Розвиток ритмічності у людини

Щодо розвитку добових ритмів у людини можна зробити два узагальнення. По-перше, різні ритми з’являються в різному віці. По-друге, більшість цих ритмів проходять певну стадію дозрівання. Наприклад, добовий ритм сну і неспання з’являється на другому місяці після народження, у той час як ритм кортикостероїдів у плазмі іноді відсутній до дворічного віку. Розвиток обох ритмів може продовжуватися аж до періоду статевого дозрівання. Таким чином, циркадіанна система в людини, очевидно, дозріває дуже довго. Будь-яка інтерпретація наявних даних, крім цих простих, але нетривіальних узагальнень, буде ненадійною й обмеженою, частково через труднощі, що пов’язані з проблемою виміру. Зміни як вільноплинних періодів окремих ритмів, так і фазових співвідношень між ритмами (внутрішньої тимчасової впорядкованості) у дітей до цього часу спеціально не досліджувалися. Проте вже є дані про амплітуди ритмів і про захоплення, що заслуговують подальшого обговорення.

Захоплювання. Розвиток циркадіанного ритму передує розвитку механізмів його захоплювання. Хоча добовий режим освітлення чи соціальний цикл, очевидно мають певний вплив на вільноплинний ритм сну і неспання в дитини (з 6 і по 15-й тиждень), усе-таки стійке захоплювання раніше 22-го тижня не спостерігається. Однак Мартен-дю-Пан показав, що у віці 11 тижнів перехід від постійного освітлення до чергування світла і темряви призводить до швидкого захоплення ритму сну і неспання. Ранкові фази захоплених ритмів деяких показників (таких, як частота пульсу, температура тіла, неспання, електричний опір шкіри) з віком поступово запізнюються: підйом їх до денного рівня відбувається усе пізніше і пізніше.

Амплітуда. В міру дозрівання ритму його амплітуда звичайно зростає Це може бути результатом підвищення максимального рівня (наприклад, у випадку сечовиділення), зниження мінімуму (пульс, температура тіла) або того й іншого одночасно. Фізіологічний механізм зміни амплітуди невідомий, незрозумілим залишається також значення розходжень між ритмами.

Розвиток функції, яка має два дискретні рівні («усе або нічого»), такі як сон-неспання, відбувається шляхом реорганізації епізодичних подій, що спочатку розподіляються випадково або проявляють ультрадіанний ритм. Цю реорганізацію, у перші тижні (але іноді продовжується протягом декількох років), можна описати як «згущення» даного стану в одну годину доби й одночасне «розрідження» іншим часом. Можливі щонайменше два механізми цієї реорганізації: 1) дійсне злиття якихось епізодичних подій у визначені години доби і 2) збільшення амплітуди або ефективності циркадіанного осцилятора, що модулює зовнішні прояви даних подій. Другий варіант це розвиток ритму рухливості в пацюка, що відбувається шляхом посилення добової модуляції, накладеної на ультрадіанний ритм. Добові ритми гормону росту і лютеїнізуючого гормону у людини теж з’являються в результаті вибіркового посилення одного з ультрадіанних епізодів секреції.

Виходячи з того факту, що різні ритми виникаютьу різному віці або, що їхні амплітуди збільшуються по-різному, аж ніяк не випливає, що вони знаходяться під контролем різних циркадіанних осциляторів. Ці розходження можуть залежати від того, як швидко і якою мірою окремі ритми потрапляють під вплив одного й того ж центрального осцилятора.