Етнодемографічна, мовна та релігійна ситуація в Естонії

Населення Естонії становило на липень 2003 р. 1408,56 тис. осіб і має тенденцію до скорочення. Крім цього сучасного загальноєвропейського зменшення народжуваності на демографічні процеси в Естонії суттєво вплинули Друга світова війна і наступні десятиліття радянської окупації. Під час війни і за перші післявоєнні роки Естонія втратила четверту частину свого населення, головним чином внаслідок депортацій в інші регіони СРСР та еміграції.

Основним ресурсом зростання населення в післявоєнний період стала масова імміграція неестонців - процес, що заохочувався централізованою системою управління і плановою економікою задля збільшення чисельності трудових ресурсів і радянізації Естонії. З 1945 по 1970 р. коефіцієнт народжуваності неухильно знижувався і на липень 2003 р. становив 9,24 на 1000 мешканців, а коефіцієнт смертності - 13,42 на 1000 мешканців. Коефіцієнт еміграції в незалежній Естонії оцінюється як 0,71 на 1000 мешканців. Середня тривалість життя жінок -

76,57 років, чоловіків - 64,36 років. 15,8% населення Естонії у 2003 р. - було молодше 15 років, 15,4% - старше 65 років, решта - 68,8% - належить до вікової групи від 15 до 65 років.

Найбільша кількість населення сконцентрована в урбанізованих промислових районах країни, зокрема, майже третина населення проживає в Таллінні та його передмістях, 10% - у промислових центрах Нарва і Кохтла-Ярве на північному сході країни. З сільських районів країни відбувається постійний відтік населення.

Щодо етнічного складу населення республіки, то, якщо у 1945 р. питома вага естонців становила 93%, то в 1989 р. вона знизилась до 62%. Упродовж 1990-х рр. питома вага естонців зросла до 65,3% (2000 р.*, а питома вага росіян скоротилася до 28,1 %. З-поміж інших національних меншин далі йдуть українці (2,5%*, білоруси (1,5%*, фіни(1%*. Корінне населення рівномірно розподілене по всій країні. Росіяни та представники інших національних меншин мешкають зазвичай у промислових містах Таллінн, Нарва, Кохтла-Ярве, Сілламяе.

У 2000 р. у трьох естонських містах проживало понад 50 тис. мешканців: у Таллінні - 400,4 тис, Тарту -101,2 тис, Нарві - 68,7 тис. Таллінн - політичний, економічний і культурний центр країни, Тарту-університетський центр, в якому навчається майже половина студентів Естонії. Нарва і Кохтла-Ярве - промислові міста на північному сході, що спеціалізуються на видобуванні і переробці сланців. На південному заході, на узбережжі Ризької затоки, розташоване Пярну - портове і курортне місто. Якщо у 1934 р. у містах проживало 30% населення Естонії, у 1953 р. внаслідок форсованої індустріалізації- 53%, то у 2000 р. - 67,1% населення країни.

Державною мовою в республіці є естонська, що належить до балтійсько-фінської групи угро-фінської мовної групи, хоча мовою спілкування більшості неестонців залишається російська. У країні досі остаточно не вирішена проблема громадянства частини неестонців, що переселился на територію республіки в період радянської окупації Естонії. Головним чином, це колишні радянські офіцери, що служили в Естонії, а нині - пенсіонери, та члени їх родин. Усім їм (а це близько 10 тис. осіб* естонський уряд надав соціальні гарантії.

Значна частина віруючих Естонії - лютерани (80-85%*, є також православні (в чому числі й естонці*, баптисти, методисти, адвентисти сьомого дня, католики, п'ятидесятники. У 1993 р. у республіці було прийнято спеціальний закон про діяльність церков і приходів. Того ж року відновила свою діяльність Естонська православна церква, яка з 1996 р. підпорядкована Константинопольському патріархату. Функціонує й Російська православна церква московського патріархату. Непрості взаємини двух православних церков значною мірою ускладнюють естонсько-російський політичний діалог. Нині на території Естонії зареєстровано вісім церков, вісім союзів прихожан і 66 приватних приходів.