Невідмінювані іменники

В українській мові є іменники, що знаходяться поза відмінами. У тексті невідмінювані іменники набувають певного родового, числового і відмінкового значення, але, не маючи морфологічних форм вираження, маркують їх синтаксично, за допомогою узгоджуваних слів. До невідмінюваних іменників належать:

- загальні і власні назви іншомовного походження: на -а (боа, бра, амплуа, Нікарагуа);

- на -о (бароко, лібрето, трюмо, бюро, Токіо);

- на -у (-ю) (рагу, кенгуру, фрау, Баку);

- на -е (-є) (фойє, пенсне, ательє, турне, резюме, Данте, Туапсе);

- на -і (леді, жалюзі, дербі, Кутаїсі, Батумі);

- іншомовні загальні назви осіб жіночої статі та імена і прізвища з кінцевим приголосним: міс, місіс, мадам, Жаклін, Камбат, Джонсон, Шмідт;

- іншомовні імена і прізвища з кінцевими наголошеними голосними -о, -а (-я): Ніно, Нана, Дюма, Золя;

- російські прізвища на -их, -ово: Черних, Сєдих, Дурново;

- українські жіночі прізвища на -о і приголосні: Грищенко (Тетяна), Жовтобрюх (Марія), Вихованець (Наталка ), Валюх (Зоя);

- деякі типи абревіатур: ДДУ, райвно, СТО.

Невідмінювані іменники належать до розряду слів з нульовою парадигмою.

Отже, іменник як клас слів протиставляється іншим
самостійним частинам мови категоріальним значенням
предметності; засобами вираження предметності (категорією істоти/неістоти, роду, числа, відмінка); семантико-граматичним і граматичним родом та числом; чотирма грамемами незалежного роду словотвірного характеру;
чотирма грамемами незалежного числа формотвірного характеру; семирядною системою відмінкових грамем дієслівної залежності; чотирма парадигмами відмінкових
закінчень; чотирма лексико-граматичними розрядами; власними суфіксами; морфологізованими синтаксичними
функціями підмета і додатка; неморфологізованими синтаксичними функціями присудка, означення, обставини.