Основні стратегії руху товарних потоків в дистрибутивній мережі

У сучасному світі у сфері товарного обернення йдуть процеси концентрації фінансових, матеріальних і трудових ресурсів у рамках розгалужених мережевих структур. Крупні торгові компанії щорічно збільшують свої обороти і свою присутність на ринку. Саме вони визначають цінову політику і взаємини з постачальниками, а також сприяють через свої фінансові можливості впровадженню прогресивних торгових та інформаційних технологій, сприяючи, тим самим, розвитку сучасних програмних продуктів.

Товарні запаси - це предмети вжитку, що перебувають у сфері товарного обернення, тобто за "запасний" вважається товар, який очікує моменту свого продажу. Після того, як товар виявляється проданим, він переходить в сферу вжитку і перестає бути товарним запасом.

Наріжним каменем системи управління товарними запасами є співвідношення між витратами на зберігання таких і втратами від зниження товарообігу у разі дефіциту окремих товарних позицій. Внаслідок цього необхідно проводити угрупування всього товарного асортименту за питомою вагою в товарообігу, і, як наслідок, частота контролю по цих групах буде різною.

Залежно від умов постачань, віддаленості оптових баз та інших факторів необхідно проводити порівняльний аналіз між числом постачань і обсягом партії товару. Показовим, зокрема, є наступний графік (рис. 2).

Рис. 2. Залежність витрат по завезенню від числа постачань

Якщо втрати від дефіциту співвідношенні з витратами по формуванню і зберіганню запасів, то критерієм оптимальної стратегії слід визнати сукупні витрати управління запасами, включаючи втрати від дефіциту (дефіцит - це упущена вигода). Запізнювання постачання товарів - це втрати, пов'язані із зниженням ефективності використання складських приміщень, простоями персоналу і обладнання.

Сучасний рівень розвитку роздрібної торгівлі характеризується багатоланковою системою товаропостачання, і тут можливі три основні стратегії руху товару:

1. Почергове постачання центральним складом нижчестоячим ланкам, при якому кожне поповнення прямує лише одній ланці в незалежності від її ієрархії в системі руху товару (це може бути і магазин, і дрібнооптовий склад).

2. Залежно від замовлень проводиться розподіл постачань між ланками системи (це двохкаскадна система, при якій проміжні дрібнооптові склади відсутні).

3. Низхідне постачання при кожному поповненні групи нижчестоячих ланок (це класична схема руху товару по дистрибутивним каналам).

Мережі руху товару, що мають в своєму розпорядженні оптові проміжні бази, є прогресивнішими. На дрібнооптових складах зберігаються товарні запаси з високою питомою вагою в товарообігу (товари групи А - питома вага в товарообігу складає 65%), на крупнооптових - товари групи В, С (відповідно: В - 25%, С - 10%).

Логістичний ланцюг крупних торгових фірм побудований так, щоб замовлення роздрібних підрозділів на товари групи А задовольнялися негайно, на товари групи В, С - протягом доби після отримання замовлення.

Існує також така структура руху товару, при якій запаси на складах всіх ланок (в т.ч. дрібнооптових) розглядаються як сукупний запас і можуть перерозподілятися на горизонтальному рівні залежно від товарних потреб дрібнооптових ланок.

Розрізняють також дві форми товарних постачань: транзитну і складську. Транзитна форма постачань передбачає прямі постачання товарів від виробників до замовників (наприклад, роздрібним магазинам). Має місце конкуренція між транзитною і складською формами постачань. І у тієї, і у іншої системи є свої переваги.

При транзитній формі: замовник, безпосередньо контактуючи з виробником, впливає на рівень якості продукції, що випускається.

При складській формі: крупніші закупівельні партії дозволяють знижувати відпускні ціни виробників; зменшується сукупний страховий запас, тобто гарантійний запас, який створюється на випадок затримки надходження чергової партії товару проти передбаченого планом терміну завезення.

Розглянемо докладніше складську форму руху товару. Прийнято розрізняти дві групи складських приміщень - це розподільні центри (далі РЦ) і дистрибутивні центри (далі ДЦ). Перша група складів обслуговує магазини тієї роздрібної мережі, до якої належить даний РЦ, і містить більшість товарних позицій асортиментного набору.

Дистрибутивні центри, навпаки, працюють з різними магазинами і обслуговують мілко- та крупнооптових покупців. Умовно складську схему руху товару можна представити таким чином:

Економічними реаліями затребувані і та, і інша категорії складів, оскільки магазинам тримати весь асортимент у себе на складі - це заморожування оборотних коштів. А будувати власний РЦ або ні, кожен з роздрібних операторів вирішує самостійно, співвідносивши інвестиційні витрати на будівництво такого і економію у витратах надалі з витратами по роботі з різними ДЦ зараз і великими транспортними витратами.

Крупні роздрібні оператори мають власні РЦ і розгалужені логістичні ланцюги і працюють в багатоешелонній системі руху товару, вибираючи одну з двох моделей:

Основна частина товарних запасів зберігається на складах розподільних центрів, і здійснюються часті допоставки дрібних товарних партій в магазини роздрібної мережі.

Суттєва частина сукупних товарних запасів перебуває безпосередньо на складах магазинів, а постачання з розподільних центрів здійснюються рідко і відразу великою партією.

У першому випадку великі транспортні витрати, в другому - витрати на зберігання і можливе псування товару. Виходячи з віддаленості РЦ та інших факторів, ухвалюється рішення про використання тієї або іншої стратегії руху товару.

Приклад. Розглянемо стандартну модель закупівлі дилера і логіку його дій.