Принципи оцінки ефективності ландшафтних меліорацій

Важливим питанням в системі ландшафтних меліорацій є систематична, однозначна і об’єктивна оцінка ефективності меліоративних заходів. При цьому різними авторами використовуються різні терміни – “Ефект”, ”Ефективність”, "Еколого-меліоративна ефективність", "Еколого-економічна ефективність" тощо. У ці поняття вкладається різноманітний зміст. Наприклад, під меліоративною ефективністю штучного дренажу розуміється його вплив на режим грунтових вод, засоленість грунтів, дренованість території і урожай (Н.М.Решеткіна, Х.Н.Якубов 1978).

Вважаємо за доцільне, при оцінці ефективності ландшафтних меліорацій, меліоративного режиму зрошуваних і осушуваних ландшафтів виходити з визначення, що ефективність – це ступінь відповідності об’єкта, метода або технології (а все це – системи) своєму призначенню. Наприклад, може бути оцінена ефективність зрошувальної або дренажної системи в цілому, чи її окремих елементів, ефективність мелиоративного режиму. Може бути дана оцінка ефективності технології вирощування рису чи технології повторного використання дренажно-скидних вод на ЛМС, технологій внесення різних видів добрив і кальційвміщуючих меліорантів, повторного використання дренажних та стічних вод тощо. В меліоративних проектах реконструкції зрошувальних систем чи при розробці меліоративних заходів і технологій необхідно не тільки прогнозувати, передбачувати ті наслідки, які повинні бути досягненими при реалізації запланованих заходів чи введенні в дію гідромеліоративної системи, а і прогнозувати ефективність меліоративних заходів на різну перспективу.

При оцінці ефективності спочатку проводиться комплексна діагностика сучасного стану об’єкту, аналіз історії його розвитку та визначаються мета і задачі, які повинні бути досягненні після впровадження відповідного проекту. Еколого-економічну ефективність необхідно оцінювати на кожному з етапів розвитку ЛМС з метою внесення коректив в меліоративний режим зрошуваних грунтів і ландшафтів, який повинен бути адаптивним. Ці теоретико-методологічні принципи розроблені в проблемній науково-дослідній лабораторії еколого-меліоративного моніторингу агроекосистем сухостепової зони ХДАУ з метою оптимізації меліоративного режиму зрошуваних ландшафтів Південного Степу України [45,47,134].

Землевпорядкування і землекористування на гідромеліоративних системах, з метою регулювання навантаження водних меліорацій на ландшафти, обов'язково повинно передбачити оптимальне співвідношення зрошуваних і неполивних площ, орних земель і сільськогосподарських угідь, збереження сіножатей, луків та лісонасаджень. Важливу увагу слід звертати також на збереження і охорону заповідних місць та рекреаційних зон. Нарізку полей при землеустрої на зрошуваних землях слід проводити з урахуванням рельєфу місцевості, способів і техніки поливу, розміщення не порушуючи цілостності меліоративної мережі на відповідній площі.

Відповідно до цього на території ГМС визначаються і шляхи для переміщення техніки. Тому сучасний і перспективний землеустрій повинен розроблятись ще в процесі проектування та реконструкції меліоративних систем і являти собою комплекс заходів, спрямованих на таку організацію території, яка забезпечує ефективне ведення землеробства, охорону земель та виконання окремих меліоративних робіт, створення культурного агроландшафту з впровадженням постійно-діючого державного еколого-меліоративного моніторингу [50, 70-74] адаптивного меліоративного режиму зрошуваних ландшафтів з першочерговою увагою такій складовій частині агроландшафту як грунти.

На думку Г.А.Можейко, С.Ю.Булигіна, Д.О.Тимченко [25] грунти розглядаються як основа ландшафту при його сільськогосподарському використанні.

Ефективне і безпечне природокористування в умовах зрошувальних і осушувальних меліорацій в своїй основі обов'язково повинно мати ландшафтно-екологічне обгрунтування з нормування антропогенних дій окремих факторів і навантажень на природне середовище. Нормованими параметрами цих дій вважаються такі, при яких природні системи не виходять за межі заданого стану і не досягають критичних або незворотних змін. Еколого-меліоративні та інші зміни агроландшафтів при зрошенні, параметри і динаміка цих змін, визначаються результатами досліджень та постійних спостережень за навколишнім природним середовищем. На основі цих змін потрібно визначення норм показників екологічного стану, параметрів ландшафту та заходів з оптимізації меліоративного режиму грунтів і агроландшафтів.

Одна з ключових концепцій дисципліни "Ландшафтні меліорації" зосереджена у вислові С.Ю.Булигіна та Д.О.Тимченко "Наші знання про корисні властивості ландшафтів не настільки скудні, щоб ми дозволили собі їх знищення" [25]. На збереження та підвищення продуктивності ландшафтів, родючості грунтів спрямований навчальний курс "Ландшафтні меліорації".

Контрольні запитання:

1. Сформувати концепцію ландшафтних меліорацій.

2. Місце структури та інваріанту ландшафту в системі ландшафтних меліорацій.

3. Чому навчальна дисципліна ландшафтні меліорації має комплексний, системний характер?

4. Охарактеризуйте зв’язок меліоративної гідрогеології, меліоративного ґрунтознавства, землеробства, екології і ландшафтних меліорацій.

5. Які показники характеризують ефективність ландшафтних меліорацій?

6. Охарактеризувати основні принципи ландшафтних меліорацій.

7. В чому проявляється взаємозв’язок природокористування, землеустрою і ландшафтних меліорацій.

8. Сформулюйте головну мету і задачі ландшафтних меліорацій.

9. На базі яких навчальних дисциплін формується курс "Ландшафтні меліорації".

10. Наукові праці яких вчених становлять теоретичну основу ландшафтних меліорацій?

11. З яких основних частин складається курс "Ландшафтні меліорації"?

12. Дати визначення об’єкту і предмету ландшафтних меліорацій.