Модуль динамічного розрахунку 16 страница

Підсумовуючи вищевикладене, вважаємо за доцільне закріплення в окремій статті кримінального процесуального кодексу загальних критеріїв допустимості спеціальних знань та науково-технічних засобів у запропонованій нами редакції: «З метою всебічного, повного й об’єктивного дослідження обставин справи сторони кримінального провадження вправі, а у визначених випадках зобов’язані, застосовувати спеціальні знання і науково-технічні засоби, які відповідають сучасному рівню розвитку науки і техніки і забезпечують отримання достовірного результату, а також можливість його оцінки і перевірки.

Застосування спеціальних знань і науково-технічних засобів повинно відповідати вимогам процесуального закону і моральності, не порушувати права й інтереси учасників процесу, які охороняються законом, бути безпечними для життя і здоров’я людей та навколишнього середовища».

Порівняльний аналіз криміналістичної
та оперативно-розшукової характеристик

Проведено порівняльний аналіз та визначено співвідношення криміналістичної та оперативно-розшукової характеристик.

Ключові слова: криміналістична характеристика, оперативно-розшукова характеристика, злочини.

Характеристика у словнику С. І. Ожегова розглядається як опис якогось предмету, явища, його властивостей, особливостей, ознак і т. д. [1]. Поняття «характеристика» використовується в усіх науках без виключення, так як є фундаментальною основою сприйняття того чи іншого явища, його ознак. ЇЇ прийнято розуміти як сукупність завчасно визначених параметрів об’єктів чи явищ в кількісних та якісних вираженнях. Вона має дуже важливе значення в дослідженні об’єкту, бо допомагає сформувати комплекс знань про об’єкт, сформулювати основні положення опису об’єкта.

Злочини в своїй сукупності складають таке соціальне явище як злочинність, яка в свою чергу являється предметом досліджень багатьох юридичних наук. Вчені характеризують злочинність як в цілому, так і окремі її види. У зв’язку з цим і існують різноманітні характеристики окремих видів злочинів. Кожна наука вивчає злочинність в певному руслі, тому й окремо характеризує злочинність, надаючи перевагу важливим рисам. Найважливішими для практичних підрозділів ОВС є оперативно-розшукова характеристика злочинів, яка базується на знаннях кримінального права, криміналістики, кримінології, а також інших наук.

Деякі вчені-криміналісти вважають, що оперативно-розшукова характеристика є тотожною криміналістичній характеристиці, проте ми не згодні з такою точкою зору, та вважаємо, що вона хоча і має дещо спільне з криміналістичною характеристикою, але все ж таки багато в чому відрізняється від неї. Наприклад, певними специфічними відомостями, що дозволяють ефективно використовувати її саме в оперативно-розшуковій діяльності. Адже, в першу чергу, перед оперативно-розшуковою діяльністю стоїть завдання не тільки щодо розкриття злочину та встановлення особи яка його скоїла, а й профілактика та попередження злочину, в той час як завдання криміналістики окреслені рамками події злочину. Спробуємо більш поглиблено обґрунтувати свої переконання шляхом з’ясування понять криміналістичної та оперативно-розшукової характеристик та проведенням порівняльного аналізу даних наукових категорій.

Чисельний аналіз теоретичних визначень «криміналістичної характеристики» злочинів [2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13] дозволив нам прийти до висновку, що переважно під криміналістичною характеристикою злочинів розуміється сукупність узагальненої інформації про типові ознаки окремого виду злочину. Вона має постійний характер і відрізняється ймовірно-статичними даними, які вказують на ступінь взаємозв’язку і взаємозалежності її елементів. Кожен з таких елементів являє собою сукупність обставин, особливостей, орієнтуючий слідчих в визначенні напрямків розслідування злочинів.

В основному елементами криміналістичної характеристики є типові дані про спосіб вчинення злочину, про особу злочинця, про способи приховання, про сліди злочину, особу потерпілого і об’єкт злочину. Деякі вчені відносять до елементів криміналістичної характеристики дані про причини й умови вчинення злочину, про слідчі ситуації, про мотиви та мету злочину, про постзлочинну діяльність правопорушника, про основні напрямки розслідування та розкриття злочину.

Стосовно цього питання дуже чітко сформулював свою думку Г. А. Матусовський, визначаючи, що криміналістична характеристика злочину складається саме в сфері такого об’єкта дослідження як «злочин», а не «розслідування злочину» [14, с. 55]. Саме така позиція чітко виражає об’єм поняття криміналістична характеристика і на нашу думку було б неправильно вважати елементами характеристики дані щодо процесу розслідування та розкриття злочину. Зміст будь якої характеристики, чи то криміналістичної, чи то оперативно-розшукової, повинен містити в собі тільки істотно значимі, типові, ознаки злочину, обумовлені практичною необхідністю.

На думку більшості вчених криміналістів криміналістична характеристика злочинів повинна включати такі елементи: 1) способи готування до злочину; 2) засоби вчинення злочину; 3) способи вчинення та приховування злочину; 4) мотиви і мету злочину; 5) місце та час, обстановка вчинення злочину; 6) дані про особу яка скоїла злочин та особу потерпілого; 7) сліди злочину (характеристика слідової картини злочину).

У наукових розробках з дослідження проблем оперативно-розшукової діяльності можна зустріти багато визначень поняття оперативно-розшукової характеристики. Ми розглянемо лише більш несхожі авторські дефініції та погляди для з’ясування ознак їхньої суттєвої відмінності.

Колошко І. М. запропонував розглядати оперативно-розшукову характеристику, як наукову категорію, яка являє собою систему відомостей, що характеризує кримінально-правову, кримінально-процесуальну, кримінологічну, криміналістичну, оперативно-тактичну характеристики та інші аспекти злочинів в цілому [16, с. 44].

Пчолкін В. Д. під оперативно-розшуковою характеристикою розуміє сукупність упорядкованих і взаємозалежних елементів кримінально-правової, криміналістичної, кримінологічної, та інших видів характеристик, що мають пошукові ознаки і розглядаються з точки зору ефективності застосування оперативно-розшукових сил, засобів і методів щодо виявлення, попередження і розкриття злочинів [17, с. 25].

Меживой В. П. визначає оперативно-розшукову характеристику злочинів як сукупність низки інформаційних ознак, упорядкованих та взаємопов’язаних між собою, взятих з різних інформаційних джерел, які відображають в оперативних цілях кримінологічну, кримінально-правову, економічну, психологічну, соціологічну та інші характеристики злочинів [18, с. 6–7].

Є автори які пропонують використовувати в ОРД термін «оперативно-тактична характеристика» замість оперативно-розшукової [19, с. 25; 20, с. 9–10; 21, с. 46]. На наш погляд підміняти такі поняття неможливо, оскільки у такому разі зміст характеристики буде розглядатися під кутом вирішення оперативно-тактичних завдань.

Тарасенко В. Є. вважає, що оперативно-розшукова характеристика формується на основі як офіційних, так і конфіденційних відомостей, та становить сукупність кримінально-правових, криміналістичних, кримінологічних й інших упорядкованих і взаємозалежних специфічних ознак, розглядуваних з позицій ефективного застосування оперативно-розшукових сил, способів і методів відносно боротьби зі злочинністю [22, с. 4].

Е. О. Дідоренко і Б. І. Бараненко вважають, що оперативно-розшукова характеристика – це складна інформаційна модель, яка поєднує в собі комплекс специфічних ознак, особливостей, що характеризують злочинні вияви, як певні акти людської діяльності в сполученні з безпосередніми причинами й умовами, головною рисою яких є взаємозв’язок з потенційно кримінальним соціальним оточенням [23, c. 11].

Оперативно-розшукову характеристику злочинів необхідно розглядати у двох аспектах – теоретичному і прикладному. У теоретичному аспекті оперативно-розшукова характеристика є однією із категорій оперативно-розшукової діяльності. У прикладному аспекті оперативно-розшукова характеристика повинна бути подана у вигляді практичних та методичних рекомендацій, описів, таблиць, схем, графіків, які будуть допомагати оперативним працівникам у попередженні та розкритті окремих злочинів [24, с. 44].

Як бачимо погляди вчених на поняття «оперативно-розшукової характеристики» найрізноманітніші, проте є в них дещо спільне. По-перше, оперативно-розшукова характеристика – це сукупність ознак, властивостей, особливостей певного виду злочину. По-друге, оперативно-розшукова характеристика описує злочин, як правило з точок зору різних наук, тобто кримінального права, криміналістики, кримінології, психології, соціології навіть економіки. По-третє, оперативно-розшукова характеристика повинна використовуватись саме в оперативно-розшуковій діяльності, що дозволило б успішно розв’язувати оперативно-тактичні завдання.

Але є погляди і інших вчених, котрі вважають, що таке розуміння оперативно-розшукової характеристики звужує її зміст.

Деякі вчені вживаючи поняття «оперативно-розшукова характеристика», мають на увазі характеристику певного злочину, чим звужують зміст оперативно-розшукової характеристики загалом. В зв’язку з цим ми пропонуємо використовувати оперативно-розшукову характеристику в широкому (теоретико-концептуальному) та вузькому розуміннях. В широкому розумінні оперативно-розшукова характеристика повинна бути комплексною і охоплювати характеристики злочинців, об’єктів посягання, об’єктів обслуговування, кримінального середовища, тобто всі дані, які стосуються не лише злочинної діяльності, а й причинно-наслідкових зв’язків її існування. Якщо мова йде про конкретну оперативно-розшукову характеристику певного злочину, то поняття оперативно-розшукової характеристики, в цьому випадку, повинно вживатися в вузькому розумінні і включати наступні елементи: 1) типова характеристика осіб, які скоюють злочин; 2) типова характеристика способів підготовки та скоєння певного виду злочину; 3) характеристика типових злочинних хитрощів; 4) типова характеристика предмету злочину; 5) типова характеристика потерпілого; 6) типові відомості про час, місце та обстановку злочину; 7) інформаційні орієнтири; 8) характеристика типових властивостей злочинних груп, ОЗГ та ЗО; 9) типові зв’язки між окремими елементами оперативно-розшукової характеристики.

Під інформаційними орієнтирами ми пропонуємо розуміти масив даних, які мають характер додаткової інформації, тобто це є певна інформація, яка може і не стосуватися події злочину, проте має значення для профілактично-попереджувальної діяльності, розшуку злочинця, для організації вдалого проведення оперативної комбінації та оперативної розробки.

Наприклад, інформація про членів сім’ї злочинця, інформація про ступінь матеріального забезпечення злочинця, про його злочинні та незлочинні зв’язки, основні місця перебування та дозвілля, наявність банківських рахунків, використання мережі Інтернет, електронних платежів тощо.

У ході оперативно-розшукової діяльності, головне значення має будь-яка інформація, яка дозволяє вдало використати ОРЗ та методи, підвищити ефективність попередження і швидкого розкриття злочинів. Саме це і визначає специфіку ОРД.

Підсумовуючи вищевикладене ми прийшли до висновку що оперативно-розшукова характеристика хоча і має спільні риси з криміналістичною характеристикою, але все ж таки багато в чому відрізняється від неї, несе у собі інший зміст та іноді має навіть більш високе практичне значення для оперативних підрозділів у прогнозуванні оперативної обстановки, попередженні та розкритті злочинів.

ПРО НЕОБХІДНІСТЬ РОЗРОБКИ МЕТОДИЧНИХ РЕКОМЕНДАЦІЙ
ПО ПІДГОТОВЦІ МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
ЗНАКІВ ДЛЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

Однією із важливих передумов забезпечення повного і всебічного розкриття та розслідування злочинів, пов’язаних з незаконним використанням знаку для товарів і послуг є використання спеціальних знань, оскільки саме з допомогою висновку експерта можливо встановити істину в справах даної категорії.

На теперішній час дослідження таких об’єктів інтелектуальної власності як знаки для товарів і послуг здійснюється в експертних установах різних відомств, об’єднаннями експертів та в різних бюро судових експертиз. З недавніх пір дослідження знаків для товарів та послуг стали приводитись в експертних підрозділах МВС України особами, які отримали вищу освіту у сфері інтелектуальної власності та отримали свідоцтво МВС України про присвоєння кваліфікації судового експерта з правом проведення даного виду досліджень.

Проблемним питанням дослідження знаків для товарів і послуг було приділено увагу в працях багатьох вітчизняних вчених, зокрема: О. Д. Лєвічева, П. П. Крайнєв, І. А. Кириченко, В. О. Жаров, Г. В. Прохоров-Лукін, О. Ф. Дорошенко та ін. У працях цих вчених увага приділялась теоретичним, практичним та процесуальним аспектам дослідження знаків для товарів і послуг. Але, в їх працях не було приділено уваги особливостям підготовки матеріалів та призначення експертиз або досліджень при встановлені незаконного використання знаку для товарів і послуг.

Прийняття рішення про призначення та проведення експертизи у справах, пов’язаних з незаконним використанням знаків для товарів і послуг потребує від слідчого, окрім загальних криміналістичних та процесуальних знань, обізнаності в специфіці предмета та об’єкті дослідження. Тільки у цьому випадку слідчий зможе здійснити збір необхідних для дослідження матеріалів, грамотно сформулювати питання та кваліфіковано оцінити висновки експертизи. Від якості зібраних матеріалів напряму залежить об’єктивність та обґрунтованість висновку експерта.

Відсутність необхідних наукових розробок та методичних рекомендацій негативно впливає на якість підготовки матеріалів необхідних для проведення досліджень по справам даної категорії. Тому, слід звернути увагу на проблему відсутності рекомендацій по підготовці матеріалів необхідних для проведення дослідження, особливостям призначення експертизи (дослідження) та кола питань, що будуть вирішенні в ході використання спеціальних знань.

Враховуючи доказове значення експертного висновку в кримінальних справах, важливим є якісне проведення експертизи. Тому потрібно якісно підготувати і самі матеріали, необхідні для проведення експертизи.

При підготовці матеріалів необхідно вирішити наступні питання:

1) чи є матеріали, що підлягають направленню на експертизу, доброякісними?;

2) чи є зібрані у справі матеріали повними та достатніми для вирішення питань, які виносяться на вирішення експертизи?;

3) чи є потреба у проведенні судово-експертних досліджень інших видів, результати яких необхідно врахувати при вирішенні питань експертизи?

Саме тому, при розробці методичних матеріалів по підготовці матеріалів та призначенні дослідження потрібно:

– зазначити критерії визначення повноти та доброякісності матеріалів (наприклад, якщо для вирішення поставлених перед експертизою питань необхідно проводити порівняння з описами, зображеннями, зразками тощо, всі ці об’єкти чи зразки мають містити відповідний обсяг інформації, необхідний для порівняння з необхідною повнотою. Так, якщо об’єктом дослідження є кольоровий знак для товарів та послуг, то й документи з його відображенням, що направляються на дослідження, повинні містити кольорове зображення);

– визначити випадки, при яких рекомендується призначити інші види експертизи або застосувати інші форми спеціальних знань (призначення трасологічних, товарознавчих чи інших видів експертиз або проведення ревізій із залученням спеціалістів для встановлення фактичних даних що можуть бути використані для надання повного та обґрунтованого висновку);

Зазначений перелік зазначених питань є необхідним для проведення дослідження, для вирішення інших питань (наявність складу злочину, ступінь вини, виявлення умов що сприяли скоєнню злочину і т. д.) слідчий повинен самостійно окреслити коло слідчих дій, перелік питань, що будуть ставитись перед потерпілою особою та порушником, визначити перелік документів, що необхідно вилучити для встановлення істини по кримінальній справі. Інші питання, що цікавлять слідчого, повинні встановлюватись не за допомогою проведення дослідження, а за допомогою проведення слідчих дій (огляд місця події, обшуки, виїмки, допит свідків, потерпілих та підозрюваних тощо).

Отже, нагальною потребою для якісної підготовки та призначення експертизи знаків та послуг є розробка відповідних методичних рекомендацій, які б вирішували коло зазначених вище питань. Розробці таких рекомендацій автором буде приділено увагу у наступних працях.

Одержано 30.09.2012

L

Особливості кримінального провадження на території дипломатичних представництв, консульських установ України, повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває
за межами України

У статті розглянуті особливості застосування нового кримінального процесуального законодавства під час розслідування кримінальних правопорушень на судах та в установах України, що знаходяться за межами її території.

Ключові слова:дипломатичне представництво, консульська установа, повітряне, морське, річкове судно, кримінальне правопорушення, кримінальне провадження.

Прийняття Кримінального процесуального кодексу України стало безумовно позитивною подією для нашої країни. Утім його прийняття вимагає від науковців та практиків напрацювання ефективних алгоритмів із застосування його положень в правоохоронній діяльності.

Однією з новел КПК-2012 є включення до його змісту окремої глави, що регламентує порядок та процесуальні особливості кримінального провадження на території дипломатичних представництв, консульських установ України, повітряному, морському чи річковому судні, що потребує відповідних наукових роз’яснень її застосування.

До особливостей провадження у цій категорії справ слід віднести: спеціальний правовий статус територій, на яких вчинено кримінальне правопорушення, коло суб’єктів, уповноважених здійснювати таку діяльність, їх процесуальні права та обов’язки, порядок передачі матеріалів розслідування.

Відповідно до ч. 2 ст. 4, що встановлює дію Кодексу у просторі, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується при здійсненні провадження щодо кримінальних правопорушень, вчинених на території дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованому в Україні. Дія Кримінального процесуального кодексу України розповсюджується на зазначені території та судна відповідно до КПК та міжнародних угод, що визначають їх правовий статус або встановлюють юрисдикцію держави приналежності. Зокрема, Віденська конвенція про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 р., Віденська конвенція про консульські зносини від 24 квітня 1963 р., Конвенція про відкрите море від 29 квітня 1959 р., Конвенція про умови реєстрації суден від 7 лютого 1986 р., Конвенція про злочини та деякі інші дії, вчинені на борту повітряного судна від 14 вересня 1963 р. та ін.

Розповсюдження дії кримінального процесуального законодавства на зазначені установ, судна зумовлює необхідність організації досудового розслідування у випадку вчинення на їх території кримінального провадження, в тому числі визначення суб’єктів, уповноважених його здійснювати. До суб’єктів, уповноважених здійснювати провадження щодо кримінальних правопорушень, вчинених на території дипломатичного представництва відповідно до п. 4. Положення про дипломатичне представництво України за кордоном, затвердженого Розпорядженням Президента України від 22 жовтня 1992 р. № 166/92-рп, слід віднести їх керівників, якими є посол, посланник або повірений у справах; на території консульської установи України за кордоном – відповідно генеральних консулів, консулів, віце-консулів, консульських агентів; на морському чи річковому суднах, що перебувають за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні - їх капітанів, а на повітряних суднах – їх командири;

Обєктивність і неупередженість керівника дипломатичного представництва чи консуль­ської установи України, капітана, командира судна України, при вчиненні процесуальних дій є необхідною передумовою всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи. Тому Кодекс передбачає, що у випадку, коли зазначені особи є потерпілими внаслідок вчинення кримінального правопорушення, вони зобов’язані призначити іншу службову особу, уповноважену на вчинення процесуальних дій. Це можуть бути помічники або інші особи з начальницького складу екіпажу. Прийняття такого рішення повинно бути оформлено відповідно до вимог ст. 110 Кримінального процесуального кодексу України шляхом прийняття постанови про призначення особи для вчинення процесуальних дій.

У разі отримання заяви, повідомлення, самостійного виявлення або встановлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення на території дипломатичного представництва, консульської установи України, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованому в Україні, службові особи, передбачені частиною першою ст. 519 цього Кодексу, зобов’язані негайно провести необхідні процесуальні дії: зафіксувати факт початку досудового розслідування відповідно до вимог ст. 214 цього Кодексу та провести необхідні для вирішення завдань кримінального провадження дії, передбачені ч. 2 ст. 520 КПК-2012.

Відомості про кримінальне правопорушення, вчинене на морському чи річковому судні, що перебуває за межами України та початок досудового розслідування вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань при першій можливості, зокрема після прибуття судна на територію України, встановлення зв’язку з органом досудового розслідування, прокурором, до компетенції якого відноситься внесення відомостей щодо виявленого злочину до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Службові особи, перелічені в ч. 1 ст. 519 КПК–2012, наділені правом тимчасового вилучення майна в порядку, передбаченому ст. 167–168, здійснення законного затримання особи з дотриманням вимог ст. 207 та 208, проведення слідчих (розшукових) дій – обшуку житла чи іншого володіння особи, особистого обшуку без ухвали суду, в порядку, визначеному ст. 223, 234 та 236, а також огляду місця вчинення кримінального правопорушення з дотриманням вимог ст. 237 цього Кодексу. У Кодексі визначений вичерпний перелік процесуальних та слідчих дій, що можуть проводитися зазначеними вище службовими особами за межами території України, який не підлягає розширеному тлумаченню. Проведення інших процесуальних та слідчих дій може бути розцінено, як порушення законодавства, а докази, отримані під час їх проведення - недопустимими відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК-2012.

Фіксація фактів проведення процесуальних дій здійснюється шляхом складання протоколу та додатків до нього з дотриманням вимог ст. 103, 104, 105, 106, 107 та статей, що прямо регламентують порядок проведення цих дій (ст. 167–168, 207, 208, 223, 234, 236 та ст. 237 цього Кодексу) з обов’язковим використанням технічних засобів фіксування кримінального провадження. До причин, за яких фіксування за допомогою технічних засобів може не здійснюватись, слід віднести відсутність таких засобів на судні і не можливість їх отримання в законному порядку, їх не справність тощо.

Ще однією з особливостей провадження у цій категорії справ є визначення місця проведення досудового розслідування, зокрема за змістом ст. 523 КПК-2012. Досудове розслідування кримінального правопорушення, вчиненого на території дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном, здійснюється слідчим органу досудового розслідування, до підслідності якого відповідно до ст. 216 цього Кодексу віднесено кримінальне правопорушення, та юрисдикція якого поширюється на територію місцезнаходження Міністерства закордонних справ України. Відповідно досудове розслідування кримінального правопорушення, вчиненого на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні, здійснюється слідчим органу досудового розслідування, до підслідності якого відповідно до ст. 216 цього Кодексу віднесено скоєний злочин та юрисдикція якого поширюється на територію місцезнаходження порту приписки судна, на якому вчинено злочин.

Використання наведених рекомендацій буде сприяти більш ефективній адаптації та запровадженню нового кримінального процесуального законодавства після набрання чинності КПК-2012.

Одержано 01.10.2012

В статье рассмотрены особенности применения нового уголовного процессуального законодательства во время расследования уголовных правонарушений на судах и учреждениях Украины, которые находятся за пределами ее территории.

Ключевые слова:дипломатическое представительство, консульское учреждение, воздушное, морское, речное судно, уголовное правонарушение, уголовное производство.

The article describes the features of the new criminal procedure law during the investigation of criminal offenses in the ships and institutions of Ukraine, which are outside its territory.

Keywords: diplomatic missions, consular office, aircraft, sea craft, riverboat, criminal offense, criminal proceedings.

L

Використання комп’ютерної симуляційної програми Carat-3
при проведенні автотехнічних досліджень в НДЕКЦ
при ГУМВС України в Харківській області

Розглянуті основні можливості програмного пакету Carat-3, а також наведені практичні приклади його використання у автотехнічних дослідженнях.

Ключові слова: симуляція, моделювання, динамічний розрахунок, кінематичний розрахунок.

Комп’ютерна симуляційна програма Carat-3 призначена для аналізу зіткнень транспортних засобів, моделювання динаміки і кінематики їх руху, а також для вирішення інших завдань при аналізі дорожньо-транспортних пригод.

До основних переваг програми розробники відносять:

ü графічний інтерфейс (креслярська програма для створення ескізів, можливість використання наявних ескізів і файлів BMP, 2- і 3-мірні зображення транспортних засобів і об’єктів);

ü наявність інтегрованої бази даних транспортних засобів;

ü можливість врахувати практично всі основні параметри транспортних засобів, об’єктів оточення, умов руху, обставин ДТП;

ü моделювання руху у динамічному і кінематичному режимах, у тому числі по траєкторії, що задана;

ü моделювання і аналіз зіткнень по 4-м типам розрахунку;

ü представлення результатів моделювання і розрахунку у вигляді 2- і 3-мірної анімації, діаграм, таблиць, роздрукованого тексту.

При правильному підборі вихідних даних, що відображають реальну ситуацію, змодельований механізм зіткнення транспортних засобів і їх рух після зіткнення з достатньою точністю можуть відображувати дійсних механізм пригоди. Проте робота з програмним пакетом вимагає необхідних знань і досвіду в області аналізу дорожньо-транспортних пригод.

У практичній діяльності сектору автотехнічних досліджень НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області програма Carat-3 проходила апробацію з 2008 по 2009 роки при проведенні досліджень по загальноприйнятій і затвердженій методиці автотехнічних досліджень.

За допомогою комп’ютерної програми експерт може виконувати розрахунки з аналізу і реконструкції дорожньо-транспортних пригод.