Компенсуючі пристрої для реактивних навантажень.

Сумарну потужність компенсуючих пристроїв визначають за балансом реактивної потужності на межі електричного розділу підприємства та енергосистеми в період найбільшого активного навантаження:

(1)

Компенсуючі пристрої знижують втрати електричної енергії і збільшують пропускну здатність систем електропостачання. При нерівномірному добовому графіку реактивного навантаження потужність компенсуючих пристроїв повинна регулюватися, так як в іншому випадку в години мінімальних навантажень напруга буде підвищуватись, що веде до пере накалюванню ламп і до інших технологічних збитків. Таким чином, режим роботи компенсуючих пристроїв повинен визначатись не тільки задачами зниження втрат електричної енергії на передачу реактивної потужності і підвищення пропускної потужності мереж і трансформаторів, але також і задачею підтримання оптимального рівня напруг в мережі.

Для компенсації реактивної потужності на промислових підприємствах використовуються: конденсатори, синхронні двигуни і генератори, синхронні компенсатори, компенсаційні перетворювачі, статичні джерела реактивної потужності, синхронні генератори і двигуни в якості синхронних компенсаторів.

При заданій потужності компенсуючих пристроїв в першу чергу повинні бути використані конденсатори (по можливості на напругу до 1кВ, потім на напругу вище 1000 В) і синхронні двигуни; при великих реактивних навантаженнях – синхронні компенсатори. Ртутні і кремнієві перетворювальні підстанції повинні комплектуватися компенсаційними перетворювачами.

В окремих випадках при великій нерівномірності добового графіку реактивних навантажень на час максимуму можливе застосування менш економічних компенсуючих пристроїв. Наприклад, використання синхронних генераторів місцевих електростанцій в якості компенсуючих пристроїв, що повинне бути підтверджене техніко-економічним розрахунком і дозволене енергосистемою.