Культури лісостепового Правобережжя України, Полісся, Волині і Прикарпаття

До найбільш ранніх пам'яток бронзового віку на території лісостепового Правобережжя України, Полісся, Волині і Прикарпаття нале­жать поселення і могильники культур шнурової кераміки. Середнім періо­дом бронзового віку датуються тшинецька і комарівська культури, пізнім — білогрудівська, культура Ноа та ін.

Актуальність вивчення історії носіїв переважної більшості названих культур полягає в тому, що території, на яких вони мешкали протягом брон­зового віку, за даними лінгвістів, палеогеографів, істориків, археологів, входили в зону прабатьківщини слов'ян.

Наприкінці III і в першій половині II тисячоліття до н.е. великі простори Східної і Центральної Європи заселяли скотарські племена культур шнурової кераміки, або бойових сокир. На території України до числа цих культур належать городоцько-здовбицька і стжижовська на Волині, підкарпатська у верхньому Подністров'ї та середньодніпровська культура в долині Дніпра.

У лісовій зоні Східної Європи (Волго-Окський басейн, Пониззя Ками) була поширена своєрідна культура шнурової кераміки, що отримала назву фатьянівської. У Прибалтиці виділяється дві групи пам'яток зі шнуровою керамікою — човнуватих сокир і поодиноких поховань. Ряд культур шнуро­вої кераміки — саксо-тюринзька, чесько-моравська, злотська та інші — відомі в Центральній Європі.

Проблема походження культур шнурової кераміки, питання етнічної приналежності та історичної долі їх носіїв остаточно ще не розв'язані і є предметом гострих дискусій спеціалістів. Одні дослідники вважають, що культури шнурової кераміки України мають місцеве походження, інші виводять їх із заходу чи сходу. Доведеним можна вважати, що район по­ширення культур шнурової кераміки охоплював територію Центральної і Східної Європи від Ельби та Одера до Прип'яті і Дніпра. Помітна спільність У матеріальній культурі цього населення пояснюється досить рухливим характером життя окремих племен та тісними культурними контактами. Вважають, що носії культур шнурової кераміки в етнічному плані належали до індоєвропейської групи населення, на базі якої розвинулися потім пле­мена германців, балтів і слов'ян.

Городоцько-здовбицька, стжижовська і підкарпатська культури.Основні роботи з вивчення цих культур шнурової кераміки Волині і Поділля належать І. К. Свєшнікову.

Карта 7. Культури початкового періоду доби ранньої бронзи.

І — городоцько-здовОчцька культура, II— підкарпатська культура: /// — середньо-дніпровська культура; IV— катакомбна культура.

І — Кульчщі; 2 — Колшрно; 3 — Кавське; 4 — Лотатники; 5—Крилос; 6—Вікторів; 7—Передіваннє; 8 —Дусанів; 9—Жули чі, 10—Ясенівка; її — Кошилікці; 12 — Хоростків; ІЗ — Завадинці; 14 — Студениця; 15 — Плужне; 16— Сивки; 17 — Кургани; 18 — Здовбиця; 19 — Городок; 20 — Зозів; 21 —Жорнів; 22 — Острожєць; 23 — Берестечко; 24 — Грабовець; 25 — Старий Мііьськ; 26 — Заказата; 27 — Острівці; 28 — Гірки; 29 — Іванчіщі; ЗО — Стасевє; 31 — Моства; 32 — Забара; 33 — Гатне; 34 — Вшигород; 35 — Пустинка; 36 -- Євминка; 37 — Погорілівка; 38 — МІзин; 39 — Курилівка; 40 —Дубина; 41 ~ Волинцеве; 42 — Річки; 43 — Пирятин; 44 — Козинці; 45 — Кийлів; 46—Бортничі; 47 — Зеленьки; 48 — Бурти; 49 — Канів; 50—Городище; 5і — Будківка; 52 — Мокиївка; 53 — Шуляки; 54 — Івахни; 55 — Лубни; 56 — Улянівка; 57 — Губиниха; 58 — Вербки; 59 — Сердюковє; 60 — Печеніги; 61 — Куп 'янськ; 62 — Куньє; 63 — Слов'яногорськ; 64 — Нова Астрахань; 65 — Стрільцівка; 66 — Луганськ; 67 — Провалля; 68 — Донецьк; 69 —Приморське; 70 — Пологи; 71 — Олександрівка; 72 — Вільногрушівка; 73 — Виноградне; 74-78 — Златопіль, Дніпрорудне, Балки, Михайлівка, Орлянка, Велика Білозєрка. ГюнІвка, Перваиа'ївка; 79—84 — Велика Ільїнка. Тавричанка, Вільна Україна, Костогризовє, СєменІвка, Роздольне, Новакам'янка, Любимівка, Василівка, Софіїака; 85—Донузлав; 86-96 — Привільне, Пелагетка, Майорівка, Новорозанівка, Антонівка. Баратівка, Старогорожене, Костянтинівка, Булгаковв, Відрадне, Піски; 97 МишуринРіг; 98 — Адаиівка; 99—Одеса; 100 — Хо.шське.

Городоцько-здовбицька І сгжижовська культури займали практично одну й ту саму територію Волині. Спочатку тут розвивалася перша, пізніше — друга, їх пам'ятки виявлено на Західному Бузі І правих притоках Прип'яті — Турії, Стоході, Старі й Горині. Пам'ятки підкарпатської культури виявлено, головним чином, у басейні верхньої частини Дністра і частково у верхів'ях Прута та на території Південної Волині. За складом матеріалів, основними формами ведення господарства і поховальним обрядом ці культури дуже близькі між собою. Спеціалісти розрізняють їх лише за деякими особливостями кераміки. Всі вони датуються першою половиною II тисячоліття до н.е.

Як І племена інших культур шнурової кераміки, населення Прикарпаття і Волині вело, очевидно, відносно рухливий спосіб життя, особливо на ранніх етапах розвитку їх культур. Для підкарпатської культури раннього етапу характерні лише тимчасові поселення-стоянки, виявлені, наприклад, при розкопках житлових бугрів у с. Кавське на Львівщині. Осілість населення помітно зростає лише на пізніх етапах городоцько-здовбицької та стжижовської культур. На поселеннях Городок, Зозів, Здовбиця на Рівненщині виявлено сліди наземних і напівземлянкових жител цих культур. Зростання осілості йшло паралельно зі зменшенням ролі скотарства в господарстві та посиленням значення землеробства. На поселеннях стжижовської культури виявлено багато зернотерок, розтиральників, серпів тощо.

Карта 8. Культура доби бронзи ХУШ-ХУІ ст, до н.е.

І — культура багатоваликової (багатопружкової) кераміки; II — кам'янсько-лівен-цівськагрупа; Ш—стжижовськакультура; IV— культураХлопіце-Веселе, почапська група; V— культура Отомань; VI — мар'янівська культура.

Культура багатоваликовог кераміки (І): І — Білопілля; 2 — Волинцеве; З — Борзна; 4 — Білоус; 5 — Рудня; 6 — Бопенки; 7 — Пухівка; 8 — Бортничі; 9 — Китів; Ю — Мирне; II — ЛюбарцІ; 12— Переяслав-Хмельницький; ІЗ — Козинці; 14 — Кулішівка; 15 — Оташів; 16 — Зозхів; 17 — Перевередів; 18 ~ Жорнів; Ід — Остап'є; 20 — Кочержинці; 21 — Берецків; 22 — Собківка; 23 — Сандраки; 24 — Підгірні; 25 — Обухів; 26 — Трахтемирів; 27 — Яблунівка; 28 — Шкарівка; 29, ЗО — Зарубинці І, II; 31-35 — Канів; Княжя Гора, Сичим, Московка, Прохорівка, Нижня Гребля; 36 — Сміла, урочище; 37-45 —- Калантаїв, Велика Андрусівка І, II, Адамівка (урочище Чамайданівка, Сояониця), Новоселиця. Бондарівна. Стецікка, Кириченко, 46 — Головківка; 47 — Защита; 48 — Вільшана; 49 — Сухий Ташлик; 50 — Мишурін Ріг; 51-53 — Топило, Гусине. Сурки; 54 -• Галицьке; 55 — хутір Шамолове; 56— Чапаївка; 57—Вереміївка; 58 — Лубни —Лиса Гора; 59 — Баранівка; 60 — Кириківка; 61 — Велика Рублівка; 62 — Марки; 63 — Мачухівка — Біла Гора; 64— Михаплики; 65— Білики; 66 —Компанійці; 67— Красне; 68—Дніпропетровськ, сад ім. Т.Г.Шевченка; 69 — Верхня Маївка; 70 — Попова БалІвка; 71 — Нокоподкряж; 72 — Поливинівка; 73 — Олександрівна, учгосп "Самарський"; 74 — Соколове; 75 — Губшіиха; 76 — Терни; 77 — Морокіне; 78 — Леб'яже; 79 — Рунівщииа; 80 — Кутис; 81-84 — Бражники. Реп'яхівка І, II. Тимченки; 85-87 - - Карачівка (Донецьке городище), Коваленки І. II; 88 — Задонецьке; 89-93 — Верхній Салтів, Новодонївка І, II, Писарівка, Хото.нля; 94-98 — Комсомольське І, II, Маринчине І, II, Матрове; 99, 100 —Куп 'янські, II; 101 — Олександрія; 102-304 —Радьківка, Малісве, Піски Радькіеські; 105, 106- Банівське — Сахалін І, II; 107-111 — Сніжківка, Гнчарівка 1-ІУ; 1І2-І14 — Вареничівка, Велика Тополихи, Сердюкове; 115 — Кремінна;

П6 — Трьохізбенка; 117 — Окніне; 118 — Бондарівка; 119 — Нижньобараниківка;

120 — Погорілий; 121 — Болотеннип; 122 — Провалля; 123 — Астахове;

124 — Лівенцівка І; 125 — Благівка; 126 -- Олександрівськ; 127 — Приший;

128 — Моладогвардійськ; 129 — Лисичанськ; 130 — Комишувахв; 131 -- Донецьк;

132—Старомихайлівка; 133 —Новоамвросіївка; 134 — Маріуполь; 135 —Приморське;

136 — Новотроїцьке; 137 — Відродження; 138 — Басань; 139 — Любимівка;

140 — Василіска; 141 — Орлів; 142 — Петромихайлівка; 143 — Новогупалівка;

144 — Гнаровське; 145 —о-в Тавілжаний; 146 — о-в Виноградний; 147 — Хорпшцьке;

148 — Пологи; 149 — Заможне; 150 — Виноградне; 151 — Новопилипівка;

152 — Нове; 153 — Барвинівка; 154 -- Михайлівка; 155 — Златопіль. 156 — Банки;

157 — Велика Білозерка; 158 — Солоха; 159 — Бабине НІ; 160 - Каї'ри; 161 — Ново-

Олександрівна; 162 — Олешня; 163 — Білозерка; 164 — Золота Балка; 165 — Кут;

166 — Нікополь; 167 — Вищетарасівка; 168 — Біленьке; 169 — Квітяна;

170 — Королівська; 171 — Ямбург; 172 — Кривий Ріг; 173 — Старогорожене;

И4 — Кам'янка; 175 — Кременчук; 176 — Іванівка; 177 — Станіславчик;

178 — Кам 'яна Балка; 179— Усатове; 180 — Одеса; 181 — Киселеве; І82 — Нікольське;

183 — Огородне; 184 — Жовтневе; 185 — Плавні; 186 - Орлівка; 187 — Вишневе;

]88—Любимівка; 189 ~ Громівка; 190—Далеке; 191 —Штормове; 192 —Кришка;

)93 — Євпаторія (Кара-Тюбе); 194-196 —Дальнє, Григор "ївка. Ленінське; 197 —Ак-

Таш. Кам'янсько-лівенцівська група (Н): 198, 199 — Лівенцівська фортеця,

Каратаївська фортеця; 200 — Кам 'янка; 201 — Глепки; 202-206 — Тасунове, Лібкнехтівка, Бєлінське, Зелений Яр, Астаніне; 207-209 — Кіммєрік І, /І, Яковенко; 210-218 — Слюсареве II, Ш. Кірове. Красна Гірка, Леніне, Чапасве II, Єрофєєве І, II, Бранне Поле; 219-221 — Плансрське І, II, Феодосія І; 222, 223 — Щебетівка І, II (Челки); 224 — Севастополь; 225 — Штурмове. Стжижовська культура (Ш): і - - Стжижув; 2 — Лежниця; 3 — Володи.\Іир-Волинський; 4 - Зимне; 5 — Грудек Надбужний; 6 — Черпаків; 7 — Вільхове; 8 — Ромош: 9 - - Яструбичі; 10 — Грядки; П — Тур; 12 — Ковель; 13-15 — Валентинів, Торчші. Гнідава; 16-19 — Сьомаки, Коршів, Великий Борятин, Лопавше; 20 — Вишків; 21-24 — Ставок, Муравиця, Озліїа, Підгайці; 25 — Стеблівка; 26 — Здовбиця; 27-31 — Сморжів, Диків, Пересопниця, Білів, Зарицьк; 32 — Чудви; 33 — Перевередіе; 34 — Жорнів; 35 — Зозів II; 36-39 —Великий Олексин, Шпаків, Забороль, Білокринцця. Культура ХлопІце-Веселе, почапська група (IV): 40 — Львів; 41 — Чижиків; 42 — Звенигород; 43 — Почапи; 44 -- Золочів. Культура Отомань (V): І — Дідове; 2 — Берегове — Мала Гора; З — Квасова; 4 — Заболоття; 5 — Дякове. Мар'янівська культура (VI): І-3 — Курилівка, Мезин, Свердлівка; 4-6 — Наком, Курені. Свердлівський острів; 7 — Новгород-Сіверський; 8 — Погорілівка; 9 — Путивль; 10 — Дорошівка; П — Волинцєве; 12 — Мар 'янівка; ІЗ — Глушець; 14 — Пересипки.

(За кн.: Давня історія України: В трьох томах. — К., 1997, — Т.І. — Карта 12. Культури доби середньої бронзи (ХУЩ-ХУІст. дон.е.). — С.4ІО-4П).

Пам'ятками, що характеризують культури шнурової кераміки Волині, є скарби і копальні. Два скарби бронзових речей стжижовської культури виявлено поблизу сіл СтеблІвка (Стубло) і Липа на Рівненщині. ДоСтеб-лівського скарбу входили дві вислообушні сокири, місяцеподібна підвіска, дев'ять браслетів та десять скроневих кілець.

У копальнях городоцько-здовбицької і стжижовської культур видобу­вали кремінь, з якого виготовляли знаряддя, що часто ставали предметами обміну. Сокири, ножі, вістря списів, серпи з волинського кременю знахо­дять далеко за межами Волині: аж до Вісли на заході і Дону на сході.

Обряд поховання цих культур Волині і Прикарпаття включає трупо-покладення (скорчені або випростані скелети) і трупо спалення. Поховання курганні або безкурганні. Зустрічаються поховання в кам'яних скринях (Здовбиця, Стрільне Івано-Франківської області). Кількість безкурганних поховань у більш пізніх культурах (стжижовська) помітно зростає, Інколи трапляються плоскі безкурганні могильники досить значних розмірів (Торчин Волинської області — 19 поховань). Супровідний інвентар поховань складається з кераміки, кам'яних, кістяних і бронзових речей.

Глиняний посуд культур шнурової кераміки Прикарпаття і Волині харак­теризується наявністю значної кількості двовухих амфор, глечиків і циліндричних мисок з ручкою тощо. Більшість цього посуду орнаментована шнуровим візерунком. У стжижовській культурі з'являється валикова орнаментація, а поверхня посуду має сліди характерного штрихування, очевидно пучком трави, по сирій глині. Серед керамічних виробів трапляються прясла біконічноїформи.

Розділ VI. Бронзовий вік

Рис. 33. Матеріали культур шнурової кераміки:

1, 5 - городоцько-здовбицької; 2 — підкарпатської; 3,4.6 — стЛсижовської;

7-23 — середньодніпровської.

З крем'яних виробів, крім сокир, вістер до стріл і списів, знайдено значну кількість серпів та кинджалів, виготовлених у техніці двобічного оббивання. Виявлено два типи мідно-бронзових сокир — вислообушні і плоскі; рибальські гачки; чимало кістяних і рогових знарядь — кайла (з рогу оленя), голки з вушком; знайдено свисток для принаджування птахів тощо.

Асортимент прикрас представлений досить повно у згаданому вище Стеблівському скарбі, крім того, відомі ще бочкоподібні і "гофровані" кістяні пронизки, персні з кінцем, загнутим у щиток, сережки тощо. В одному з курганів, розкопаному в с. Колпець Івано-Франківської області, знайдено намисто, виготовлене з єгипетської склоподібної маси — фаянсу (?).

Середньодніпровська культура склалася наприкінці III тисячоліття до н.е.; її розквіт припадає на першу половину II тис. до н.е. Вона займає територію Середнього та Верхнього Подніпров'я і басейн Десни в межах України, Білорусі, Росії. Представлена поховальнимипам'ятками, виявленими в курганах (розкопано близько 100) і ґрунтових могильниках, та посе­леннями (розкопано 27). Найвідоміші з розкопаних курганів: у селах Гатне і Стретівка на Київщині, Зеленьки, Бурти поблизу Канева. Поселення роз­міщені або в заплавах річок на піщаних узвишшях (Ошитки, Козинці, Вишеньки Київської області), або на виступах надзаплавних терас (Євмин-ки Чернігівської обл.).

Вперше на пам'ятки середньодніпровської культури звернув увагу В. О. Го-родцов. їм присвятила статтю Т. С. Пассек. У наш час середньодніпровську культуру вивчали 1.1. Артеменко, М. М Бондар, С. С. Березанська та ін. Вона є однією з найповніше досліджених культур шнурової кераміки України і суміжних територій.

На поселеннях середньодніпровської культури виявлено залишки жител стовпової конструкції. Вони мали прямокутну форму, складалися з двох приміщень, підлога і стіни були з глини, стеля—двосхила. У житлах і за їх межами виявлено господарські ями.

Кургани середньодніпровського населення, споруджені на початку II тисячоліття до н.е., е найдавнішими в лісостепових районах Подніпров'я.

Обряд поховання — трупопокладення у випростаному стані або трупо-спаяення. В обох випадках копали велику яму і досить часто клали багато речей: посуд, знаряддя праці, прикраси, мідні і бронзові речі. Є, проте, і зовсім безінвентарні поховання. Інколи поховання здійснювали без ями і зверху перекривали курганним насипом. В одному з таких поховань, розко­паному поблизу с. Стретівка, виявлено, наприклад, сім невеликих посудин, у проміжках між якими лежали дві крем'яні сокири, три сокири-молоти та крем'яне вістря до стріли.

Рис. 34. Випадкові знахідки доби бронзи з території Поділя: 1-3 — кам 'яні свердлені сокири; 4 — бронзова сокира-кельт.

Кераміка культури своєрідна як з точки зору форми посуду — округло-донні глечики, чаші, округлобокі амфори, горщики, так і за орнаментом, що, зазвичай, покриває всю або майже всю поверхню посудин. Візерунок має вигляд насічок, відбитків палички, шнура, прокреслених ліній. Мотиви досить різноманітні — заштриховані трикутники (паркетний орнамент), вертикальні колонки (рушнички з гарною оторочкою), горизонтальні смуги тощо. Посуд має явні сліди закріплення мотузяної ручки для перенесення. Великих, незручних для транспортування посудин тут мало.

Знаряддя праці і предмети озброєння виготовлятися з каменю (бойові сокири-молоти), кременю (теслярські сокири, вістря стрії і списів, скребки), а також з бронзи (вислообушні сокири, вістря списів з втулкою або довгим черенком, шила тощо). Виявлено багато прикрас з міді і бронзи, кістки, зубів тварин, бурштину, Деякі з них нагадують прикраси ямної культури, інші подібні до зразків культур шнурової кераміки більш західних територій (мідні верболисті підвіски). Є також пронизки, виготовлені з прибалтійського янтарю, "окуляроподібні" підвіски у вигляді двох спарених спіралей, скручених з мідного дроту, персні з того ж метшгу. У скарбі мідних речей, виявленому в Києві, крім інших знахідок є місяцеподібна підвіска і так звана діадема у вигляді широкого обруча, що поступово звужується до кінців, яким надано форму закруток.

Знахідки прикрас вказують на широке коло зв'язків племен середньо-дніпровської культури, що йшли, перш за все, взахідному і північно-захід­ному напрямку до населення інших культур шнурової кераміки. Хімічний аналіз металевих виробів свідчить про те, що мідь і бронзу середньодніп-ровці одержували в основному з Карпато-Балканського району, а частко­во — з Кавказу.

Комарівська і тшинецька культури. В середині II тисячоліття до н.е. на зміну культурам шнурової кераміки приходять дві культури середнього брон­зового віку—шмарівська і тшинецька, що займали великі території від Дніпра до Віспи і Одера і розвивалися тут протягом трюх-чотирьох століть. Назви від досліджених пам'яток: могильника і поселення поблизу с. Комарів Івано-Франківської області та Тшинецького поселення в Польщі.

Комарівська і тшинецька культури мають дуже багато спільних рис у типах знарядь праці, кераміки, прикрас, поховальному обряді тощо. Інколи ці дві культури, між пам'ятками яких навіть не завжди вдається провести точне територіальне розмежування, зараховують до однієї, тшинецько-комарівської культури.

Комарівські племена жили переважно на більш південних територіях, у Прикарпатті та південній частині Волині, а тшинецькі — в долині Серед­нього Дніпра, басейні Прип'яті в межах України і Білорусі і далі на захід на території Польщі. Пам'ятки, споріднені з тшинецькими, відомі і на схід від Дніпра, в басейні Десни і Сейму.

Більшість дослідників (І. К. Свєшніков, С. С. Березанська та ін.) вва­жають, що у формуванні комарІвської і тшинецької культур важливу роль відіграли культури шнурової кераміки, з якими вони генетично споріднені, та інші місцеві культури — пізньотрипІльська, пізньонеолітична культура гребінцево-накольчастої кераміки, а також культури сусідніх південних те­риторій, зокрема культура Монтеору, відома в Румунії.

Основними заняттями племен комарівської і тшинецької культур були землеробство і скотарство, про що свідчить наявність зернотерок, крем'я­них серпів та кісток свійських тварин — великої рогатої худоби, свиней, коней, рідше — овець і кіз. Землеробство вже було підсічним і плужним, що вимагало очищення від лісу значних ділянок землі. Останнє здійсню­валось за допомогою крем'яних і бронзових сокир.

Спосіб життя населення обох культур був осілий, про що свідчить наяв­ність досить великих поселень. У с. Комарів досліджено, наприклад, за­лишки наземних жител прямокутної форми довжиною 4-5 м. Збереглися обгорілі залишки дерев'яних стін на кам'яних підвалинах. В одному з кут­ків житла стояла глинобитна піч, а попід стінами — ряди напівукопаних великих посудин.

Поблизу хутора Пустинка на Дніпрі (Чернігівська область) розкрито ціле поселення тшинецької культури, що складалося з кількох десятків різних жител, господарських і культових споруд. Це поселення вже мало вуличне планування. Житла трохи заглиблені в грунт, прямокутні в плані, до 10-12 м завдовжки. Поблизу кожного з них виявлено споруди господарського призначення; окремі І них зведені на стовпах. Тут, очевидно, зберігалося збіжжя. На місці однієї культової споруди, заглибленої, округлої у плані, Із залишками ям від стовпів навколо неї, виявлено значну кількість уламків зернотерок.

Знаряддя праці і предмети озброєння комарівської та тшинецької культур за асортиментом і матеріалом, з якого їх виготовлено, значною мірою повторюють відповідні вироби культур шнурової краміки. У с. Зазим'я під Києвом виявлено кам'яну матрицю для відливання кельтів, відомі глиняні ллячки, що свідчить про наявність тут власного бронзоливарного виробництва.

Карта 9. Пам 'ятки комарівської та тшинецької культур.

І— комарівська культура; II тшинецька культура.

І — Самбір; 2 — Кам'янка-Бузька; 3 Ріпніе; 4 — Раманівка; 5 — Звенигород; б— Чижиків; 7 — Гончари; 8 — Лотатішки; 9 — Іванівка; 10-12 --- Путятин, Бовшів, Білий Потік; ІЗ 15 •-• Ставки, Городниця, Новосілка; 16 — Кадиївці; 17 — Бабине; 18 — Комарів; 19 — Городище; 20 24 Комарів, їінькк, Дашава, Тенетники, Крияос; 25-28 — Братківці, Тлумач, СтрІльче, Незвисько; 29 — СтопчатІа; ЗО — Сед.шще; 31 Осєліа; 32 -— Лепесівка; 33 — Браїлів; 34 — Бар; 35 — Гайсин; 36 — Приборове; 37— Піски Річицькі; 38-42 — Піски, Невер, Ляховичі. Небель; 43 — Камінь Каширський; 44 — Черськ; 45 —Великий Борятин; 46 — Луцьк; 47-50 —- Дроздів, Костянець, Дубно, Мости; 5! — Сергіївка; 52-57 — МогиляшІ. Кургани, Святе, Нетішш, Шумське, Корчі; 58 — Воїщехівка; 59-6} — Райки, Бердичів, Швайтка; 62 — Нсіродичї; 63-65 —- Ротні, Тетерівка, Ясногородка; 66 — Новосілка; 67 — Гостомель; 68 — Здвижівка; 69-73 Білгородка, Пирогове, Ходосікка, Ноаоукраїнка, Обухів; 74 -- Черкаси; 75- 80 — Жукин, Старосіляя, Воропаїв, Хотянівка, Вигурівщина; 81 — Нааози; 82 — Ладанка; 83-85 — Козелець, Борзпа. Гришівка; 86 — Пустинка; 87 -- Раду.чь; 88—Вершина; 89 93 — Мезин, РІІботин, Діхтярівка. Сосниця; 94-96—Попова, Березова, Свердлівський о-в; 97-99 - Волшщеве. Мар 'янівка. Хар’іака.

Набагато краще за поселення досліджені поховальні пам'ятки. Племена обох культур — комарівської і тшинецької—ховали померлих під курганами або в ґрунтових могильниках. Кургани, зазвичай, розмішені на підвищених ділянках великими групами. У с. Комарів, наприклад, досліджено 65 курганів, по одному похованню в кожному. Переважають трупопо кладення, скорчені на боці або, рідше, випростані, а також трупоспалення. Навколо поховань, що залягали на горизонті чи в неглибоких ямах, виявлено багато шматків дерев'яного вугілля та численний інвентар. Найбільше тут глиняного посуду (інколи до 12 посудин під насипом), а також крем'яні сокири, серпи, скребки, вістря до стріл, шила, важки, зрідка — бронзові прикраси. Деякі поховаїшя відносно багаті — з бронзовими речами та золотими прикрасами. Безкур-ганні поховаїшя комарівсьюї кульїури у кам 'яних скринях досліджені поблизу сіл Білий Потік на Тернопільщині і Ставок у Волинській області.

Поховання тшинецької культури вивчені дещо гірше, ніж комарівські. В селі Колосівка (Войцехівка) на Хмельниччині розкопано кургани цієї куль­тури, а на Дніпрі поблизу Києва (Вишеньки, Плютовище та ін.) — без-курганні могильники з обрядом трупоспалення.

У типах кераміки та її орнаментації, що є найбільш чутливим показником етнографічноїсамобутності племен, шмарівська і тшиненька культури мають також багато спільних рис, хоча помітні і деякі відмінності.

Обом культурам властиві, наприклад, дуже характерні за формою високі горщики з розведеними вінцями, що отримали назву тюльпаноподібних. У тшинецькій культурі їх, однак, помітно більше, в той час як серед комарів-ських пам'яток переважають приземисті широкогорлі горщики. Орнамен­тація на посуді обох культур, в основному, прокреслена, але в комарІвській, крім того, часто застосовувались канелюри, наліпні шишечки. Комарівська кераміка взагалі орнаментована помітно пишніше. З інших форм посуду в обох культурах зустрічаються миски, глиняні ложки тощо. У тшинецькій культурі були поширені так звані "рогаті прясла"—вироби невідомого при­значення. На деяких з них помітні загадкові знаки.

Прикраси численні й різноманітні; їх помітно більше в комарІвській культурі. Виготовлені вони, в основному, з міді і бронзи, хоча трапляються і срібні, і золоті. Всі тпшнецько-комарівські прикраси можна поділити на кілька основних типів: шпильки, браслети, фібули, кільця, підвіски. Шпильки розрізняються за формою головки — ромбічні, спіральні, круглі або конічні. Браслети мають один чи кілька обертів; їх кінці часто закручені у великі комарІвській культурі виявлено також лійчасті, спіральні підвіски та підвіски у формі півмісяця. Спіраль у різних варіантах була, очевидно, основним мотивом у виготовленні прикрас цих культур. За кількістю й різноманітністю прикрас комарівська і тшинецька культури, здається, не мають собі рівних серед культур середнього бронзового віку України і сусідніх територій. Поблизу Києва в с. Дударків Бориспільського району, тобто на території поширення племен тшинецької культури, виявлено унікальну знахідку, що характеризує стиль образотворчого мистецтва населення Подніпров'я — рогову сокиру-молот. На її поверхні вигравірувано композицію, яку склада­ють стилізоване дерево з кроною у вигляді спіральних закруток та зобра­ження семи тварин, серед яких впізнаються свиня, кінь, лань і, очевидно, якийсь хижак. Ближче до обуха сокири вирізьблено складний геометрич­ний орнамент. Сюжет зображень на дударківській сокирі трактується по-різному: або як сцена полювання в лісі, або ж як відображення якихось міфологічних уявлень стародавнього населення.

У Подніпров 'ї та на Волині відомі й інші знахідки бронзового віку із загад­ковими зображеннями, наприклад, амулети (?) з Бондурівки на Вінниччині, Сахнівки Черкаської області та ін.

Рис. 36. Різьблення па кістці. Бойова сокира з с. Дударків Київської області.

Білогрудівська культура.У пізньому періоді бронзового віку розвиток культур лісостепового Правобережжя України, Волині і Прикарпаття відбу­вався в різних напрямках. У лісостеповій частині Правобережжя та в І Іівденних районах Волині була поширена білогрудівська культура, що склалася, в основному, на базі комарівсьмої і тшинецької" культур. У Попруття І Верхнє Подністров'я з заходу І південного заходу проникають племена двох інших культур: спочатку культури Ноа, які в ХШ ст. до н.е. витиснули або частково асимілювали кома-рівські племена, а на початку залізного віку—культури фракійського гальштату. Племенам усіх цих культур властивий осілий спосіб життя. Населення за­ймалося, головним чином, землеробством та розведенням свійських тварин. Білогрудівська культура отримала назву від Білогрудівського лісу на Уманщині; датується кінцем П — початком І тисячоліття до и.е. Представ­лена поселеннями, похованнями і зольниками. Найбільш повно досліджене поселення на правому березі Дніпра біля с. Велика Андрусівка Кіровоград­ської області, де розкопано десять споруд, розміщених в один чи два ряди. Житла за конструкцією нагадують тшинецькі і комарівськІ. Вони трохи заглиблені, прямокутні в плані, довжиною до 12 м. Долівка глиняна.

Могильники курганні і грунтові безкурганні. Кургани невеликі. Під на­сипами в неглибоких ямах виявлено кістяки у скорченому положенні на боці. Рідко зустрічаються поховання за обрядом трупо спалення. У могиль­никах знайдено кераміку та бронзові прикраси. Курганні могильники до­сліджені біля с. Печери на Вінниччині, Макіївка поблизу м. Біла Церква. Ґрунтовий могильник розкопано біля с. Білий Камінь Вінницької області.

Зольники — невеликі горби попелу висотою до 0,8 і до 40-50 м у діа­метрі, що створювались на рівній площадці. Тут трапляються фрагменти ке­раміки, знарядь праці, інші поламані речі, а під ними — сліди вогнищ. Золь­ники зустрічаються групами (до 5 шт.). Про їхнє походження єдиної думки немає. Одні дослідники вбачають у них залишки житлових споруд або прості попелища поблизу них. На думку інших, зольники слід пов 'язувати з культом вогню і хатнього вогнища, який вшановували білогрудівці.

Білогрудівська кераміка представлена горшками, мисками і черпаками. Горшки високого профілю, тюльпаноподібні. Посуд орнаментований харак­терним для культур бронзового віку валиком. Валик буває суцільний або з незамкненими кінцями, що звисають. Зустрічається прорізний орнамент, а також зроблений зубчастим колесом. Населення займалося переважно землеробством. Розводили також усіх свійських тварин. Тут, як і втшине-цькій культурі, знаходять глиняні цідилки, якими, можливо, користувалися при виготовленні сиру, значну кількість зернотерок, крем'яних серпів, у тому числі складаних. З металевих виробів були поширені сокири-кельти, вістря списів, шила, а також прикраси, які нагадують тшинецькі і комарівськІ, — спіральні підвіски, пронизки, шпильки, накладки тощо.

Серед кістяних знарядь знайдено лощило, шило і т. Ін. Відомі псалії, що свідчить про використання білогрудівським населенням коня для верхової їзди. У невеликій кількості виявлено глиняну пластику — фігурки тварин. З глини ліпили також прясла, модельки "хлібців" І "коржики". Останні вияв­лені в основному в зольниках, вони мали, очевидно, культове призначення. У IX ст. до н.е. білогрудівська культура на значній території південної частини Лісостепу змінюється культурами передскіфського часу.

Племена культури Ноа (ХШ-ХІІ ст. до н.е.) в пізньому бронзовому віці утворюють досить велику етнічну спільність, що займала територію Південно-Східної Трансильванії, частину Румунії, Молдови і Середнє Подністров'я. У межах України відомо близько 20 поселень цієї культури, зольники, могильники і скарби бронзових виробів.

Рис. 37. Матеріали біігогрудівської культури:

1-7 — кераміка; 8, 9 - пластика; 10 -- ідея; 12 — прикраса; II, ІЗ — знаряддя праці.

Найповніше досліджено поселення біля сіл Магала Чернівецької області (розкопки Г. І. Смирнової), Острівець і Бовшів на Івано-Франківщині (розкопки Е. А. Балагурі). В Ос­трівці поблизу поселення розкопано і могильник, де виявлено 183 ґрун­тових скорчених на боці поховання та два групоспалення. Біля скелетів знай­дено глиняний посуд і бронзові прикраси.

Зольники, виявлені на поселеннях культури Ноа, аналогічні білогру-дівським, але часто значно більші за розмірами.

Скарби культури Ноа виявлено поблизу Заліщиків на Тернопільщині, Держена на Львівщині. Складалися вони, в основному, з бронзових серпів та прикрас. Скарб із Держева містив, зокрема, хрестоподібну підвіску, що нагадує стилізоване антропоморфне зображення. Цікаво, що єгипетський такої форми є символом життя, Можливо, цим підвіскам, вияв­леним також і з інших скарбах України, наприклад в Інгульському, старо­давнє населення теж надавало якогось магічного значення.

Карта 10. Пам 'ятки культур землеробських племен періоду пізньої бронзи.

І — білогрудівська культура; Й — культура Нон; III — культура Станове.

1 — Дякове; 2 — Берегове; 3 — Станове; 4-8 — Холмці, Медведіпці, Німецька Кучака, Старе Давидкове, Мукачеве; 9 — Держів; 10 — Ісакіе; II — Делі 'янів; 12 — Сидорів; ІЗ — Бовтів; 14-16 — Островець, Вікторів. Коцюбинчикц; 17 — Підгора; 18 — Улашківці; 19—Королівка; 20-22—Магала, Бурдюги, Еерново; 23 — Кельменці; 24 — Оселів; 25 — НетішшІ; 26 — Славута; 27 — Миропіль; 28 — Чортория; 29— Слободище; ЗО— Троянов; ЗІ — Сандраки; 32 — Севєрчнівка; 33 —Вукатинка; 34 — Яриня, Чернявка, Яруга; 35 ••- Печера; 36 — Оленівки; 37 — Гордіїєка; 38 — Білий Камінь; 39 — Гайсин; 40-46 — Якубець, Паланка, Пісковщь, Собкіака, Попудня, Кочержшщі, Еілогрудівський ліс; 47 — Щвайківка; 48 — Райки; 49-52 — Пирогів, Підгірці, Макіївка, Салтанівка; 53 — Тростянець; 54 — Сміла; 55 — Суботів; 56 — Стєціека; 57 — Велика Андрусівка; 58 —— Новоселки; , 5Р — Чернин; 60 — Хотячівка; 61-63 — Бортничі, Вишеньки, Козинці.

Для кераміки культури Ноа характерна наявність значної кількості двовухих широко відкритих ваз та одновухих черпаків, часто з потовщенням і виступами у верхній частині ручок. В Острівецькому комплексі таких ваз знайдено більше 100. Крім того є горщикл, серед яких зрідка трапляються тюльпаноподібні, миски, друшляки тощо. Орнаментація бідна: на горщиках це наліпний валик, на черпаках і вазах — прокреслена лінія, від якої "звисають" пучки рисок. Більшість знарядь і прикрас виготовлені з бронзи Я кістки, хоч трапляю­ться і вироби з каменю. Виділяються, зокрема, кілька видів бронзових кельтів, у тому 'гаслі так звані семиградський і східногрансильваиський, чотири типи серпів, долота, шила з бронзи, а також наконечники списів, мечі та численні прикраси (кілька типів шпильок, браслети, намисто, хрестоподібні підвіски). Більшість бронзових речей походить з карлато-дунайського ареалу, але частину з них виготовляли вже на місці, у Прикарпатті. На поселенні Острівець виявлено, наприклад, кам'яні матриці для відливання кельтів.

Вироби з бронзи доповнювали кістяні та кам'яні знаряддя, серед яких є кістяні псалії, проколки, так звані штампи з лопаток тварин, крем'яні серпи.

За кількістю й асортиментом бронзових виробів, особливо прикрас, культуру Ноа можна порівнювати, очевидно, лише зі станівською культурою Закарпаття, що розглядатиметься далі.