Принцип забезпечення органічної єдності теоретичної і практичної підготовки фахівців вищої кваліфікації.

Мета і зміст навчання у вищій школі повинні передбачати не тільки виклад науково-теоретичних положень, понять, законів, а й розкривати їх місце і значення у навколишньому світі, у реальному житті: для чого це потрібно знати фахівцю, які блага (духовні й матеріальні) дає людству ця наука, як забезпечує умови життєдіяльності і які потреби людини задовольняє.

Основними напрямками реалізації принципу постають:

1. Розкриття значення теоретичних знань у практичній діяль-ності та загалом в життєдіяльності людини.

2. Розкриття фактів історії розвитку науки для демонстрації того, як наука і техніка розвивалися внаслідок практичних вимог суспільства.

3. Введення в навчальні курси професійно значущого матеріалу і формування професійно значущих умінь.

4. Використання життєвого досвіду студентів, прикладів із навколишнього життя, спостережень студентів.

5. Організація практичної діяльності (участь у семінарах, вико-нання лабораторних робіт, проходження виробничої практики, підготовка наукових робіт) з метою набуття вмінь застосовувати отримані у вищому навчальному закладі знання на практиці.

Викладачеві слід пам’ятати, що практика – це поштовх до активної пізнавальної діяльності і водночас критерій перевірки істинності знань, недарма англійський філософ і соціолог Г.Спенсер зазначав, що “Найвеличніша мета освіти – не знання, а дії”.