Ландшафт як вузловий ступінь в ієрархії геосистем

Геосистема – скорочений варіант терміну "географічна система" (від грецької gе – земля і systema – ціле, що складається із частин). Основа відміна системи від "набору" елементів (об’єктів) – відношення, зв’язок між ними і цілісність [14]. Термін "геосистема" введений для того, щоб підкреслити системний характер складних географічних об’єктів.

При розробці теорії ландшафтознавства та в результаті ландшафтних досліджень виявлено багато геосистем різних рівнів. При цьому виникла необхідність їх упорядкування, або їх ієрархії [13]. В ієрархії геосистем розрізняються три головних рівні: локальний, регіональний, глобальний.

Нижчий, локальний рівень створюють геосистеми, формування яких пов’язано з місцевими факторами, що мають невеликий радіус дії, наприклад з окремими елементами рельєфу. До нього перш за все відноситься фація – елементарна, неподільна географічна одиниця або однорідна геосистема (А.Г. Ісаченко, А.А. Шляпников, 1989) [13].

Характерним для фації є розміщення в межах одного елемента рельєфу ("ділянка" одного схилу з однаковим нахилом, рівнинна міжрічкова поверхня, западина тощо), однорідний мікроклімат і водний режим, одна грунтова різниця та один фітоценоз. Під фітоценозом (англ. phytocenosis) розуміється стійке рослинне угрупування; сукупність популяцій, пов’язаних умовами місцезростання і взаєминами у межах більш-менш однорідного геокомплексу факторів середовища. Фітоценоз – динамічна система, яка змінюється протягом року і за роками.

Фаціїгрупуються у більш складні територіальні системи різних локальних рівнів (урочища, місцевості), які при подальшій інтеграції досягають принципово нового рівня – регіонального.Регіональні системи–ландшафти, ландшафтні провінції, області, зони, сектори та ін. формуються в результаті впливу факторів з більш широким радіусом дії нерівномірного (по широті) розподілу на земній поверхні сонячної радіації та тектонічних рухів, що створюють різні структури земної кори та форми макрорельєфу (материкові виступи, океанічні западини, гори, рівнини тощо) [13].

Найвищий рівень у ієрархії геосистем – глобальний.Глобальний рівень ієрархії геосистем представлений на планеті Земля географічною, або ландшафтною оболонкою, яка охоплює взаємопроникаючі і постійно взаємодіючі тропосферу, гідросферу, верхні шари літосфери і живу речовину (біосферу). Геосистеми регіонального та локального рівнів є структурними частинами ландшафтної оболонки (А.Г.Ісаченко, О.А.Шляпников, 1989).

Основним вузловим ступенем в ієрархії геосистем є ландшафт. Ландшафт визначається як геосистема з єдиним походженням, загальною історією розвитку, що формується в умовах однорідного геологічного фундаменту, одного переважного типу рельєфу (наприклад, пластового ерозійного, високогірного тощо), однакового клімату з характерним сполученням грунтів, рослинних співтовариств і геосистем локального рівня. Саме тому, ландшафт – це територіальна інтеграція локальних геосистем, що створюють його характерний внутрішній вид або морфологію. Разом з тим, ландшафт – це початковий ступінь регіонального рівня [13].

Ландшафтні провінції, області та інші одиниці можливо розглядати як об’єднання. Ландшафт займає вузлове положення в системі територіальних фізико-географічних одиниць. Практикою встановлена особлива роль ландшафту як ключової територіальної системи при комплексному урахуванні природних ресурсів, оцінці природного середовища для його раціонального використання, організації охоронних територій [13]. Можливо стверджувати, що ця роль належить і агроландшафту (англ. agrolndscape). Агроландшафт це територіальний комплекс, в якому природна рослинність на більшій частині території замінена агрофітоценозами (посівами, сільськогосподарських культур, багаторічними насадженнями).