Ландшафт в системі природокористування і меліорацій

Ландшафт– одне з фундаментальних понять сучасної географії, екології і сільськогосподарських меліорацій. В основу визначення ландшафту покладена ідея про взаємозв'язок і взаємообумовленість всіх природних і антропогенних явищ земної поверхні [13].

Ландшафт – широкопоширений інтернаціональний термін (нім. Land – земля, scaft – суфікс, що виражає взаємозв’язок, взаємозалежність). Під терміном ландшафт розуміється генетично однорідна територіальна система, що складається із взаємозв’язаних природних чи природних та антропогенних комплексів [15].

Природокористування - це сфера суспільно-виробничої діяльності, що спрямована на задовольняння потреб сучасних і майбутніх поколінь в якості та різноманітності навколишнього природного середовища, на покращення використання природних ресурсів (К.Г.Гофман, 1979). Природокористування має за мету одержання корисних властивостей або вигоди у відповідності з призначенням об’єкту. Об’єктом сільськогосподарського природокористування і, в першу чергу, землекористування є ландшафт як ресурсовміщуюча, ресурсовідтворююча та середовідтворююча система [14,133].

Відомо, що форми рельєфу, геоморфологія, гірничі породи, клімат, поверхневі, підземні і грунтові води, грунти, рослини і організм взаємозв'язані як у своїх просторових змінах, так і в історичному розвитку. Вони створюють зовсім не випадкові сполучення, а закономірні природні територіальні комплекси, географічні комплекси, або геосистеми. Вчення про природні територіальні комплекси – ландшафтознавство, - основи якого були закладені в кінці ХІХ століття В.В. Докучаєвим, сьогодні має велике практичне значення для сільського господарства, лісівництва, рекреаційної справи, містобудівництва, землевпорядкування, екології і, особливо, для сільськогосподарських меліорацій та раціонального природокористування [13]. Без знання геосистем, їх властивостей, не можливо здійснювати раціональне використання, охорону та поліпшення природного середовища і в першу чергу – ландшафтів.

Ландшафт (агроландшафт) є основним об’єктом сільскогосподарських меліорацій. Регулювання властивостей агроландшафту реалізується через складну інтеграцію систем сівозмін, обробок грунтів, добрив, різних технологій, системи зрошення і дренажу тощо, з урахуванням їх системного впливу і аналізу можливих екологічних наслідків.

В гідромеліорації, окрім загальних природно-кліматичних умов, необхідно враховувати гіпсометричний рівень місцевості, ступінь її дренованості, літології пород, параметри і ступінь вдосконаленості зрошувальних та дренажних систем, технології їх управління, характер водокористування тощо.