Розвиток циркадіанної системи

Якщо ми усвідомили, що циркадіанна система, як і вся організація життєдіяльності в часі, притерпає розвиток, то неминуче постає вирішальне питання: чим визначається специфічна структура програми, що лежить в основі всієї нескінченної різноманітності ритмів, що спостерігаються? Чи, простіше кажучи, чому події відбуваються у визначений час? Питання типу «Чому тварина веде нічний, а не денний спосіб життя?» чи «Чому рівень кортикостерону в плазмі досягає піку саме в цей час доби?» вимагають відповідей не тільки у функціональному плані, але й у плані розвитку. Вони подібні морфологічним питанням, наприклад:

«Чому кришталик утвориться саме в цій ділянці ектодерми? Чи можна вважати, що зріла тимчасова організація – це властивість спадково детермінованої системи, чи ж у її формуванні бере участь і зовнішнє середовище. Очевидно, що відповідь на це питання може включати одночасно обидві альтернативи. Як і у випадку морфологічного розвитку, система тут, ймовірно, приймає свою остаточну форму в результаті постійної взаємодії її частин. У попередніх розділах ми не обговорювали питання про розвиток циркадіанного осцилятора. Властивості осцилятора, такі як вільноплинний період, чи лабільність механізму захоплювання, у період розвитку не досліджувалися, і залишається незрозумілим, якою мірою згадані вище зміни фаз ритмів, відбивають зміни стоячих за ними осциляторів. Складений (багатоосциляторний) осцилятор, ймовірно, представляє собою популяцію взаємодіючих нейронів, повинний проходити деякий, нехай короткий, етап розвитку. Одним з підходів до розуміння цього розвитку може бути вивчення факторів, що на нього впливають.