Релігійна держава й релігійна політика
Наприклад, Бразилія, як і більшість латиноамериканських країн, колись була офіційно католицькою державою з релігійною політичною системою, що передбачала придушення й знищення місцевих релігійних вірувань як альтернативи християнству. З формальної точки зору в обох країнах ці утиски припинилися наприкінці XIX ст., але вони продовжують даватися взнаки в різноманітних формах.
В Ізраїлі велика кількість ізраїльтян не погодиться з оцінкою їх країни як релігійної політичної системи, стверджуючи, що сам по собі сіонізм може розглядатися як секулярний рух, а уряд створює достатні умови як для світського життя, так і для сповідання різноманітних вірувань, що не пов'язані з іудаїзмом, насамперед ісламу й християнства, оскільки Єрусалим є центром цих двох світових релігій і іудаїзму. Але в той самий час як євреї, так і представники інших культур не підлягають сумніву тезу про саме єврейську природу держави Ізраїль як відновленого Сіону, а громадянство цієї держави передбачає обов'язкове обрізання, тобто виконання завіту між Авраамом і богом іудеїв. Найяскравішим прикладом можна вважати Північну Ірландію, де держава відверто асоціюється з протестантизмом при тому, що ця частина Великобританії знаходиться в стані розколу й конфронтації між протестантською й католицькою общинами.
Дата добавления: 2015-02-05; просмотров: 714;