Оперативне управління інноваційною діяльністю

Оперативне управління інноваційною діяльністю має своїм завданням визначення найефективніших шляхів і засобів реалізації прийнятої стратегії розвитку. Воно по­лягає у послідовному виконанні основних управлінських функцій (планування, організування, контроль, мотивуван­ня) у короткостроковому періоді.

Планування інновацій. Продуктово-тематичне планування передбачає фор­мування продуктово-тематичного портфеля інноваційної діяльності, підготовку програм і заходів оновлення про­дукції, удосконалення технології та організації виробни­цтва, оптимізацію виробничих програм підприємства зага­лом і його окремих підрозділів. Техніко-економічне планування визначає обсяги ро­біт, що мають бути виконані за кожним інноваційним про­ектом, розраховує потребу в матеріальних, фінансових і трудових ресурсах і визначає джерела їх залучення. Календарне планування полягає у визначенні обсягів робіт на кожний календарний період року, плануванні завантаження підрозділів і виконавців, розробленні календарних графіків реалізації окремих інноваційних проектів і їх узгодженні з. календарними планами поточного виробництва. •

Організування.У його процесі здійснюють розподіл завдань у просторі — за підрозділами, задіяними в інноваційному проекті, та окремими робочими місцями. Визна­чають порядок надходження коштів та постачання мате­ріальних ресурсів і окреслюють завдання кожного вико­навця.

Контроль.Забезпечує реалізацію планів згідно з гра­фіком і виділеними ресурсами, даючи змогу своєчасно вносити корективи у плани чи дії виконавців. Інструменти, що допомага­ють менеджерам контролювати терміни виконання робіт і їх результати:

1. Управління за цілями в інноваційному менеджменті — метод, згідно з яким кожен учасник інноваційного процесу повинен мати чіткі цілі своєї діяльності, що забезпечуватиме вибір ним ефектив­них способів їх досягнення, прискорюючи реалізацію інноваційно­го проекту. Цей метод застосовують щодо робіт, які мають творчий харак­тер і не можуть нормуватися (технічні характеристики, які повинні бути властиві новому продукту; функції, які він має виконувати; терміни, коли має бути створений до­слідний зразок, тощо).

Процес управління за цілями здійснюється у такій послідовності: визначення цілей; планування дій; перевір­ка та оцінювання роботи; здійснення коригуючих заходів для досягнення запланованих результатів.

2. Мережеві методи управління інноваційним проектом — методи, що передбачають складання планів-графіків реалізації інновацій­ного проекту за окремими стадіями (роботами, етапами), кон­троль за їх дотриманням і ліквідацію відхилень від планів-графіків з метою оптимізації термінів реалізації проекту. Використовують для уп­равління реалізацією масштабних інноваційних проектів на етапі промислового освоєння інновацій з метою узгодження діяльності різних функціональних і виробничих підрозділів підприємства та оптимізації термінів реалізації проекту.

Для невеликих за масштаба­ми і простих проектів найдоцільніше використовувати графіки Ганта, для великомасштабних — складні мереже­ві методи управління, серед яких найбільшої популярнос­ті набули метод програми розвитку тa огляду (PERT) і ме­тод критичного шляху (СРМ)

Використання мережевих методів управління вико­нанням проекту дає змогу виявити роботи, що мають знач­ні резерви часу і допускають у певних межах внесення змін у терміни їх виконання, у розподіл людських та фі­нансових ресурсів. Це дає змогу оптимізувати терміни ви­конання проекту загалом.

Мотивування передбачає розроблення пев­них стимулюючих заходів, спрямованих як на подання інно­ваційних пропозицій, так і на заохочення їх використання.

Отже, оперативне управління інноваційною діяльніс­тю забезпечує реалізацію інновацій в межах визначених термінів і ресурсів через обґрунтування планових завдань для кожної ланки підприємства, задіяної у інноваційному процесі, та контролювання і мотивування їх належного виконання у короткостроковому періоді.