Основні принципи моралі в світових релігіях

Поряд з мораллю гуманістичну, імперативну, аксиологичну, регу­лятивну і виховну функції виконувала і продовжує виконувати релігія. Такі функції релігія як специфічний феномен культури здатна викону­вати внаслідок того, що вона акумулювала в собі моральний досвід попередніх поколінь, що в афористичній, стислій формі ми виявляємо в знаменитих заповідях Мойсея («не убий», «не укради», «не прелюбодій» і т. д.), у моральних канонах ісламу, буддизму і т. д.

Кожна зі світових релігій впливала на становлення традицій, звичаїв, норм поводження. Так, християнська мораль запропонува­ла нову шкалу людських цінностей (крайній ригоризм - відмов­лення від свавілля і повне підпорядкування волі Бога; аскетизм; розрада — спокута страждань і вічне блаженство в іншому світі; принцип любові як універсальний принцип моралі; принцип милосер­дя, що припускає прощення образ, жаль і допомога стражденним і т. д.). Християнство рішуче засудило жорстокість, насильства, гноб­лення, возвеличило незаможних, пригноблених, «стражденних». Іде­али рівності і любові до Бога є центром християнської етичної кон­цепції. Причому любов розуміється як універсальний принцип мора­лі, що має загальнолюдський статус. Саме в Новому Завіті було сформульовано «золоте правило» моральності: «И так в усьому, як хочете, щоб з вами поводились люди, так поводьтеся і ви з ними».

У найдавнішій світовій релігії — буддизмі — її засновник, що мандрує проповідник Сиддхартха Гаутама, також сформулював ос­нови (догмати) буддизму і вказав шлях порятунку віруючих. Будда, відштовхуючись від свого духовного досвіду, повідав світу чотири шляхетні істини: існує страждання, у страждання є причина, страж­дання може бути припинено, є шлях, що веде до цього. Етичним іде­алом буддизму, таким чином, є нірвана, що полягає в психологічно­му стані закінченості внутрішнього буття перед обличчям буття зов­нішнього, абсолютної відчуженості від нього.

Світові релігії збагатили і розвили моральний досвід людства. У той же час саме релігійні догмати і релігійна віра стали основою християнської, буддистскої та ісламської етики. Вищою цінністю, зразком для наслі­дування, у якому з'єдналися і втілилися всі чесноти, цілісним мо­ральним ідеалом вищого порядку виступають у кожній зі світових релігій Христос, Будда, Аллах. Твердження Бога як єдиного джерела і критерію моральності, інтерпретація зла як відступу від божест­венних розпоряджень стали основою релігійної етики.

Реальне слідування ідеалам милосердя в соціальному житті, безсумнівно, дуже важко і з психологічної, і з практичної сторони, оскільки милосердя здатне, по-перше, вести до нерівності і про­вокувати конфлікти, тому що надання допомоги нужденному ста­вить останнього в положення, що може трактуватися як ущемляє

моральне достоїнство; по-друге, розуміння власного блага може відрізнятися від розуміння добродійника, відповідно до чим не­дозволенне нав'язування блага іншому; по-третє, саме милосер­дя відбувається в недосконалому, немилосердному світі. З погля­ду нормативних правил, милосердя безпосереднє зв'язано з ви­могою прощення образ, непротивлення злу насильством і любові до ворогів.