Відмінювання множинних топонімів

Топоніми тільки множинної форми можуть бути безсуфіксними (Клини, Кути, Лани) і суфіксальними (Дубовичі, Клинці).

Безсуфіксні топоніми відмінюються як відповідні множинні форми загальних іменників. Труднощі викликає
Р. в., що має закінчення -ів і -0, вибір яких зумовлюється
узусом (традицією): Пологи – Поліг, Глодоси – Глодос, Біловоди – Біловод, Суми – Сум, Прилуки – Прилук.
Якщо ж наголос падає на закінчення, то Р. в. має флексію -ів: Багни – Багнів, Лан – Ланів, Береги – Берегів, Богдани – Богданів, Вири – Вирів. У ненаголошеній позиції
можливі варіанти: Пологи – Поліг і Пологів, Дуліби – Дуліб і Дулібів, Берлоги – Берлог і Берлогів.

Суфіксальні топоніми закінчуються морфами -ич-і, -ц-і,
-иц-і, -ик-и, -ан-и, -ак-и, -к-и та ін. Вони мають різні системи відмінювання.

1. Топоніми на -ич-і відмінюються як іменники чоловічого роду на твердий приголосний у множині (типу столи):
Баничі – Баничів, Баничам і т. д. Р. в. має два закінчення
(-ів і -0): Бистричі – Бистричів, але Меденичі – Меденич. У літературній мові поширенішим є закінчення -ів (Раневичі – Раневичів, Золотковичі – Золотковичів, Плетеничі – Плетеничів), у розмовно-побутовому мовленні –
-0 (Батятичі – Батятич, Яструбичі – Яструбич).

2. Топоніми на -ц-і відмінюються як іменники чоловічого роду на -ець у множині (типу стілець — стільці,
стільців): Млинці — Млинців, Млинцям і т. д. За цим
зразком відмінюються топоніми Харківці, Вільхівці, Стриганці, Двірці та ін.

Р. в. має два закінчення (-ів і -0) із вставним е перед
морфом -ц-: Підгайці – Підгайців, але Топорівці – Топорівець. У літературній мові поширеніше закінчення -ів (Лучківці – Лучківців, Болехівці – Болехівців, Жовтанці – Жовтанців), у розмовно-побутовому мовленні -0 (Ярчівці – Ярчівець, Влащинці – Влащинець, Юськівці –
Юськовець та ін.).

Якщо наголос у топонімах на -ц-і падає на закінчення -і,
то і в побутовому, і в літературному мовленні Р. в. здебільшого має закінчення -ів (Верхівці – Верхівців, Хитці –
Хитців, Білівці – Білівців тощо), але є винятки: Ляхівці –
Ляховець, Стріхівці – Стріховець, Чернівці – Чернівців і
Чернівець.

3. Топоніми на -иц-і незалежно від місця наголосу відмінюються як іменники жіночого роду на -иц-я у множині
(типу крамниця): Мульчиці – Мульчиць, Мульчицям і т. д.
У Р. в. вони мають -0: Новородчиці – біля Новородчиць, Полиці – Полиць, Вовчиці – Вовчиць.

4. Топоніми на -ан-и з наголошеним морфом -ан- у літературній мові відмінюються як назви типу кияни: Росошани – Росошан, Росошанам і т. д. За цим зразком відмінюються топоніми типу Таращани, Козиряни. У Р. в.
вживається -0: Лужани – Лужан, Бояни – Боян. Якщо у
топонімах морф наголошений (-ан-и), то вони мають флексію -ів: Капрани – Капранів, Поляни – Полянів, Трояни – Троянів.

5. Топоніми на -ик-и (-ник-и) відмінюються як загальні іменники на -ик у множині (типу посібники): Гребеники – Гребеників, Гребеникам. У літературній мові у
Р. в. вживається закінчення -ів: Стрільники – Стрільників. За цим зразком відмінюються топоніми типу Бурики, Пшеничники, Підгайчики. У побутовому мовленні деякі топоніми на -ик-и вживаються з -0: Попельники – біля Попельник, Пшеничники – родом з Пшеничник, Липники – біля Липник.

6. Топоніми на -ак-и, -як-и з наголошеним і ненаголошеним закінченням у літературній мові відмінюються як відповідні загальні іменники на -ак-и (типу байраки, п’ятаки): Кубряки – Кубряків, Кубрякам і т. д. У літературному
мовленні Р. в. має закінчення -ів (Третяки – біля Третяків, Новаки – з Новаків, Кайдаки – з Кайдаків), у побутовому мовленні – нульове (з Кайдак, з Кодак, з Новак).

7. Топоніми на -к-и (після приголосного) відмінюються
як іменники множини типу ручки, піски, бурячки: Обложки, Обложок, Обложкам і т. д. У Р. в. вживається два закінчення (-ів і -0): Клишки – Клишок і Клишків, Воронки – Воронків і Воронок, Подільки – Подільок і Подільків. Закінчення -ів з’являється переважно тоді, коли наголос у топонімах падає на закінчення -к-и: Хижки –
Хижків, Ставки – Ставків, Сніжки – Сніжків. Якщо ж
наголос падає на основу або переходить на неї з закінчення, то вживається -0: П’ятихатки – П’ятихаток, Полошки – Полошок, Кринички – Криничок, Річки – Річок, Піски – Пісок, Ліски – Лісок, але Ліски – Лісків,
Піски – Пісків. Якщо ж топоніми на -к-и за походженням
є прізвищами чи родовими назвами, то вони у Р. в. набувають закінчення -ів: Терещенки – Терещенків, Левченки – Левченків, Кальченки – Кальченків.