V. Створення умов для безперешкодного доступу інвалідів до соціальної інфраструктури

Стаття 26. Органи державної влади і управління, підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання) зобов'язані створювати умови для безперешкодного доступу інвалідів до жилих, громадських і виробничих будинків, спо­руд, громадського транспорту, для вільного пересування в населених пунктах.

Стаття 27. Планування і забудова населених пунктів, формування жилих районів, розробка проектних рішень, будівництво і реконструкція будинків, споруд та їх комплексів без пристосування для використання інвалідами не допускається.

У тих випадках, коли з об'єктивних причин неможливо пристосувати для інвалідів діючі об'єкти, за рішенням місцевих Рад народних депутатів за участю відповідних підприємств (об'єднань), установ і організацій створюються інші сприятливі умови життєдіяльності інвалідів, зокрема, будівництво спеціальних об'єктів.

Фінансування зазначених заходів здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, а також підприємств (об'єднань), установ і організа­цій,які не мають можливості пристосувати свої об'єкти для інвалідів.

Стаття 28. Підприємства та організації, що здійснюють транспортне обслуговування населення, зобов'язані забезпечити спеціальне облад­нання транспортних засобів, вокзалів, аеропортів та інших об'єктів, яке дало змогу інвалідам безперешкодно користуватися їх послугами.

У тих випадках, коли діючі транспортні засоби не можуть бути при­стосовані для використання інвалідами, місцеві Ради народних депутатів створюють інші можливості для їх пересування.

При проектуванні і створенні нових засобів пересування, реконструк­ції і будівництві аеропортів, залізничних вокзалів і автовокзалів, мор­ських і річкових портів обов'язково передбачається можливість їх вико­ристання інвалідами.

Стаття 29. Інваліди забезпечуються житлом у порядку і на умовах, передбачених чинним законодавством і з урахуванням положень цього Закону.

Інваліди та сім'ї, в яких є діти-інваліди, мають переважне право на по­ліпшення житлових умов у порядку, передбаченому чинним законодав­ством.

Стаття 30. Жилі приміщення, займані інвалідами або сім'ями, у складі яких вони є, під'їзди, сходові площадки будинків, в яких мешка­ють інваліди, мають бути обладнані спеціальними засобами і пристосу­ваннями відповідно до індивідуальної програми реабілітації, а також те­лефонним зв'язком.

Обладнання зазначених жилих приміщень здійснюється місцевими Ра­дами народних депутатів, підприємствами, установами і організаціями, у віданні яких знаходиться житловий фонд.

Обладнання індивідуальних жилих будинків, в яких проживають ін­валіди, здійснюється підприємствами, установами і організаціями, з ви­ни яких настала інвалідність, а в інших випадках – відповідними місцеви­ми Радами народних депутатів.

У разі невідповідності житла інваліда вимогам, визначеним виснов­ком медико-соціальної експертизи, і неможливості його пристосування до потреб інваліда може провадитись заміна жилої площі.

Місцеві Ради народних депутатів забезпечують виділення земельних ділянок інвалідам із захворюваннями опорно-рухового апарату під будів­ництво гаражів для автомобілів з ручним керуванням поблизу місця їх проживання.

Стаття 31. Виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів не мо­жуть вилучати частину жилої площі, збудованої за рахунок коштів громад­ських організацій інвалідів, у тому числі господарським способом або з за­лученням їх коштів у порядку пайової участі.

Стаття 32. Інваліди, влаштовані в будинки-інтернати або в інші уста­нови соціальної допомоги, мають право на збереження за ними жилої площі протягом 12 місяців. При більш тривалих строках звільнена жила площа пе­редається для задоволення потреб у житлі іншим інвалідам, які потребують поліпшення житлових умов.

Стаття 33. Діти-інваліди, що не мають батьків або батьки яких по­збавлені батьківських прав і проживають у державних або в інших со­ціальних установах, після досягнення повноліття мають право на поза­чергове одержання житла і матеріальну допомогу на його благоустрій, якщо за висновком медико-соціальної експертизи вони можуть здійсню­вати самообслуговування і вести самостійний спосіб життя.

Стаття 34. Місцеві органи державної влади та управління зобов'язані забезпечувати інвалідам необхідні умови для вільного доступу і користу­вання культурно-видовищними закладами і спортивними спорудами, для занять фізкультурою і спортом, а також забезпечувати надання спеціаль­ного спортивного інвентарю.

Інваліди користуються переліченими послугами безоплатно або на пільгових умовах згідно з рішеннями місцевих Рад народних депутатів за участю громадських організацій інвалідів.

Стаття 35. Інваліди забезпечуються засобами спілкування, що по­легшують їх взаємодію між собою та з іншими категоріями населення. Порядок і умови забезпечення передбачаються місцевими Радами народ­них депутатів за участю громадських організацій інвалідів.

Інваліди 1-ї і 2-ї груп мають право на позачергове і пільгове встановлення квартирного телефону за рахунок коштів Фонду України соціального захисту інвалідів. Порядок і умови встановлення телефону інвалідам визначаються Кабінетом Міністрів України з урахуванням думки республіканських громадських організацій інвалідів.








Дата добавления: 2015-04-21; просмотров: 1805;


Поиск по сайту:

При помощи поиска вы сможете найти нужную вам информацию.

Поделитесь с друзьями:

Если вам перенёс пользу информационный материал, или помог в учебе – поделитесь этим сайтом с друзьями и знакомыми.
helpiks.org - Хелпикс.Орг - 2014-2024 год. Материал сайта представляется для ознакомительного и учебного использования. | Поддержка
Генерация страницы за: 0.004 сек.