Правові аспекти охорони інтелектуальної власності

Інтелектуальна власність— сукупність авторських та інших прав на продукти інтелектуальної діяльності, що охороняються законо­давчими актами держави.

Інтелектуальний продукт— результат творчих зусиль окремої особистості або наукового колективу.

Інтелектуальними продуктами у сфері виробничо-гос­подарської діяльності підприємства можуть виступати:

— наукові відкриття чи винаходи;

— результати НДДКР;

— зразки нової продукції, нової техніки чи матеріалів, отримані в процесі НДДКР; оригінальні науково-виробни­чі послуги;

— консалтингові послуги наукового, технічного, еконо­мічного, управлінського, в т. ч. маркетингового характеру;

— нові технології, патенти тощо.

Правовий захист продуктів інтелектуальної діяльності в Україні здійснюється на основі Цивільного кодексу, у якому трактуються права інтелектуальної власності та вка­зуються особливості захисту усіх об'єктів інтелектуальної власності.

Право інтелектуальної власності— право особи на результат ін­телектуальної, творчої діяльності.

Об'єктами права інтелектуальної власності є:

— літературні та художні твори;

— комп'ютерні програми;

— бази даних;

— фонограми, відеограми, передачі організацій мов­лення;

— наукові відкриття;

— винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

— компонування інтегральних мікросхем;

— раціоналізаторські пропозиції;

— сорти рослин, породи тварин;

— комерційні (фірмові) найменування, торговельні мар­ки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;

— комерційні таємниці.

Право інтелектуальної власності дає змогу забезпечити охорону і стимулювати розвиток інтелектуального потен­ціалу країни. Його складовими є: авторське право і право на промислову власність.

Авторське право— система правових норм, що регулюють пра­вові відносини, пов'язані зі створенням і використанням творів науки і різних видів мистецтва.

Власник авторського права або його правонаступник має виняткове право використовувати продукт своєї інтелектуальної діяльності (оригінальні наукові, літературні, художні твори, комп'ютерні програми тощо), розмножува­ти його та продавати.

Авторські права мають знак охорони, який складаєть­ся з трьох елементів:

— значок — ©;

— ім'я власника авторського права;

— рік першого опублікування твору.

Авторське право виникає з моменту створення твору і діє протягом усього життя автора і ще 50 років після його смерті (крім окремих випадків, обумовлених законом).

Надзвичайно важливими об'єктами інтелектуальної власності є комп'ютерні програми, що створюються для оперативного оброблення інформації, необхідної для уп­равління господарюючими суб'єктами, та бази даних.

Комп'ютерні програми — програми, що задають алгоритм роз­в'язання певної задачі і використовуються в роботі з комп'юте­рами.

Необхідність їх розроблення та використання у сучас­ній практиці управління зумовлена складністю і мінли­вістю середовища, у якому працюють сучасні фірми, роз­в'язання щоразу складніших задач, пов'язаних із прог­нозуванням та плануванням їх виробничої та комерційної діяльності. Створення програмних продуктів потребує значних витрат, а самі вони стають важливим об'єктом комерційних відносин. Тому програмні продукти підляга­ють правовій охороні, на них поширюються авторcькі права.

Найважливішими складовими частинами інформацій­них систем є банки та бази даних .

Банк даних— сукупність програмних, організаційних і технічних засобів, призначених для централізованого накопичення та ба­гатоцільового колективного використання інформації, а також самих даних (інформаційних одиниць), які систематизовані та сконцентровані у певному місці (в комп'ютерній пам'яті, катало­гах тощо).

З банком даних в процесі його відтворення та експлуа­тації взаємодіють користувачі різних категорій. Ядром банку даних є база даних — іменована сукупність інфор­маційних одиниць у певній предметній сфері, що відобра­жає стан об'єктів та їх взаємозв'язок. Особливості органі­зації бази даних дають змогу використовувати одну й ту ж інформацію для розв'язання різних завдань. За допомогою системи управління базою даних здійснюється доступ до інформації, відбір та добування її певної частини, редагу­вання та видавання відповідно до запитів споживачів.

Діяльність більшості організацій, що створюють бази даних, спрямована на задоволення на комерційній основі потреб споживача в економічній, фінансовій, науково-тех­нічній та інших видах інформації.

Право на промислову власність— виняткове право на викорис­тання певних нематеріальних ресурсів у процесі виробничої діяль­ності в сфері промисловості, торгівлі, сільського господарства.

Згідно з Паризькою конвенцією з охорони промислової власності до цієї власності належать винаходи, корисні мо­делі, промислові зразки, торговельні марки, комерційні найменування.

Винахід. Це позначене істотною новизною вирішення технічного завдання в будь-якій галузі народного госпо­дарства, яке дає позитивний ефект. Як правило, винаходи охороняються патентами, які називають патентами на ви­нахід. Це означає, що будь-хто з бажаючих використати винахід має спершу одержати дозвіл на таке використан­ня від власника патенту (патентовласника). Використання запатентованого винаходу без його дозволу є протиза­конним. Термін охорони, що надається патентом, у біль­шості країн, в тому числі й Україні, становить 20 років. Він може бути подовжений щодо винаходу, використання якого потребує спеціальних випробувань та офіційного дозволу.

Не всі винаходи є патентоспроможними. Патентоспро­можний винахід повинен відповідати таким вимогам: но­визна, винахідницький рівень, можливість промислового використання.

Новизна винаходу передбачає абсолютно невідоме рі­шення, якого до цього часу не існувало у світі. Технічне рішення, що досі не було відомим на окремому підприємс­тві, тобто має локальну новизну, кваліфікують лише як раціоналізаторську пропозицію, яка не є патентоспромож­ною. Новизна запропонованого технічного рішення переві­ряється його порівнянням з усіма раніше відомими у світі вирішеннями аналогічних завдань. Вона може виявлятися у новому сполученні відомих раніше ознак (винайдення за­лізобетону) або характеризуватися зовсім невідомими оз­наками (азбука Морзе).

Винахідницький рівень полягає в тому, що дане техніч­не рішення спеціаліста явно не випливає із існуючого рів­ня техніки. Визначення рівня техніки, тобто формування уявлення про сучасний ступінь розвитку техніки та знань про неї, неможливе без ознайомлення з усіма видами за­гальнодоступної інформації у тій її частині, що стосується технічного рішення, яке заявляють. При цьому повинні враховуватися усі джерела інформації у країні, де зробле­но винахід, і поза її межами. Прикладом може бути один із винаходів патонівців у галузі зварювання: авторське сві­доцтво № 1590700 «Спосіб зварювання». Винахід полягає у з'єднанні попередньо нагрітих до певної температури ме­талевих деталей ударом. Таке рішення виходило за межі існуючих технологій зварювання.

Промислова придатність передбачає можливість ви­користання заявленого технічного рішення в промисло­вості, сільському господарстві, охороні здоров'я та інших галузях виробництва. Відомий випадок, коли знаменито­му винахіднику Т. Едісону рекомендували в співробітни­ки молодого вченого, який, як він сам про себе думав, сто­яв на порозі відкриття універсального розчинника. Едісон задав йому лише два запитання: «Ваша рідина розчиняє все? — Буквально все! — А ви винайшли посудину, де її тримати? — Ще ні». І відмовив у роботі молодику.

Винаходами можуть бути не лише технічні рішення, а й речовина, штам мікроорганізму (пеніциліновий грибок чи мікроорганізми, що використовуються для ліквідації забруднень нафтою водних поверхонь), культури клітин рослин чи тварин, а також їх застосування за новим при­значенням.

Метою світової патентної системи є забезпечена-' про­гресу в різних галузях промислових технологій. Надання монопольних прав автору винаходу актив­но сприяє впровадженню корисних новацій, оскільки їх комерціалізація приносить суттєву матеріальну винагоро­ду заявникові.

Згідно із законом винахідником не може бути юридич­на особа. Закон чітко розмежовує винахідника і тих осіб, які надають йому технічну, організаційну, матеріальну, юридичну допомогу або допомогу у проведенні дослідниць­ких робіт та виготовленні технічної документації.

Винахідник— фізична особа, результатом творчої праці якої є ви­нахід.

Якщо у створенні винаходу брали участь кілька фі­зичних осіб, всі вони визнаються винахідниками, а поря­док користування їхніми правами визначається угодою між ними.

Винахід, створений за дорученням роботодавця або в процесі виконання винахідником службових обов'язків, кваліфікується як службовий винахід; роботодавець може скористатися правом на подання заявки на нього лише протягом чотирьох місяців від дати одержання письмового повідомлення від винахідника про створення ним винахо­ду. Якщо цього не зроблено у визначений термін, право на одержання патенту переходить до винахідника.

Корисні моделі. Це нові на вигляд, за формою, розмі­щенням частин або побудовою технічні конструкції (моделі). Вони відрізняються від інших об'єктів промислової влас­ності тим, що предметом технічного вирішення є тільки конструкція виробу, його форма. Тобто для реєстрації ко­рисної моделі достатньо будь-яких змін, навіть у просторо­вому компонуванні виробу.

Процедура надання охорони корисній моделі проста і дешева, порівняно з патентом на винахід. Цей вид охорон­ного документа є привабливим за умов обмежених фінан­сових можливостей і потреби прискорення впровадження винаходу. Завдяки цьому корисні моделі представляють значний інтерес для малого та середнього бізнесу. Охорон­ні права на них чинні в Україні протягом 10 років від дати подання заявки у встановленому порядку.

Промисловий зразок. Він є новим, придатним до здій­снення промисловим способом художнє вирішення виро­бу, в якому досягнуто єдності технічних та естетичних властивостей.

Промисловий зразок охороняється, якщо він відпові­дає умовам патентоспроможності, тобто є новим і промис­лово придатним. Виріб, що кваліфікується як промисло­вий зразок, повинен легко піддаватися промисловому тиражуванню; якщо це неможливо, то об'єкт кваліфікують як витвір мистецтва і він підпадає під охорону за законом про авторські права, а не про промислову власність. Новиз­на зразка означає, що сукупність його суттєвих ознак неві­дома в певній країні до дати фіксації його пріоритету.

Промислові зразки зазвичай є результатом дизайнер­ських рішень, які можуть значно підвищити інтерес спо­живачів до певного товару. Промислові зразки охороня­ються від недозволеного виготовлення виробів або їх іміта­ції протягом певного періоду. У різних країнах цей період становить від 5 до 15 років. В Україні промисловий зразок охороняється протягом 15 років від дати подання заявки на нього у встановленому порядку.

Торговельні марки. Це оригінальні позначки, що ма­ють правовий захист і призначені для вирізнення товарів (послуг), що виготовляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виготовляються (надаються) інши­ми особами.

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом, яке реєструється у встанов­леному порядку. Власник торговельної марки, яким може бути фізична або юридична особа, має виняткове право на її власне використання, право дозволяти її використання іншим особам (наприклад, фірмам, що працюють за систе­мою франчайзингу), право перешкоджати її неправомір­ному використанню, в тому числі забороняти таке вико­ристання. Термін чинності свідоцтва — 10 років. Він мо­же бути неодноразово подовжений на стільки ж років.

Торговельні марки виконують декілька функцій:

— їх використання дає змогу споживачам вирізнити товар, виготовлений певною фірмою, серед інших подіб­них, допомагаючи їм прийняти рішення про покупку;

— дають змогу виробнику упізнати свій товар серед ін­ших аналогічних після того, як він перейшов у володіння третіх осіб, наприклад магазинів;

— допомагають органам державного управління здійс­нювати контроль за якістю продукції.

Усе це стимулює конкуренцію між товаровиробника­ми, сприяє розширенню асортименту товарів і послуг, зни­женню ціни та підвищенню якості.

Комерційні найменування фізичних і юридичних осій Вони є складовою іміджу фірми. Якщо фірма має високу ділову репутацію на ринку, то комерційні найменування допомагає зменшувати витрати, пов’язані з укладенням договорів, спрощує саму процедуру їх укладення, оскіль ки нема потреби в додаткових попередніх перевірках ін­формації про її діяльність.

Деякі із об'єктів інтелектуальної власності, що мають особливу цінність для авторів, не патентуються ними. Йдеться про комерційну таємницю.

Комерційна таємниця— відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, які при їх розго­лошенні стороннім можуть завдати шкоди особам, чиєю власністю вони є.

Комерційною таємницею є ноу-хау.

Ноу-хау(англ. know-how — знаю як) — форма інтелектуальної власності, науково-технічний результат, що навмисне не патенту­ється з метою випередження конкурентів, повного власного вико­ристання його для отримання надприбутку або передання іншим користувачам на вигідних умовах за ліцензійним договором.

У світовій практиці до ноу-хау відносять технологічні та конструкторські секрети виробництва, характеристики технологічного процесу; методи організації виробничого процесу і праці; незапатентовані винаходи; опис способу використання, специфікації, формули і рецептури; техно­логічні режими та способи виконання операцій, що зали­шаються невідомими за межами підприємства — власника ноу-хау; оригінальні методи випробувань і контролю якос­ті процесів та продукції; способи утилізації і знешкоджен­ня відходів; знання і досвід у сфері маркетингу, інформа­ція, що сприяє збуту продукції тощо. Так, компанія Coca-Cola досі не розголосила рецепт свого знаменитого напою, завдячуючи якому вона посідає провідне місце на ринку безалкогольних напоїв.

Якщо інформація, що є комерційною таємницею, нада­ється органам державної влади з метою отримання дозволу на діяльність, пов'язану з фармацевтичними, сільськогос­подарськими, хімічними продуктами, що містять нові хі­мічні сполуки, то вона має охоронятися органами держав­ної влади від недобросовісного комерційного викорис­тання, а також від її розголошення, крім випадків, коли воно необхідне для забезпечення захисту населення.

Отже, наявність інституту захисту права інтелектуаль­ної власності створює умови для активізації інноваційної діяльності, оскільки монопольне право на використан­ня продукту власної творчої праці спрямовує інновацій­ний пошук суб'єктів інноваційної діяльності у русло ство­рення наукомістких інноваційних продуктів, чия перевага забезпечує значний і тривалий комерційний ефект.