Принципи оцінювання і показники ефективності інноваційної діяльності

Ефективність інновацій — величина, що визначається конкрет­ною здатністю інновацій зберігати певну кількість трудових, мате­ріальних і фінансових ресурсів з розрахунку на одиницю створю­ваних продуктів, технічних систем, структур.

Ефективність інноваційної діяльності виявляється на мікроекономічному рівні (рівні окремих суб'єктів господа­рювання, які прагнуть поліпшити результати свого госпо­дарювання і отримати вищий прибуток у довгостроковій перспективі) і на макроекономічному (рівні держави, ме­тою якої є забезпечення динамічного розвитку всього сус­пільства).

Основними критеріями оцінювання результатів інно­вацій є актуальність, значущість, багатоаспектність.

Актуальність. Вона передбачає відповідність іннова­ційного проекту цілям науково-технічного і соціально-еко­номічного розвитку країни, регіону, підприємства. Цілі визначаються, виходячи із встановлених суб'єктом управ­ління науково-технічних, економічних, соціальних і еко­логічних пріоритетів, які можуть відображати загальносві­тові тенденції розвитку і визначати стратегію розвитку країни, регіону, окремого підприємства.

Значущість. Визначається з позицій державного, регіо­нального, галузевого рівнів управління і з позицій суб'єк­та підприємництва.

Державна значущість полягає у вирішенні проблем за­гальнодержавного масштабу у всіх сферах життєдіяльнос­ті населення відповідно до цілей науково-технічного і соці­ально-економічного розвитку країни.

Регіональна значущість відображає ступінь вирішен­ня властивих певному регіону соціально-економічних і екологічних проблем, цілі реалізації його потенціалу шля­хом здійснення інноваційних програм і реалізації іннова­ційних проектів.

Галузева значущість показує вплив інновації на вирі­шення проблем, важливих для багатьох господарюючих суб'єктів галузі.

Значущість для суб'єкта підприємництва полягає у зміцненні його ринкових позицій через вирішення техно­логічних, економічних, соціальних, екологічних проблем.

Багатоаспектність. Цей критерій враховує вплив інно­вації на різні сторони діяльності суб'єкта господарювання та його оточення, отримання різних видів ефекту (науково-технічний, економічний, ресурсний, соціальний, екологічний).

З метою врахування цих ефектів їх відповідно оцінюють.

Науково-технічне оцінювання. У його процесі визна­чають:

— наскільки прийняті технічні рішення відповідають сучасним технологічним вимогам в індустріально розвину­тих країнах, сприяють руху до постіндустріального сус­пільства;

— який рівень і масштаб новизни інноваційного проек­ту, його складових частин, чи ґрунтується він на інтелек­туальному продукті чи на захищеній патентами інтелекту­альній власності;

— наскільки перспективними є закладені в проект тех­нології й технічні засоби;

— на який ринок (зовнішній чи внутрішній) розрахоза-на нова продукція.

Економічне оцінювання. Охоплює систему показни­ків, які відображають відношення результатів і витрат кожного учасника інновації. Загальним принципом оцінювання економічної ефек­тивності інноваційної діяльності є порівняння ефекту (ре­зультату) від застосування нововведень і витрат на їх роз­роблення, виробництво та споживання. Ефект від застосування нововведень може характери­зуватися збільшенням прибутку, отриманого шляхом еко­номії від зниження собівартості, і збільшенням виручки від зростання обсягу реалізації інноваційної продукції зав­дяки її новій якості.-

В економічних розрахунках використовують різні по­казники економічної ефективності інноваційної діяльнос­ті, їх поділяють за:

— місцем одержання: локальні, регіональні, галузеві і загальнодержавні;

— метою визначення: абсолютні та порівняльні;

— ступенем збільшення: одноразові й мультиплікаційні;

— часом урахування результатів і витрат: за розрахун­ковий період і за рік.

Локальна ефективність характеризує результати ін­новаційної діяльності на рівні окремого суб'єкта господа­рювання, регіональна — суб'єктів господарювання регіо­ну, галузева — галузі.

Загальнодержавна ефективність характеризує сукуп­ну ефективність у всіх сферах виробництва і використання інновації в межах держави.

Абсолютна ефективність показує загальний резуль­тат, отриманий підприємством від здійснення інновацій­них заходів за певний проміжок часу.

Порівняльна ефективність свідчить про результати альтернативних варіантів інноваційних заходів, на основі чого здійснюється вибір кращого.

Одноразова ефективність вказує на загальний почат­ковий результат, отриманий підприємством від здійснен­ня інноваційної діяльності.

Мультиплікаційна ефективність характеризує ре­зультат інноваційної діяльності, що поширюється на інші галузі, внаслідок чого має місце мультиплікація ефекту, тобто процес його помноження. Так, вважається, що най­більший мультиплікаційний ефект мають новації у маши­нобудівних галузях та будівництві, оскільки вони працю­ють у тісному зв'язку з багатьма іншими галузями.

Ефективність протягом розрахункового періоду— це результат, отриманий протягом терміну використання ін­новації. Як правило, він може бути визначений лише приблизно, оскільки на його величину впливають зміни ринкової ситуації, що можуть бути прогнозовані лише з певною імовірністю. Тому частіше використовують вели­чину ефекту, отриманого протягом року.

Ресурсне оцінювання. Здійснюють його з метою визна­чення впливу інновації на обсяги споживання певного виду ресурсу і подолання проблеми його обмеженості (важлива у разі використання дефіцитних чи непоновлюваних ре­сурсів, особливо тих, які імпортують); визначають її показниками підвищення ефективності їх використання (наприклад, підвищення ефективності використання тру­дових ресурсів — зростанням, продуктивності праці; технічних ресурсів — зростанням фондовіддачі тощо).

Соціальне оцінювання. Полягає воно у визначенні внеску інновації у поліпшення якості життя працівників (чи населення, якщо йдеться про масштабні інновації).

Екологічне оцінювання. Цей вид оцінювання враховує вплив інновації на розв'язання проблем охорони довкілля. Здійснюється за такими показниками:

— зниження викидів у навколишнє середовище;

— забезпечення безвідходності виробництва шляхом замкнутого технологічного циклу перероблення ресурсів;