Фінансування інноваційних проектів

Важливою складовою розвитку підприємств є реаліза­ція інноваційних проектів. Як правило, за масштабами во­ни значно переважають поточну діяльність з удосконален­ня технології виробництва чи продукції, отже, потребують значного фінансування. Часто це не лише власні кошти підприємства, а й залучені.

Інноваційний проект — комплекс взаємопов'язаних заходів, розроблених з метою створення, виробництва та просування на ринок нових високотехнологічних продуктів за умов встановлених ресурсних обмежень.

Залежно від глибини охоплення етапів інноваційного процесу інноваційні проекти поділяють на повні і неповні. Повний інноваційний проект. Охоплює всі етапи інно­ваційного процесу: від проведення фундаментальних до­сліджень до реалізації інноваційного продукту. Неповні проекти. Передбачають виконання лише ок­ремих стадій інноваційного процесу.

Обґрунтування доцільності інноваційного проекту починається із встановлення критеріїв, за якими оцінюють йо­го здійснимість у межах конкретного підприємства. Йдеться про ступінь готовності наукового доробку, на якому засно­вується проект, про його практичну реалізацію, ресурсне забезпечення проекту та комерційну вигідність.

Привабливість фінансування інноваційного проекту залежить від того, якою буде ціна капіталу, залученого у проект. Вона суттєво впливає на його комерційну ефектив­ність, визначаючи нижню межу дохідності інноваційного проекту — норму прибутку на інновацію. Ціна капіталу — відношення загальної суми платежів за викорис­тання фінансових ресурсів до загального обсягу цих ресурсів.

Після визначення вартості проекту та ціни капіталу, необхідного для його інвестування, слід оцінити його ко­мерційну привабливість для інноватора та інвестора, для чого використовують показник норми прибутку. Якщо він рівний або перевищує середній по галузі з урахуванням масштабів діяльності підприємства, то проект є комерцій­но привабливим для інноватора. Зовнішній інвестор, визначаючи норму прибутку про­екту, бере до уваги альтернативні вкладення коштів, по­рівнюючи при цьому ризик вкладень та їх дохідність (як правило, інвестиції з меншим ризиком приносять інвесто­ру менший дохід). Прийняття рішення щодо фінансуван­ня проекту узгоджується з фінансовою стратегією інвес­тора, яка може бути ризикованою чи ні. Рівень ризику закладається як надбавка до норми прибутку. Чим ближ­че до початку життєвого циклу інновацій відбувається ін­вестування проекту, тим вищою є плата за ризик. У фун­даментальні дослідження вона найбільша — 20%; у від­новлення обладнання — найнижча — до 3%.

Для визначення величини прибутку, який може бути отриманий за інноваційним проектом, складають бізнес-план інноваційного проекту. Бізнес-план — розгорнутий документ, що містить обґрунтування економічної доцільності підприємницького проекту на основі зі­ставлення ресурсів, необхідних для його реалізації, і очікуваної вигоди (прибутку).

Складовими бізнес-плану є:

1. Загальна характеристика проекту й очікува­них результатів його реалізації.

2. Оцінювання ринкової ситуації:

3. Дослідження ринку:

4. Маркетинг-план:

5. Ресурсне забезпечення:

6. Організаційний план:

7. Оцінювання ризику і страхування:

8. Фінансовий план:

9. Фінансові потреби і повернення інвестицій:

Після того як зацікавлені сторони дійшли згоди щодо необхідності і вигідності реалізації проекту, слід узгодити порядок його фінансування за етапами і загалом. Для цьо­го складають фінансовий план.

Фінансовий план проекту — детальний опис усіх над­ходжень і витрат у часі, планованих протягом життєвого циклу проекту.