Вібраційна хвороба 4 страница

Профілактика. Необхідні ретельний контроль за збере­женням, видачею і застосуванням трикрезилфосфату, його тари, а також санітарно-роз'яснювальні бесіди про небезпеку вживання в їжу продуктів, забруднених трикрезилфосфатом.

Отруєння пестицидами

Пестициди — це речовини, що використовуються для боротьби з шкідниками сільськогосподарських культур. Є пестициди хлоро-вмісні (ДДТ, гексахлоран, гептахлор та ін.), фосфоровмісні (ме-тилмеркаптофос, тіофос та ін.), ртутовмісні (гранозан, меркудан та ін.) і миш'яковмісні (паризька зелень, арсеніт натрію та ін).

При неправильному користуванні апаратами для спилювання або при обприскуванні посівів пестицидами і порушенні правил особистої гігієни під час роботи з цими отрутохімікатами можуть спостерігатися випадки як гострого, так і хронічного отруєння. Хронічні отруєння обумовлюються високою кумулятивною власти­вістю цих препаратів.

В організм вони поступаюгь через травний канал.

Гострі отруєння пестицидами можуть проходити в легкому, середньому і тяжкому ступені.

Отруєння легкого ступеня характеризуються помірним голов­ним болем, запамороченням, загальною слабкістю, нездужанням. В разі попадання отрути через верхні дихальні шляхи відмічає­

ться подразнення слизових оболонок (кашель, сльози, чихання), через травний канал — біль в надчревній ділянці, понос, мета­лічний присмак в роті (як при отруєнні миш'яком або ртутовміс-ними препаратами).

При отруєннях середнього і тяжкого ступеня всі вищеназвані симптоми виражені більш інтенсивно. Спостерігаються багатократ­не блювання, порушення свідомості, судорожні приступи, кома­тозний стан, порушення діяльності серця і дихання.

Гострі отруєння характеризуються підвищенням температури тіла до 38—40 °С, лейкоцитозом із зсувом лейкоцитарної формули вліво, прискоренням СОЕ. Уражаються і паренхіматозні органи, збільшується і ущільнюється печінка, ураження нирок приводить до альбумінурії, появи еритроцитів в сечі, олігурії і анурії. Ура­ження легень проявляються за типом набряку легень, особливо при отруєнні фосфорвмісними препаратами.

Смерть від гострих отруєнь пестицидами може бути обумов­лена паралічем дихального або серцево-судинного центру, уражен­ням легень або нирок.

При сприятливому перебігу патологічного процесу збоку нер­вової системи виявляються тремор кистей, особливо при отруєнні пестицидами, що містять ртуть, розлад координації рухів, біль в кінцівках і парестезії з порушенням чутливості в ділянці кистей і стоп, сегментарні рухові і чутливі розлади, порушення функції тазових органів.

Усі вищеназвані зміни свідчать про можливість розвитку при отруєнні пестицидами клінічної картини типу енцефаломієлополі-радикулонейропатії.

Хронічні отруєння пестицидами тривалий час проявляються клінічно функціонально-динамічними порушеннями збоку нерво­вої системи у вигляді вегетативно-астенічного синдрому: зниження працездатності, безсоння, підвищена дратівливість, лабільність артеріального тиску, гіпергідроз, гіперрефлексія та інші розлади.

У разі продовження контакту з отрутохімікатами мають місце явища полінейропатії і енцефаломієлополірадикулонейропатії.

Лікування. При гострих отруєннях через травний канал необхідно терміново промити шлунок 2 % розчином натрію гідро­карбонату або дозою активованого вугілля (100—200 г на 1 л во­ди), призначити блювотні засоби (1 % розчин мідного купоросу через кожні 5—10 хв до виникнення блювання або 1 мл 1 % роз­чину апоморфіну підшкірно), сіль як проносне, інтенсивне пиття, внутрішньовенне введення 5 % розчину глюкози і ізотонічного розчину натрію хлориду по 500—1000 мл крапельне, унітол при отруєнні препаратами, які містять миш'як або ртуть, 1 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату підшкірно при отруєнні фосфороорга-нічними пестицидами як антидот. Залежно від стану хворого при-

значаються серцеві засоби і дихальні аналептики, протисудорожні (хлоралгідрат, гексенал). При отруєнні отрутохімікатами, що мі­стять хлор, протипоказане введення адреналіну, морфіну і хлор-вмісних наркртиків.

Гарний ефект досягається при лікуванні вітамінами групи В, нікотиновою і аскорбіновою кислотами. В разі осередкової невро­логічної симптоматики рекомендуються лікування біостимулято-рами (алое, плазмол, ФіБС), лікувальна фізкультура, масаж, фізіотерапевтичні методи (іонофорез йоду а^о новокаїну, сірко­водневі ванни, струми д'Арсонваля та ін.).

Профілактика. Значну профілактичну роль відіграє до­тримання правил особистої гігієни, носіння рукавичок, спецодягу, респіраторів, щоденне використання теплого душу після роботи.

Отруєння метиловим спиртом

Отруєння метиловим спиртом носить звичайно побутовий ха­рактер при помилковому вживанні метилового спирту всередину замість етилового. Відомі випадки отруєння парами метанолу (синтетичного метилового спирту) у виробничих умовах при фар­буванні ізольованих резервуарів, у робітників «темних цехів» хі­мічних заводів по виробництву фотоплівки, емульсій.

Метиловий спирт проникає легко в рідини, що омивають цент­ральну нервову систему і зорові нерви, чим і пояснюється вибір­кове ураження головного мозку і зорових нервів при отруєнні метиловим спиртом. У зв'язку з тим що основні патологічні зміни розвиваються в гіпоталамусі, клінічна картина отруєння характе­ризується насамперед різко вираженими вегетативними розла­дами.

Грубо порушується регуляція судинного тонусу, в зв'язку з чим розвиваються різко виражені зміни гемодинаміки, аж до колапсу. Колаптоподібна форма розвивається через 2—3 дні після вживан­ня метилового спирту: з'являється почуття стиснення в грудях, тахікардія, прискорення дихання, ціаноз губ, блідість обличчя, інтенсивне потовиділення, падіння артеріального тиску.

Прогресуюче порушення дихання призводить до летального кінця.

При коматозній формі на фоні глибокої втрати свідомості від­значається зникнення всіх рефлексів, зниження серцевої діяльності і порушення дихання з можливим смертельним кінцем.

Офтальмічна форма характеризується ізольованим ураженням зорових нервів, але може поєднуватися і з іншими ознаками ура­ження нервової системи.

У зорових нервах порушується кровообіг з набряком диска і точковими геморрагіями, що зумовлює швидкий розвиток атрофії

нервів. Першими клінічними симптомами ураження зорових нервів є поява пелени і яскравих плям перед очима, зниження гостроти зору, аж до амаврозу.

Професіональні отруєння метанолом спостерігаються в легкій формі і характеризуються подразненнями слизових оболонок очей і верхніх дихальних шляхів, головним болем, лабільністю арте­ріального дихання, загальним нездужанням та іншими ознаками вегетативно-астенічного синдрому.

Лікування. Перша допомога при гострому отруєнні мети­ловим спиртом полягає в інтенсивному промиванні шлунка 2 % розчином натрію гідрокарбонату, інтенсивному питті 3 % розчину натрію гідрокарбонату (4—5 склянок на день) для боротьби 8 ацидозом, кровопускання (250—300 мл) з наступним переливанням крові. Призначають також грілки до ніг, серцеві засоби, ізотоніч­ний розчин натрію хлориду і глюкози підшкірне, спинномозкову пункцію з видаленням 5—15 мл спинномозкової рідини, вітаміни групи В.

Профілактика. Для відвернення можливості вживання метилового спирту всередину неоОхідно встановити строгий конт­роль за його витрачанням, зберіганням і транспортуванням, а та­кож проведення відповідної санітарно-роз'яснювальної роботи. Особи, які змушені за характером своєї роботи довгий час контак­тувати з метиловим спиртом або метанолом, повинні періодично проходити медичні обстеження.

Отруєння етиловим спиртом

Гостраалкогольна інтоксикація — стан, що розвивається в ре­зультаті вживання алкоголю; за ступенем прояву симптомів буває легкою, середньою і тяжкою. Слабий ступінь сп'яніння спостері­гається при концентрації алкоголю в крові до 2%, середній—­до 3 %, тяжкий—понад 3 %. Вміст алкоголю в крові вище 3 % вважається смертельним.

Клінічна картина гострого отруєння алкоголем на пер­ших стадіях характеризується симптомами подразнення гіпотала-мічних центрів і гальмування кори великого мозку. В міру наро­стання дози алкоголю уражається екстрапірамідна система і мо­зочок, подразнення гіпоталамуса змінюється гальмуванням,якепоступово поширюється і на центри довгастого мозку.

Початкові ознаки гострого отруєння алкоголем: ейфорія, гіпе­ремія обличчя, гіперсалівація, гіпергідроз, розширення зіниць, сла­бість конвергенції, багатократність сечовипускання. При легкому ступені отруєння відзначені вегетативні розлади наступного дня проходять без будь-яких наслідків. Середній ступінь отруєння крім ознак порушення вегетативних функцій проявляється симптомами

розладу координації рухів (атаксія, дисметрія); зникають психо-рефлекси (амимія), виявляється косоокість, диплопія, дизартрія, зникає критична оцінка своїх слів і дій, розгальмовуються інстинк­ти, проявляються приховані особливості особистості (ревнощі, марнославність та ін). Сп'яніння . оступово переходить в сон. Після пробудження виражений постінтоксикаційний стан (синдром похмілля) — млявість, розбитість, тяжкість в голові, відсутність апетит}, роздратованість.

При тяжкому сіупені алкогольного отруєння з'являється блю­вання, поглиблюється патологія кіркових функцій (порушується орієнтування в навколишньому середовищі, можливий розвиток сопору, іноді—коми), порушуються життєво важливі функції (рідшає дихання, падає артеріальний тиск). Смерть може настати від паралічу дихального і серцево-судинного центрів. При сприят­ливому завершенні тяжкого алкогольного отруєння наступного дня відмічається наркотична амнезія, різке зниження працездат­ності, гіподинамія, пригнічений настрій.

В окремих випадках гострої алкогольної інтоксикації розви­вається патологічне сп'яніння. Розрізняють епілептоподібний і па-раноідний типи патологічного сп'яніння після вживання навіть незначної дози алкоголю. Епілептоподібний тип характе­ризується несподіваною появою у хворого без зовнішніх ознак сп'яніння різкого збудження з афектами гніву, шаленства і агресії. Парано їдний тип характеризується появою маячення, галю­цинацій з афектом тривоги, страх перед небезпекою, хворі озброю­ються для захисту, втікають від мнимої небезпеки.

Лікування. Обов'язково проводиться промивання шлунка. Призначають внутрішньовенні вливання глюкози з аскорбіновою кислотою, тіаміном і піридоксином, симптоматичні засоби при порушенні дихання і діяльності серця.

Хронічне отруєння етиловим спиртом. Розвиток патологічного процесу в нервовій системі при хронічній алкогольній інтоксикації обумовлюється дефіцитом тіаміну в організмі, що виникає при алкоголізмі внаслідок порушення всмоктування вітамінів у трав­ний канал.

Потреба тіаміну при окисленні алкоголю дуже висока. Недо­статність тіаміну призводить до порушення вуглеводневого обміну, наслідком чого е накопичення в тканинах молочної і піровино­градної кислот. Це й призводить до розвитку органічних змін в центральній і периферичній нервовій системі.

Перші ознаки неврологічної патології при алкоголізмі пов'яза­ні з ураженням філогенетичне наймолодшого відділу нервової си­стеми — ьори великого мозку і клінічно проявляються погіршенням пам'яті, послабленням уваги, зміною характеру, згасанням психо-рефлексів у зв'язку з послабленням рухливості мімічних м'язів.

Вивчаючи ранні ознаки ураження нервової системи у осіб, що страждають від алкоголізму, О. А. Ярош встановив, що зміна міміки відбувається за рахунок появи ранніх поперечних зморшок шкіри в ділянці лоба у хворих молодого віку, опущення нижньої і підняття верхньої повіки у зв'язку з ослабленням колового м'яза ока, затрудненням усмішки внаслідок послаблення м'язів сміху. Зміна міміки супроводжується розладом рефлексів, чутливості трофіки в ділянці обличчя знижуються корнеальний, кон'юнкти-вальний і надбрівний рефлекси, порушується вібраційна чутливість в ділянці обличчя з'являється сухість, лущення і гіперпігментація шкіри лоба і щік. На той час уже виявляється гіпергідроз в ди­стальних відділах кінцівок у вигляді феномену роси (дрібні бли­скучі крапельки поту на шкірі долоні і пальців): тремор пальців кистей без тремору повік (як це відмічається при неврозах).

Найбільш частою клінічною формою органічної патології нер­вової системи при хронічній алкогольній інтоксикації є полмейро-патія. Характерна особливість алкогольної полінейропатії полягає в тому, що поряд з типовим поліневритичним синдромом відмічає­ться порушення пам'яті на поточні події. Поєднання полінейропа­тії з ретроградною амнезією при хронічній алкогольній інтокси­кації вперше описане С. С. Корсаковим (корсаківський синдром).

Ураження кори великого мозку при цьому може проявлятися не тільки розладом пам'яті, а й психомоторним збудженням, га­люцинаціями, маяченням, розладом свідомості та іншими озна­ками.

Другою клінічною формою органічного ураження нервової си­стеми при алкоголізмі є енцефалопатія Верніке, яка зустрічається рідше, ніж полінейропатія. Енцефалопатія Верніке розвивається гостро, супроводжується підвищенням температури тіла до 39— 40 °С, порушенням свідомості, маяченням, галюцинаціями, окору-ховими розладами.

Третя клінічна форма цього виду екзогенної інтоксикації — алкогольна епілепсія. Захворювання проходить у вигляді великих судорожних припадків. Розвиток присіупів в одних випадках спо­стерігається на фоні гострої алкогольної інтоксикації, в інших — обумовлений органічними змінами кори великого мозку на грунті алкоголізму.

Лікування. Необхідною умовою для поліпшення стану хворого є припинення вживання алкоголю. Призначають великі до­зи тіаміну хлориду (4—6 мл 5 % розчину) з глюкозою (20 мл 40 % розчину внутрішньовенне), ціанокобаламін (по 500 мкг внутрішньо-м'язово), нікотинову кислоту (1 % розчин внутрішньом'язово, 120— 150 мл на курс), препарати брому, хлоралгідрат, фізіотерапевтичні методи лікування, біостимулятори (алое, плазмол, скловидне тіло), антихолінестеразні засоби (дибазол, галантамін, нівалін).

Ураження нервової системи при аліментарних інтоксикаціях і харчових токсикоінфекціях

Харчові отруєння розвиваються при вживанні їжі, інтенсивно забрудненої мікроорганізмами або їхніми токсинами, а також недоброякісних харчів з домішками отруйних речовин органічної і неорганічної природи.

В разі отруєння недоброякісними продуктами захворювання класифікується як аліментарна інтоксикація. /Якщо захворювання розвивається внаслідок попадання в організм продуктів, забруд­нених мікроорганізмами або їхніми токсинами, то воно визначає­ться як аліментарна токсикоінфекція.

Аліментарні інтоксикації носять звичайно гострий характер, зустрічаються частіше влітку і можуть проявлятися в легкій, се­редній і тяжкій формах через 2—12 год після вживання їжі. Лег­кий ступінь харчового отруєння проявляється у вигляді гастро­ентериту: біль у животі, нудота, понос, загальне нездужання, по­мірний головний біль. Середній і тяжкий ступені можуть протікати в холероподібній дизентерійноподібній або тифоподібній формі. При цьому відмічається інтенсивний головний біль, нудота, по­вторне багатократне блювання, судороги, марення, сопорозний і навіть коматозний стан, падіння артеріального дихання, слабість серцевої діяльності.

Аліментарні токсикоінфекції частіше викликаються паличками ботулізму, стафілококом, кишковою або паратифозною паличкою, а також їхніми токсинами, що попадають в їжу.

Найбільш тяжкою формою аліментарних токсикоінфекцій е ботулізм. Ботулізм спостерігається звичайно у зв'язку з вжи­ванням продуктів, приготовлених на запас в домашніх умовах без дотримання відповідних технологічних режимів. Паличка боту­лізму поселяється звичайно на м'ясі, рибі, м'ясних і рибних про­дуктах. Хвороба починається гостро, після короткого інкубаційно­го періоду (6—ЗО год).

Перші ознаки захворювання: загальна слабкість, нездужання, втомлюваність м'язів, спрага, сухість в роті, блювання, запор (по­нос рідко). Неврологічна симптоматика при ботулізмі свідчить про ураження мозкового стовбура. Першими ознаками цього ура­ження бувають подвоєння в очах, птоз, розширення зіниць, параліч акомодації. Дуже швидко до цих симптомів приєднуються пору­шення ковтання, мови, голосу, а також зниження зору.

Порушення свідомості при ботулізмі не описано.

Ураження довгастого мозку може обумовити розлад дихання і смерть від паралічу дихального центру. Смерть при ботулізмі може настати від паралічу серця або діафрагми. При сприятливо­

му завершенні неврологічна симптоматика може спостерігатися від 4 до 15 днів і більше.

Лікування. Призначають промивання шлунка 3—5% роз­чином натрію гідрокарбонату, 0,2 % розчином танину і 0,05 % розчином калію перманганату, очищувальну клізму, внутрішньо­венне введення 20 мл 40 % розчину глюкози, 5 % розчину глюко­зи і ізотонічного розчину натрію хлориду крапельне внутрішньо­венне по 500 мл; серцеві засоби, дихальні аналептики. При бо­тулізмі рекомендується внутрішньом'язове введення сироватки типу аі, В і Є в зв'язку з різними антигенними властивостями паличок ботулізму (6 типів).

При тяжкій формі ботулізму вводять 10000—15000 МО сиро­ватки типу аі, 5000 МО — типу В і 15 000 МО — типу Є.

Введення сироватки повторяють залежно від тяжкості стану хворого.