Формування власного капіталу підприємствами малого бізнесу

Законодавство України дозволяє створювати як малі, так і середні підприємства будь-якої форми власності; основним фактором, який визначає спосіб заснування власної справи, є наявність коштів. При цьому формування підприємницького капіталу може здійснюватись такими способами:

1. Залучення особистих заощаджень у грошовій та товарній формах.

2. Використання фінансових ресурсів, отриманих в результаті власної або успадкованої попередньої підприємницької діяльності.

3. Залучення позикових коштів, тобто отримання в борг певними зобов'язаннями.

4. Використання коштів міжнародних фондів, які здійснюють фінансову підтримку підприємницьких структур.

Власний капітал —- це власні джерела підприємства, які без визначення строку повернення внесені засновниками або залишені ними (засновниками) на підприємстві з уже оподаткованого прибутку.

Власний капітал складається з таких складових:

• статутного (пайового) капіталу;

• додатково сплаченого;

• резервного;

• нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) минулих років,

• неоплаченого;

• вилученого.

Складові власного капіталу відображають суму, яку власники (засновники) передали в розпорядження підприємства як внески чи залишили у формі нерозподіленого прибутку, або суму, що підприємство одержало у своє розпорядження ззовні (від інших підприємств) без повернення.

Власний капітал — один з найістотніших і найважливіших для підприємства показників, оскільки відображає такі характеристики:

• забезпеченість коштами для функціонування підприємства;

• кредитоспроможність підприємства;

• його платоспроможність.

При формуванні власності (капіталу) засновників малого підприємства розрізняють два поняття:

• вклади;

• додаткові внески засновників.

Вклади та додаткові внески виконують різні функції, і для того, щоб зрозуміти ці функції, слід з'ясувати складові елементи власного капіталу.

Власний капітал засновників (учасників) поділяється на дві частини:

1) реєстрований;

2) нереєстрований.

Перший — це статутний, або пайовий, капітал. Другий — додатковий, резервний капітал та нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

Всі ці складові є власністю засновників. Але вклади виконують незрівнянно більше функцій і мають значно глибший зміст, аніж просте внесення додаткових коштів (майна), зокрема й таких, що залишилися в складі власного капіталу як нерозподілений прибуток.

Вклад — це частка засновника (учасника) у статутному (пайовому) капіталі підприємства, яка виконує такі функції:

• інвестування діяльності підприємства (це першочергове джерело формування майна підприємства);

• регулювання відносин власності (розподіл майна, виробленої продукції, одержаного прибутку тощо). Це особливо важливо у разі виходу учасника (засновника) з підприємства чи коли йдеться про правонаступництво тощо;

• управління підприємством (адже кількість голосів кожного учасника дорівнює його частці (вкладу) або пропорційна їй).

Додатковий внесок— це частка засновника (учасника) в інших формах власного капіталу підприємства — резервному чи іншому виді — та нерозподіленому прибутку (непокритому збитку) минулих років. Це означає, що додаткові внески робляться або до резервного капіталу, або до нерозподіленого прибутку (лишається неспожитою частка прибутку поточного року), тобто внесок виконує лише першу функцію — інвестування.

Додаткові грошові внески або майно засновників (учасників) можуть бути спрямовані на розвиток підприємства, закупівлю товарно-матеріальних цінностей тощо.

Під статутним фондом розуміють майнову гарантію стабільності юридичної особи як суб'єкта господарювання. В бухгалтерському обліку використовують термін статутний капітал — зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, що є внеском власників у капітал підприємства.

Статутний капітал малого підприємства може бути сформований за рахунок майна (основних та оборотних засобів), за рахунок цінних паперів (акцій, облігацій, депозитів), за рахунок деривативів — права власності на користування природними ресурсами, майном чи обладнанням, на інтелектуальну власність, грошових коштів тощо. Формування статутного капіталу за рахунок вкладів засновників — обов'язковий елемент установчих документів підприємства. Сума статутного капіталу підлягає обов'язковій реєстрації в державному реєстрі суб'єктів господарювання.

Рішення про збільшення (зменшення) також обов'язково має реєструватися. Сума статутного капіталу за балансом підприємства не може бути відмінною від тієї, що зареєстрована в державному реєстрі.

Вартісна оцінка вкладу визначає частку засновника (учасника) у статутному капіталі, тоді як додаткові внески, крім випадків, щодо яких самі засновники зробили застереження, на її розмір не впливають. Ця властивість додаткових внесків набуває особливого значення, наприклад, у разі банкрутства. Учасники товариства відповідають лише в межах своїх вкладів (часток). При цьому додаткові внески учасників до інших видів власності до уваги не беруться.

Згідно із законодавством внесення вкладу обов'язкове для засновника. Воно неодмінно спричиняє зміни статутного капіталу, його перереєстрацію, в той же час додаткові внески є добровільними. Відповідне рішення приймається простою більшістю голосів засновників (учасників).

Для того, щоб правильно визначити реальну ринкову вартість майна (при рості інфляції) юридичним і фізичним особам (підприємцям і громадянам), ухвалено Закон України «Про оцінку майна, майнових прав і професійної оцінної діяльності в Україні» від 12.07.2001 р. №2658-111.

Згідно з даним Законом оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї зі сторін угоди та за згодою сторін. Встановлено, що проведення експертної оцінки є обов'язковим під час визначення вартості внесків учасників і засновників господарських товариств, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств із державною часткою (часткою комунального майна), а також за умови виходу (виключення) учасника або засновника зі складу такого товариства.

В таблиці 6.1 наведено умови формування статутного капіталу для підприємств.

Таблиця 6.1