Особливості відмінювання топонімів

Українські топоніми належать до розряду відмінюваних слів. Вони вживаються з номенклатурними словами
(місто, село, хутір, селище, виселок, порт, артіль) або без
них. Якщо назви населених пунктів вживаються без номенклатурного слова, то вони відмінюються як іменники
відповідної відміни: прибув до Одеси, живу в Гуляйполі, родом з Рівного.

Якщо власні назви вживаються з номенклатурними
словами станція, артіль, порт, застава, аул, кишлак, то
такі назви не відмінюються: до станції Ніжин, біля порту
Бердянськ, на заставі “Рибаківка”, біля аулу Тезек, за
кишлаком Ванч.

Одні топоніми з номенклатурними словами місто, село, виселок, селище, хутір відмінюються, інші – не відмінюються.

Відмінюються ті топоніми з номенклатурним словом, які:

- мають форму жіночого роду і закінчуються на -к-а,
-иц-я, -ин-а, -их-а: у селі Варварівці, у місті Вінниці, у місті Долині, у місті Лепетисі (Лепетиха);

- мають форму прикметників середнього роду і закінчуються на -ов-е, -н-е, -ськ-е, -цьк-е, -е: у селищі Чутовому, у селищі Агрономічному, у селі Воздвиженському, у селі
Світлому;

- мають форму іменників чоловічого роду і закінчуються на -ець, -ик, -ів, -ин, -поль (-піль) та кореневий приголосний: біля міста Кролевця, у селі Бобрику, у місті
Глухові, у місті Снятині, у місті Нікополі, у місті Хусті;

- мають прикметникову форму чоловічого роду і закінчуються на -н-ий, -ськ-ий/-цьк-ий, -ат-ий, -ий: у селищі Залізничному, виселком Новолуганським, селом Хащуватим;

- закінчуються суфіксом -ськ, -цьк, -зьк: у місті Бердянську, біля міста Луцька, у селищі Харцизьку.

Не відмінюються з номенклатурними словами:

- двослівні топоніми у формі словосполучення: до міста Кривий Ріг, селищем Липова Долина, до селища Криве
Озеро;

- однослівні топоніми у формі множини: біля міста Богородчани, у місті П’ятихатки, у місті Пологи, за селом Дубівці;

- однослівні топоніми середнього роду на -я: за селом Добропілля, біля села Побережжя, за містом Запоріжжя;

- маловідомі назви міст, сіл, селищ: у місті Адуй;

- назви озер, рік, заток, проток, островів, гір: у річці Гайчур, біля річки Янчур, біля озера Баскунчак, біля озера
Ельтон;

- назви зарубіжних адміністративно-територіальних
одиниць: штатом Оклахома, в штаті Техас, у провінції
Тоскана.

Не відмінюються також топоніми у формі родового відмінка: місто Артема, село Тараса Шевченка, площа Горького, вулиця Коцюбинського.

У мовній практиці трапляються варіанти (за містом
Запоріжжя і за містом Запоріжжям), які свідчать про активні процеси розвитку і становлення системи словозміни
топонімів в українській мові.

Відмінювання іменників множинної форми

Множинні іменники (pluralia tantum) мають ті самі відмінкові форми, що й іменники першої – третьої відмін у множині.

У родовому відмінку множинних іменників виступають закінчення -ей: саней, курей, людей; -ів: дріжджів, окулярів, зборів або чиста основа: воріт, канікул, висівок, ножиць.

У давальному, орудному і місцевому відмінках множинні іменники мають ті самі флексії, що й іменники усіх чотирьох відмін у формах множини: -ам (-ям); -ами (-ями); -ах (-ях). В орудному відмінку можлива флексія -има: дверима, плечима, грошима.

У знахідномі відмінку майже всі множинні іменники мають форму, спільну з називним. Лише назви істот (люди, діти, кури) можуть мати форму знахідного відмінка, спільну з родовим: кличу дітей (курей), але пасу гуси і гусей.