шкідників, бур'янів та покращують фітосанітарний стан посівів в цілому,

5) зменшує норми внесення мінеральних добрив, пестицидів,

6) зв'язує вільний азот повітря бобовими рослинами,

7) забезпечує ефективне чергування основних та проміжних культур, а кожна культура-попередник позитивно впливає на наступні культури,

8) сприяє отриманню екологічно чистої продукції,

9) забезпечує екологічний баланс агрофітоценозу та охорону навколишнього середовища,

10) забезпечує наближення балансу гумусу до бездефіцитного рівня за рахунок надходження органічних решток у ґрунт та створення сприятливих умов для їхньої гуміфікації,

11) забезпечує покращення всіх властивостей та режимів грунту,

12) захищає грунт від ерозії,

13) забезпечує біологічне розпушення грунту та покращення структурно-агрегатного складу,

14) забезпечує підтримання стабільної реакції ґрунтового розчину.

В основі класифікації сівозмін покладено склад і співвідношення вирощуваних сільськогосподарських культур, а також наявність у сівозміні чистих парів. За цим принципом сівозміни поділяють на типи і види.

Тип сівозмінивизначається основними видами продукції, яка виробляється в них (зерно, технічні культури, корми, овочі та ін).

Видсівозміни це співвідношення площ окремих культур або їх груп (зернові, технічні просапні і непросапні, багаторічні трави, зернобобові, пари).

Розрізняють три типи сівозмін: польові, кормові (прифермські і лукопасовищні), спеціальні.

Польові сівозміни призначені в основному для виробництва зерна, технічних культур і картоплі. Такі сівозміни здебільшого впроваджуються в усіх господарствах (займають понад 90% ріллі). У сучасних польових сівозмінах вирощують багато кормових культур, частина сівозмінної площі відводиться під чисті пари (їх площа залежить від кліматичних умов).

Кормові сівозміни призначені для вирощування кормових культур і виробництва грубих та соковитих кормів, незначні площі в таких сівозмінах займають зернові, технічні та інші культури.

Залежно від складу цих культур та місця розташування сівозміни стосовно тваринницьких комплексів та ферм даний тип сівозмін поділяють на два підтипи: прифермські і лукопасовищні.

У спеціальних сівозмінах вирощують культури, які вимагають спеціальних умов і прийомів агротехніки (вимагають більш родючих фунтів, понижених елементів рельєфу, наближення виробництва окремих видів продукції до населених пунктів, зрошення та ін). За призначенням серед спеціальних сівозмін розрізняють овочеві, коноплярські, сівозміни з тютюном і махоркою, рисові, сівозміни з ефіроолійними та лікарськими рослинами, ґрунтозахисні та ін. Ґрунтозахисні сівозміни залежно від культур можуть належати до польових, кормових і спеціальних.

Кожний з розглянутих типів сівозмін може належати до різних видів. У грунтово-кліматичних зонах України поширені такі види сівозмін:

1) зерно-парові,

2) зерно-паро- просапні,

3) зерно-просапні,

4) зерно-трав'яні,

5) траво-просапні

6) зерно-траво-просапні, або плодозмінні,

7) травопільні,

8) просапні

9) овочеві,

10) ґрунтозахисні,

11) сидеральні.