Принцип цілеспрямованості і науковості навчання у вищій школі.

Зміст освіти у відповідності з поставленою метою і завданнями вищої освіти (навчання, виховання і всебічний розвиток особистості студента) має відображати об’єктивні наукові факти, закони, теорії, забезпечувати професійну спрямованість навчання у вищій школі. Це означає, що студентам пропонуються для засвоєння точно встановлені сучасною наукою закони, факти та закономірності. За визначенням Л. Я. Зоріної, яке слід віднести і до навчання у вищій школі: «Під науковістю змісту освіти слід розуміти якісну відповідність освіти рівню сучасної науки, створення в учнів правильних уявлень про загальні методи наукового пізнання та ілюстрацію найважливіших закономірностей процесу наукового пізнання»1. До змісту освіти мають входити тільки достовірні наукові факти і істини без будь-яких спотворень. Окрім повідомлення достовірних фактів студентів слід цілеспрямовано знайомити з методами наукового пізнання.

Принципи цілеспрямованості і науковості висувають такі вимоги до процесу навчання:

1. Ретельний відбір найсуттєвішого змісту навчальної дисципліни з урахуванням закономірностей і принципів дидактики, логіки вивчення предмету.

2. Розгляд явищ, фактів, закономірностей науки (навчальної дисципліни) з різних сторін, з урахуванням взаємозв’язку конкретної науки з іншими.

3. Точність і однозначність словесного означення понять, алгоритмів, концепцій, їх відповідність рівню розвитку сучасної науки.

4. Розкриття у процесі навчання історії відкриття явищ і наукових законів, створення у студентів правильних уявлень про методи наукового пізнання та його найважливіші закономірності.

5. Використання у процесі викладу матеріалу методів наукового пізнання, способів формування творчого мислення, що спонукає студентів до творчої діяльності.

Ураховуючи, що в другій половині ХХ – на початку ХХІ століття обсяг інформації у всіх сферах науки подвоюється у середньому через 7-8 років, а в окремих галузях значно швидше, викладачеві не слід обмежуватися тільки підручниками та навчальними посібниками, а необхідно постійно стежити за новітньою науковою інформацією, знайомити з нею студентів, пропонувати їм завдання для самостійного опрацювання нових наукових джерел.

При реалізації принципу науковості необхідно пам’ятати про принцип доступності навчання, лаконічно сформульований ще Я. Коменським: від легкого до важкого, від відомого до невідомого, від простого до складного. Слід пам’ятати, що в основі принципу доступності знаходиться закон тезаурусу: доступним для особистості є тільки те, що відповідає її тезаурусу. Латинське слово «тезаурус» означає «скарб», «скарбниця», тобто в переносному значенні під цим терміном слід розуміти об’єм накопичених людиною знань, вмінь, способів мислення. Реалізуючи принцип доступності. слід пам’ятати щонайменше три правила:

1) Навчаючи, слід відштовхуватися від реального рівня знань та вмінь студентів, поступово підвищуючи рівень складності навчального матеріалу;

2) Викладач - непрофесіонал повідомляє студентам істину, залишаючи її недоступною для розуміння, викладач – професіонал вчить істину відкривати, забезпечуючи можливість процесу відкриття.

3) Доступність навчання не означає легкість навчально – пізнавальної діяльності студентів, і функція викладача полягає не в безкінечному полегшенні їх навчальної праці, а в тому, щоб стати фасилітатором, помічником, консультантом студентів, стимулюючи їх зусилля, допомогти «схопити кінчик нитки» для самостійного вивчення наукових проблем.

Принцип доступності вимагає будувати навчальний процес у відповідності до вікових можливостей особистості, рівня її підготовленості й загального розвитку, тому викладачеві вищої школи необхідно спиратися на принцип урахування вікових та індивідуальних особливостей студентів.

Сутність цього принципу полягає у вивченні та врахуванні індивідуальних психологічних і вікових особливостей кожного студента з метою максимального розвитку позитивних і подолання негативних індивідуальних рис особистості, забезпечення на цій основі підвищення якості його навчання, всебічного розвитку. Щоб ураховувати індивідуальні особливості студентів, викладач повинен уважно вивчати кожного, знати мотиви навчання, індивідуальні інтереси та здібності своїх підопічних. Значної уваги потребує виявлення причин відхилень у навчально-пізнавальній діяльності і поведінці окремих студентів та їх усунення. Для більш глибокого розуміння і ефективної реалізації принципу урахування вікових та індивідуально-психологічних особливостей особистості ми пропонуємо модуль 4 «Психолого-педагогічні засади формування особистості студента як майбутнього фахівця з вищою освітою».

Принцип гуманізації навчання.

Цей принцип означає створення умов для формування кращих якостей і здібностей студента, джерел його життєвих сил. Принцип гуманізації передбачає психологічну трансформацію особистості викладача, його перетворення з передавача інформації та контролера діяльності студента в порадника та консультанта. Таким чином у світлі сучасних вимог навчання студента постає центром навчально-виховного процесу, а повага до його особистості, розуміння запитів, інтересів, довір’я до студента визначаються як основні правила виховання гуманної особистості.

Принцип єдності освітніх, розвивальних і виховних функцій навчання.Цей принцип є віддзеркаленням функцій навчання: освітньої, розвивальної і виховної. Він має глибокі історичні витоки. У працях філософів і педагогів різних країн (К.Гельвецій, Д.Дідро, Ж.-Ж.Руссо, І.Кант, Й.Г.Песталоцці та ін.) обгрунтовується ідея розвитку особистості, її здібності як обов’язкова складова частина навчання і виховання. Значущість цієї ідеї К.Д.Ушинський порівнював із відкриттям, яке “...принесе більше користі, ніж відкриття Америки”. Викладач ВНЗ, плануючи навчальний процес, має продумувати всі аспекти, щоб забезпечити оптимальні умови для реалізації принципу єдності навчання, розвитку і виховання.

Слід урахувати, що в процесі навчання особистість оволодіває знаннями, уміннями і навичками, що сприяє формуванню її наукового світогляду. В умовах навчально-пізнавальної діяльності відбувається інтелектуальний розвиток особистості. Окрім того, зміст навчальної інформації, участь студентів у навчальній роботі постають засобами формування у них відповідних морально-духовних, естетичних якостей. Навчаючи, необхідно мати на увазі “зону найближчого розвитку особистості” і просувати її в наступну, більш високу, але доступну зону (концепція Л.С.Виготського).