Культури лісостепового Правобережжя України, Полісся, Волині і Прикарпаття
До найбільш ранніх пам'яток бронзового віку на території лісостепового Правобережжя України, Полісся, Волині і Прикарпаття належать поселення і могильники культур шнурової кераміки. Середнім періодом бронзового віку датуються тшинецька і комарівська культури, пізнім — білогрудівська, культура Ноа та ін.
Актуальність вивчення історії носіїв переважної більшості названих культур полягає в тому, що території, на яких вони мешкали протягом бронзового віку, за даними лінгвістів, палеогеографів, істориків, археологів, входили в зону прабатьківщини слов'ян.
Наприкінці III і в першій половині II тисячоліття до н.е. великі простори Східної і Центральної Європи заселяли скотарські племена культур шнурової кераміки, або бойових сокир. На території України до числа цих культур належать городоцько-здовбицька і стжижовська на Волині, підкарпатська у верхньому Подністров'ї та середньодніпровська культура в долині Дніпра.
У лісовій зоні Східної Європи (Волго-Окський басейн, Пониззя Ками) була поширена своєрідна культура шнурової кераміки, що отримала назву фатьянівської. У Прибалтиці виділяється дві групи пам'яток зі шнуровою керамікою — човнуватих сокир і поодиноких поховань. Ряд культур шнурової кераміки — саксо-тюринзька, чесько-моравська, злотська та інші — відомі в Центральній Європі.
Проблема походження культур шнурової кераміки, питання етнічної приналежності та історичної долі їх носіїв остаточно ще не розв'язані і є предметом гострих дискусій спеціалістів. Одні дослідники вважають, що культури шнурової кераміки України мають місцеве походження, інші виводять їх із заходу чи сходу. Доведеним можна вважати, що район поширення культур шнурової кераміки охоплював територію Центральної і Східної Європи від Ельби та Одера до Прип'яті і Дніпра. Помітна спільність У матеріальній культурі цього населення пояснюється досить рухливим характером життя окремих племен та тісними культурними контактами. Вважають, що носії культур шнурової кераміки в етнічному плані належали до індоєвропейської групи населення, на базі якої розвинулися потім племена германців, балтів і слов'ян.
Городоцько-здовбицька, стжижовська і підкарпатська культури.Основні роботи з вивчення цих культур шнурової кераміки Волині і Поділля належать І. К. Свєшнікову.
Карта 7. Культури початкового періоду доби ранньої бронзи.
І — городоцько-здовОчцька культура, II— підкарпатська культура: /// — середньо-дніпровська культура; IV— катакомбна культура.
І — Кульчщі; 2 — Колшрно; 3 — Кавське; 4 — Лотатники; 5—Крилос; 6—Вікторів; 7—Передіваннє; 8 —Дусанів; 9—Жули чі, 10—Ясенівка; її — Кошилікці; 12 — Хоростків; ІЗ — Завадинці; 14 — Студениця; 15 — Плужне; 16— Сивки; 17 — Кургани; 18 — Здовбиця; 19 — Городок; 20 — Зозів; 21 —Жорнів; 22 — Острожєць; 23 — Берестечко; 24 — Грабовець; 25 — Старий Мііьськ; 26 — Заказата; 27 — Острівці; 28 — Гірки; 29 — Іванчіщі; ЗО — Стасевє; 31 — Моства; 32 — Забара; 33 — Гатне; 34 — Вшигород; 35 — Пустинка; 36 -- Євминка; 37 — Погорілівка; 38 — МІзин; 39 — Курилівка; 40 —Дубина; 41 ~ Волинцеве; 42 — Річки; 43 — Пирятин; 44 — Козинці; 45 — Кийлів; 46—Бортничі; 47 — Зеленьки; 48 — Бурти; 49 — Канів; 50—Городище; 5і — Будківка; 52 — Мокиївка; 53 — Шуляки; 54 — Івахни; 55 — Лубни; 56 — Улянівка; 57 — Губиниха; 58 — Вербки; 59 — Сердюковє; 60 — Печеніги; 61 — Куп 'янськ; 62 — Куньє; 63 — Слов'яногорськ; 64 — Нова Астрахань; 65 — Стрільцівка; 66 — Луганськ; 67 — Провалля; 68 — Донецьк; 69 —Приморське; 70 — Пологи; 71 — Олександрівка; 72 — Вільногрушівка; 73 — Виноградне; 74-78 — Златопіль, Дніпрорудне, Балки, Михайлівка, Орлянка, Велика Білозєрка. ГюнІвка, Перваиа'ївка; 79—84 — Велика Ільїнка. Тавричанка, Вільна Україна, Костогризовє, СєменІвка, Роздольне, Новакам'янка, Любимівка, Василівка, Софіїака; 85—Донузлав; 86-96 — Привільне, Пелагетка, Майорівка, Новорозанівка, Антонівка. Баратівка, Старогорожене, Костянтинівка, Булгаковв, Відрадне, Піски; 97 МишуринРіг; 98 — Адаиівка; 99—Одеса; 100 — Хо.шське.
Городоцько-здовбицька І сгжижовська культури займали практично одну й ту саму територію Волині. Спочатку тут розвивалася перша, пізніше — друга, їх пам'ятки виявлено на Західному Бузі І правих притоках Прип'яті — Турії, Стоході, Старі й Горині. Пам'ятки підкарпатської культури виявлено, головним чином, у басейні верхньої частини Дністра і частково у верхів'ях Прута та на території Південної Волині. За складом матеріалів, основними формами ведення господарства і поховальним обрядом ці культури дуже близькі між собою. Спеціалісти розрізняють їх лише за деякими особливостями кераміки. Всі вони датуються першою половиною II тисячоліття до н.е.
Як І племена інших культур шнурової кераміки, населення Прикарпаття і Волині вело, очевидно, відносно рухливий спосіб життя, особливо на ранніх етапах розвитку їх культур. Для підкарпатської культури раннього етапу характерні лише тимчасові поселення-стоянки, виявлені, наприклад, при розкопках житлових бугрів у с. Кавське на Львівщині. Осілість населення помітно зростає лише на пізніх етапах городоцько-здовбицької та стжижовської культур. На поселеннях Городок, Зозів, Здовбиця на Рівненщині виявлено сліди наземних і напівземлянкових жител цих культур. Зростання осілості йшло паралельно зі зменшенням ролі скотарства в господарстві та посиленням значення землеробства. На поселеннях стжижовської культури виявлено багато зернотерок, розтиральників, серпів тощо.
Карта 8. Культура доби бронзи ХУШ-ХУІ ст, до н.е.
І — культура багатоваликової (багатопружкової) кераміки; II — кам'янсько-лівен-цівськагрупа; Ш—стжижовськакультура; IV— культураХлопіце-Веселе, почапська група; V— культура Отомань; VI — мар'янівська культура.
Культура багатоваликовог кераміки (І): І — Білопілля; 2 — Волинцеве; З — Борзна; 4 — Білоус; 5 — Рудня; 6 — Бопенки; 7 — Пухівка; 8 — Бортничі; 9 — Китів; Ю — Мирне; II — ЛюбарцІ; 12— Переяслав-Хмельницький; ІЗ — Козинці; 14 — Кулішівка; 15 — Оташів; 16 — Зозхів; 17 — Перевередів; 18 ~ Жорнів; Ід — Остап'є; 20 — Кочержинці; 21 — Берецків; 22 — Собківка; 23 — Сандраки; 24 — Підгірні; 25 — Обухів; 26 — Трахтемирів; 27 — Яблунівка; 28 — Шкарівка; 29, ЗО — Зарубинці І, II; 31-35 — Канів; Княжя Гора, Сичим, Московка, Прохорівка, Нижня Гребля; 36 — Сміла, урочище; 37-45 —- Калантаїв, Велика Андрусівка І, II, Адамівка (урочище Чамайданівка, Сояониця), Новоселиця. Бондарівна. Стецікка, Кириченко, 46 — Головківка; 47 — Защита; 48 — Вільшана; 49 — Сухий Ташлик; 50 — Мишурін Ріг; 51-53 — Топило, Гусине. Сурки; 54 -• Галицьке; 55 — хутір Шамолове; 56— Чапаївка; 57—Вереміївка; 58 — Лубни —Лиса Гора; 59 — Баранівка; 60 — Кириківка; 61 — Велика Рублівка; 62 — Марки; 63 — Мачухівка — Біла Гора; 64— Михаплики; 65— Білики; 66 —Компанійці; 67— Красне; 68—Дніпропетровськ, сад ім. Т.Г.Шевченка; 69 — Верхня Маївка; 70 — Попова БалІвка; 71 — Нокоподкряж; 72 — Поливинівка; 73 — Олександрівна, учгосп "Самарський"; 74 — Соколове; 75 — Губшіиха; 76 — Терни; 77 — Морокіне; 78 — Леб'яже; 79 — Рунівщииа; 80 — Кутис; 81-84 — Бражники. Реп'яхівка І, II. Тимченки; 85-87 - - Карачівка (Донецьке городище), Коваленки І. II; 88 — Задонецьке; 89-93 — Верхній Салтів, Новодонївка І, II, Писарівка, Хото.нля; 94-98 — Комсомольське І, II, Маринчине І, II, Матрове; 99, 100 —Куп 'янські, II; 101 — Олександрія; 102-304 —Радьківка, Малісве, Піски Радькіеські; 105, 106- Банівське — Сахалін І, II; 107-111 — Сніжківка, Гнчарівка 1-ІУ; 1І2-І14 — Вареничівка, Велика Тополихи, Сердюкове; 115 — Кремінна;
П6 — Трьохізбенка; 117 — Окніне; 118 — Бондарівка; 119 — Нижньобараниківка;
120 — Погорілий; 121 — Болотеннип; 122 — Провалля; 123 — Астахове;
124 — Лівенцівка І; 125 — Благівка; 126 -- Олександрівськ; 127 — Приший;
128 — Моладогвардійськ; 129 — Лисичанськ; 130 — Комишувахв; 131 -- Донецьк;
132—Старомихайлівка; 133 —Новоамвросіївка; 134 — Маріуполь; 135 —Приморське;
136 — Новотроїцьке; 137 — Відродження; 138 — Басань; 139 — Любимівка;
140 — Василіска; 141 — Орлів; 142 — Петромихайлівка; 143 — Новогупалівка;
144 — Гнаровське; 145 —о-в Тавілжаний; 146 — о-в Виноградний; 147 — Хорпшцьке;
148 — Пологи; 149 — Заможне; 150 — Виноградне; 151 — Новопилипівка;
152 — Нове; 153 — Барвинівка; 154 -- Михайлівка; 155 — Златопіль. 156 — Банки;
157 — Велика Білозерка; 158 — Солоха; 159 — Бабине НІ; 160 - Каї'ри; 161 — Ново-
Олександрівна; 162 — Олешня; 163 — Білозерка; 164 — Золота Балка; 165 — Кут;
166 — Нікополь; 167 — Вищетарасівка; 168 — Біленьке; 169 — Квітяна;
170 — Королівська; 171 — Ямбург; 172 — Кривий Ріг; 173 — Старогорожене;
И4 — Кам'янка; 175 — Кременчук; 176 — Іванівка; 177 — Станіславчик;
178 — Кам 'яна Балка; 179— Усатове; 180 — Одеса; 181 — Киселеве; І82 — Нікольське;
183 — Огородне; 184 — Жовтневе; 185 — Плавні; 186 - Орлівка; 187 — Вишневе;
]88—Любимівка; 189 ~ Громівка; 190—Далеке; 191 —Штормове; 192 —Кришка;
)93 — Євпаторія (Кара-Тюбе); 194-196 —Дальнє, Григор "ївка. Ленінське; 197 —Ак-
Таш. Кам'янсько-лівенцівська група (Н): 198, 199 — Лівенцівська фортеця,
Каратаївська фортеця; 200 — Кам 'янка; 201 — Глепки; 202-206 — Тасунове, Лібкнехтівка, Бєлінське, Зелений Яр, Астаніне; 207-209 — Кіммєрік І, /І, Яковенко; 210-218 — Слюсареве II, Ш. Кірове. Красна Гірка, Леніне, Чапасве II, Єрофєєве І, II, Бранне Поле; 219-221 — Плансрське І, II, Феодосія І; 222, 223 — Щебетівка І, II (Челки); 224 — Севастополь; 225 — Штурмове. Стжижовська культура (Ш): і - - Стжижув; 2 — Лежниця; 3 — Володи.\Іир-Волинський; 4 - Зимне; 5 — Грудек Надбужний; 6 — Черпаків; 7 — Вільхове; 8 — Ромош: 9 - - Яструбичі; 10 — Грядки; П — Тур; 12 — Ковель; 13-15 — Валентинів, Торчші. Гнідава; 16-19 — Сьомаки, Коршів, Великий Борятин, Лопавше; 20 — Вишків; 21-24 — Ставок, Муравиця, Озліїа, Підгайці; 25 — Стеблівка; 26 — Здовбиця; 27-31 — Сморжів, Диків, Пересопниця, Білів, Зарицьк; 32 — Чудви; 33 — Перевередіе; 34 — Жорнів; 35 — Зозів II; 36-39 —Великий Олексин, Шпаків, Забороль, Білокринцця. Культура ХлопІце-Веселе, почапська група (IV): 40 — Львів; 41 — Чижиків; 42 — Звенигород; 43 — Почапи; 44 -- Золочів. Культура Отомань (V): І — Дідове; 2 — Берегове — Мала Гора; З — Квасова; 4 — Заболоття; 5 — Дякове. Мар'янівська культура (VI): І-3 — Курилівка, Мезин, Свердлівка; 4-6 — Наком, Курені. Свердлівський острів; 7 — Новгород-Сіверський; 8 — Погорілівка; 9 — Путивль; 10 — Дорошівка; П — Волинцєве; 12 — Мар 'янівка; ІЗ — Глушець; 14 — Пересипки.
(За кн.: Давня історія України: В трьох томах. — К., 1997, — Т.І. — Карта 12. Культури доби середньої бронзи (ХУЩ-ХУІст. дон.е.). — С.4ІО-4П).
Пам'ятками, що характеризують культури шнурової кераміки Волині, є скарби і копальні. Два скарби бронзових речей стжижовської культури виявлено поблизу сіл СтеблІвка (Стубло) і Липа на Рівненщині. ДоСтеб-лівського скарбу входили дві вислообушні сокири, місяцеподібна підвіска, дев'ять браслетів та десять скроневих кілець.
У копальнях городоцько-здовбицької і стжижовської культур видобували кремінь, з якого виготовляли знаряддя, що часто ставали предметами обміну. Сокири, ножі, вістря списів, серпи з волинського кременю знаходять далеко за межами Волині: аж до Вісли на заході і Дону на сході.
Обряд поховання цих культур Волині і Прикарпаття включає трупо-покладення (скорчені або випростані скелети) і трупо спалення. Поховання курганні або безкурганні. Зустрічаються поховання в кам'яних скринях (Здовбиця, Стрільне Івано-Франківської області). Кількість безкурганних поховань у більш пізніх культурах (стжижовська) помітно зростає, Інколи трапляються плоскі безкурганні могильники досить значних розмірів (Торчин Волинської області — 19 поховань). Супровідний інвентар поховань складається з кераміки, кам'яних, кістяних і бронзових речей.
Глиняний посуд культур шнурової кераміки Прикарпаття і Волині характеризується наявністю значної кількості двовухих амфор, глечиків і циліндричних мисок з ручкою тощо. Більшість цього посуду орнаментована шнуровим візерунком. У стжижовській культурі з'являється валикова орнаментація, а поверхня посуду має сліди характерного штрихування, очевидно пучком трави, по сирій глині. Серед керамічних виробів трапляються прясла біконічноїформи.
Розділ VI. Бронзовий вік
Рис. 33. Матеріали культур шнурової кераміки:
1, 5 - городоцько-здовбицької; 2 — підкарпатської; 3,4.6 — стЛсижовської;
7-23 — середньодніпровської.
З крем'яних виробів, крім сокир, вістер до стріл і списів, знайдено значну кількість серпів та кинджалів, виготовлених у техніці двобічного оббивання. Виявлено два типи мідно-бронзових сокир — вислообушні і плоскі; рибальські гачки; чимало кістяних і рогових знарядь — кайла (з рогу оленя), голки з вушком; знайдено свисток для принаджування птахів тощо.
Асортимент прикрас представлений досить повно у згаданому вище Стеблівському скарбі, крім того, відомі ще бочкоподібні і "гофровані" кістяні пронизки, персні з кінцем, загнутим у щиток, сережки тощо. В одному з курганів, розкопаному в с. Колпець Івано-Франківської області, знайдено намисто, виготовлене з єгипетської склоподібної маси — фаянсу (?).
Середньодніпровська культура склалася наприкінці III тисячоліття до н.е.; її розквіт припадає на першу половину II тис. до н.е. Вона займає територію Середнього та Верхнього Подніпров'я і басейн Десни в межах України, Білорусі, Росії. Представлена поховальнимипам'ятками, виявленими в курганах (розкопано близько 100) і ґрунтових могильниках, та поселеннями (розкопано 27). Найвідоміші з розкопаних курганів: у селах Гатне і Стретівка на Київщині, Зеленьки, Бурти поблизу Канева. Поселення розміщені або в заплавах річок на піщаних узвишшях (Ошитки, Козинці, Вишеньки Київської області), або на виступах надзаплавних терас (Євмин-ки Чернігівської обл.).
Вперше на пам'ятки середньодніпровської культури звернув увагу В. О. Го-родцов. їм присвятила статтю Т. С. Пассек. У наш час середньодніпровську культуру вивчали 1.1. Артеменко, М. М Бондар, С. С. Березанська та ін. Вона є однією з найповніше досліджених культур шнурової кераміки України і суміжних територій.
На поселеннях середньодніпровської культури виявлено залишки жител стовпової конструкції. Вони мали прямокутну форму, складалися з двох приміщень, підлога і стіни були з глини, стеля—двосхила. У житлах і за їх межами виявлено господарські ями.
Кургани середньодніпровського населення, споруджені на початку II тисячоліття до н.е., е найдавнішими в лісостепових районах Подніпров'я.
Обряд поховання — трупопокладення у випростаному стані або трупо-спаяення. В обох випадках копали велику яму і досить часто клали багато речей: посуд, знаряддя праці, прикраси, мідні і бронзові речі. Є, проте, і зовсім безінвентарні поховання. Інколи поховання здійснювали без ями і зверху перекривали курганним насипом. В одному з таких поховань, розкопаному поблизу с. Стретівка, виявлено, наприклад, сім невеликих посудин, у проміжках між якими лежали дві крем'яні сокири, три сокири-молоти та крем'яне вістря до стріли.
Рис. 34. Випадкові знахідки доби бронзи з території Поділя: 1-3 — кам 'яні свердлені сокири; 4 — бронзова сокира-кельт.
Кераміка культури своєрідна як з точки зору форми посуду — округло-донні глечики, чаші, округлобокі амфори, горщики, так і за орнаментом, що, зазвичай, покриває всю або майже всю поверхню посудин. Візерунок має вигляд насічок, відбитків палички, шнура, прокреслених ліній. Мотиви досить різноманітні — заштриховані трикутники (паркетний орнамент), вертикальні колонки (рушнички з гарною оторочкою), горизонтальні смуги тощо. Посуд має явні сліди закріплення мотузяної ручки для перенесення. Великих, незручних для транспортування посудин тут мало.
Знаряддя праці і предмети озброєння виготовлятися з каменю (бойові сокири-молоти), кременю (теслярські сокири, вістря стрії і списів, скребки), а також з бронзи (вислообушні сокири, вістря списів з втулкою або довгим черенком, шила тощо). Виявлено багато прикрас з міді і бронзи, кістки, зубів тварин, бурштину, Деякі з них нагадують прикраси ямної культури, інші подібні до зразків культур шнурової кераміки більш західних територій (мідні верболисті підвіски). Є також пронизки, виготовлені з прибалтійського янтарю, "окуляроподібні" підвіски у вигляді двох спарених спіралей, скручених з мідного дроту, персні з того ж метшгу. У скарбі мідних речей, виявленому в Києві, крім інших знахідок є місяцеподібна підвіска і так звана діадема у вигляді широкого обруча, що поступово звужується до кінців, яким надано форму закруток.
Знахідки прикрас вказують на широке коло зв'язків племен середньо-дніпровської культури, що йшли, перш за все, взахідному і північно-західному напрямку до населення інших культур шнурової кераміки. Хімічний аналіз металевих виробів свідчить про те, що мідь і бронзу середньодніп-ровці одержували в основному з Карпато-Балканського району, а частково — з Кавказу.
Комарівська і тшинецька культури. В середині II тисячоліття до н.е. на зміну культурам шнурової кераміки приходять дві культури середнього бронзового віку—шмарівська і тшинецька, що займали великі території від Дніпра до Віспи і Одера і розвивалися тут протягом трюх-чотирьох століть. Назви від досліджених пам'яток: могильника і поселення поблизу с. Комарів Івано-Франківської області та Тшинецького поселення в Польщі.
Комарівська і тшинецька культури мають дуже багато спільних рис у типах знарядь праці, кераміки, прикрас, поховальному обряді тощо. Інколи ці дві культури, між пам'ятками яких навіть не завжди вдається провести точне територіальне розмежування, зараховують до однієї, тшинецько-комарівської культури.
Комарівські племена жили переважно на більш південних територіях, у Прикарпатті та південній частині Волині, а тшинецькі — в долині Середнього Дніпра, басейні Прип'яті в межах України і Білорусі і далі на захід на території Польщі. Пам'ятки, споріднені з тшинецькими, відомі і на схід від Дніпра, в басейні Десни і Сейму.
Більшість дослідників (І. К. Свєшніков, С. С. Березанська та ін.) вважають, що у формуванні комарІвської і тшинецької культур важливу роль відіграли культури шнурової кераміки, з якими вони генетично споріднені, та інші місцеві культури — пізньотрипІльська, пізньонеолітична культура гребінцево-накольчастої кераміки, а також культури сусідніх південних територій, зокрема культура Монтеору, відома в Румунії.
Основними заняттями племен комарівської і тшинецької культур були землеробство і скотарство, про що свідчить наявність зернотерок, крем'яних серпів та кісток свійських тварин — великої рогатої худоби, свиней, коней, рідше — овець і кіз. Землеробство вже було підсічним і плужним, що вимагало очищення від лісу значних ділянок землі. Останнє здійснювалось за допомогою крем'яних і бронзових сокир.
Спосіб життя населення обох культур був осілий, про що свідчить наявність досить великих поселень. У с. Комарів досліджено, наприклад, залишки наземних жител прямокутної форми довжиною 4-5 м. Збереглися обгорілі залишки дерев'яних стін на кам'яних підвалинах. В одному з кутків житла стояла глинобитна піч, а попід стінами — ряди напівукопаних великих посудин.
Поблизу хутора Пустинка на Дніпрі (Чернігівська область) розкрито ціле поселення тшинецької культури, що складалося з кількох десятків різних жител, господарських і культових споруд. Це поселення вже мало вуличне планування. Житла трохи заглиблені в грунт, прямокутні в плані, до 10-12 м завдовжки. Поблизу кожного з них виявлено споруди господарського призначення; окремі І них зведені на стовпах. Тут, очевидно, зберігалося збіжжя. На місці однієї культової споруди, заглибленої, округлої у плані, Із залишками ям від стовпів навколо неї, виявлено значну кількість уламків зернотерок.
Знаряддя праці і предмети озброєння комарівської та тшинецької культур за асортиментом і матеріалом, з якого їх виготовлено, значною мірою повторюють відповідні вироби культур шнурової краміки. У с. Зазим'я під Києвом виявлено кам'яну матрицю для відливання кельтів, відомі глиняні ллячки, що свідчить про наявність тут власного бронзоливарного виробництва.
Карта 9. Пам 'ятки комарівської та тшинецької культур.
І— комарівська культура; II тшинецька культура.
І — Самбір; 2 — Кам'янка-Бузька; 3 Ріпніе; 4 — Раманівка; 5 — Звенигород; б— Чижиків; 7 — Гончари; 8 — Лотатішки; 9 — Іванівка; 10-12 --- Путятин, Бовшів, Білий Потік; ІЗ 15 •-• Ставки, Городниця, Новосілка; 16 — Кадиївці; 17 — Бабине; 18 — Комарів; 19 — Городище; 20 24 Комарів, їінькк, Дашава, Тенетники, Крияос; 25-28 — Братківці, Тлумач, СтрІльче, Незвисько; 29 — СтопчатІа; ЗО — Сед.шще; 31 Осєліа; 32 -— Лепесівка; 33 — Браїлів; 34 — Бар; 35 — Гайсин; 36 — Приборове; 37— Піски Річицькі; 38-42 — Піски, Невер, Ляховичі. Небель; 43 — Камінь Каширський; 44 — Черськ; 45 —Великий Борятин; 46 — Луцьк; 47-50 —- Дроздів, Костянець, Дубно, Мости; 5! — Сергіївка; 52-57 — МогиляшІ. Кургани, Святе, Нетішш, Шумське, Корчі; 58 — Воїщехівка; 59-6} — Райки, Бердичів, Швайтка; 62 — Нсіродичї; 63-65 —- Ротні, Тетерівка, Ясногородка; 66 — Новосілка; 67 — Гостомель; 68 — Здвижівка; 69-73 Білгородка, Пирогове, Ходосікка, Ноаоукраїнка, Обухів; 74 -- Черкаси; 75- 80 — Жукин, Старосіляя, Воропаїв, Хотянівка, Вигурівщина; 81 — Нааози; 82 — Ладанка; 83-85 — Козелець, Борзпа. Гришівка; 86 — Пустинка; 87 -- Раду.чь; 88—Вершина; 89 93 — Мезин, РІІботин, Діхтярівка. Сосниця; 94-96—Попова, Березова, Свердлівський о-в; 97-99 - Волшщеве. Мар 'янівка. Хар’іака.
Набагато краще за поселення досліджені поховальні пам'ятки. Племена обох культур — комарівської і тшинецької—ховали померлих під курганами або в ґрунтових могильниках. Кургани, зазвичай, розмішені на підвищених ділянках великими групами. У с. Комарів, наприклад, досліджено 65 курганів, по одному похованню в кожному. Переважають трупопо кладення, скорчені на боці або, рідше, випростані, а також трупоспалення. Навколо поховань, що залягали на горизонті чи в неглибоких ямах, виявлено багато шматків дерев'яного вугілля та численний інвентар. Найбільше тут глиняного посуду (інколи до 12 посудин під насипом), а також крем'яні сокири, серпи, скребки, вістря до стріл, шила, важки, зрідка — бронзові прикраси. Деякі поховаїшя відносно багаті — з бронзовими речами та золотими прикрасами. Безкур-ганні поховаїшя комарівсьюї кульїури у кам 'яних скринях досліджені поблизу сіл Білий Потік на Тернопільщині і Ставок у Волинській області.
Поховання тшинецької культури вивчені дещо гірше, ніж комарівські. В селі Колосівка (Войцехівка) на Хмельниччині розкопано кургани цієї культури, а на Дніпрі поблизу Києва (Вишеньки, Плютовище та ін.) — без-курганні могильники з обрядом трупоспалення.
У типах кераміки та її орнаментації, що є найбільш чутливим показником етнографічноїсамобутності племен, шмарівська і тшиненька культури мають також багато спільних рис, хоча помітні і деякі відмінності.
Обом культурам властиві, наприклад, дуже характерні за формою високі горщики з розведеними вінцями, що отримали назву тюльпаноподібних. У тшинецькій культурі їх, однак, помітно більше, в той час як серед комарів-ських пам'яток переважають приземисті широкогорлі горщики. Орнаментація на посуді обох культур, в основному, прокреслена, але в комарІвській, крім того, часто застосовувались канелюри, наліпні шишечки. Комарівська кераміка взагалі орнаментована помітно пишніше. З інших форм посуду в обох культурах зустрічаються миски, глиняні ложки тощо. У тшинецькій культурі були поширені так звані "рогаті прясла"—вироби невідомого призначення. На деяких з них помітні загадкові знаки.
Прикраси численні й різноманітні; їх помітно більше в комарІвській культурі. Виготовлені вони, в основному, з міді і бронзи, хоча трапляються і срібні, і золоті. Всі тпшнецько-комарівські прикраси можна поділити на кілька основних типів: шпильки, браслети, фібули, кільця, підвіски. Шпильки розрізняються за формою головки — ромбічні, спіральні, круглі або конічні. Браслети мають один чи кілька обертів; їх кінці часто закручені у великі комарІвській культурі виявлено також лійчасті, спіральні підвіски та підвіски у формі півмісяця. Спіраль у різних варіантах була, очевидно, основним мотивом у виготовленні прикрас цих культур. За кількістю й різноманітністю прикрас комарівська і тшинецька культури, здається, не мають собі рівних серед культур середнього бронзового віку України і сусідніх територій. Поблизу Києва в с. Дударків Бориспільського району, тобто на території поширення племен тшинецької культури, виявлено унікальну знахідку, що характеризує стиль образотворчого мистецтва населення Подніпров'я — рогову сокиру-молот. На її поверхні вигравірувано композицію, яку складають стилізоване дерево з кроною у вигляді спіральних закруток та зображення семи тварин, серед яких впізнаються свиня, кінь, лань і, очевидно, якийсь хижак. Ближче до обуха сокири вирізьблено складний геометричний орнамент. Сюжет зображень на дударківській сокирі трактується по-різному: або як сцена полювання в лісі, або ж як відображення якихось міфологічних уявлень стародавнього населення.
У Подніпров 'ї та на Волині відомі й інші знахідки бронзового віку із загадковими зображеннями, наприклад, амулети (?) з Бондурівки на Вінниччині, Сахнівки Черкаської області та ін.
Рис. 36. Різьблення па кістці. Бойова сокира з с. Дударків Київської області.
Білогрудівська культура.У пізньому періоді бронзового віку розвиток культур лісостепового Правобережжя України, Волині і Прикарпаття відбувався в різних напрямках. У лісостеповій частині Правобережжя та в І Іівденних районах Волині була поширена білогрудівська культура, що склалася, в основному, на базі комарівсьмої і тшинецької" культур. У Попруття І Верхнє Подністров'я з заходу І південного заходу проникають племена двох інших культур: спочатку культури Ноа, які в ХШ ст. до н.е. витиснули або частково асимілювали кома-рівські племена, а на початку залізного віку—культури фракійського гальштату. Племенам усіх цих культур властивий осілий спосіб життя. Населення займалося, головним чином, землеробством та розведенням свійських тварин. Білогрудівська культура отримала назву від Білогрудівського лісу на Уманщині; датується кінцем П — початком І тисячоліття до и.е. Представлена поселеннями, похованнями і зольниками. Найбільш повно досліджене поселення на правому березі Дніпра біля с. Велика Андрусівка Кіровоградської області, де розкопано десять споруд, розміщених в один чи два ряди. Житла за конструкцією нагадують тшинецькі і комарівськІ. Вони трохи заглиблені, прямокутні в плані, довжиною до 12 м. Долівка глиняна.
Могильники курганні і грунтові безкурганні. Кургани невеликі. Під насипами в неглибоких ямах виявлено кістяки у скорченому положенні на боці. Рідко зустрічаються поховання за обрядом трупо спалення. У могильниках знайдено кераміку та бронзові прикраси. Курганні могильники досліджені біля с. Печери на Вінниччині, Макіївка поблизу м. Біла Церква. Ґрунтовий могильник розкопано біля с. Білий Камінь Вінницької області.
Зольники — невеликі горби попелу висотою до 0,8 і до 40-50 м у діаметрі, що створювались на рівній площадці. Тут трапляються фрагменти кераміки, знарядь праці, інші поламані речі, а під ними — сліди вогнищ. Зольники зустрічаються групами (до 5 шт.). Про їхнє походження єдиної думки немає. Одні дослідники вбачають у них залишки житлових споруд або прості попелища поблизу них. На думку інших, зольники слід пов 'язувати з культом вогню і хатнього вогнища, який вшановували білогрудівці.
Білогрудівська кераміка представлена горшками, мисками і черпаками. Горшки високого профілю, тюльпаноподібні. Посуд орнаментований характерним для культур бронзового віку валиком. Валик буває суцільний або з незамкненими кінцями, що звисають. Зустрічається прорізний орнамент, а також зроблений зубчастим колесом. Населення займалося переважно землеробством. Розводили також усіх свійських тварин. Тут, як і втшине-цькій культурі, знаходять глиняні цідилки, якими, можливо, користувалися при виготовленні сиру, значну кількість зернотерок, крем'яних серпів, у тому числі складаних. З металевих виробів були поширені сокири-кельти, вістря списів, шила, а також прикраси, які нагадують тшинецькі і комарівськІ, — спіральні підвіски, пронизки, шпильки, накладки тощо.
Серед кістяних знарядь знайдено лощило, шило і т. Ін. Відомі псалії, що свідчить про використання білогрудівським населенням коня для верхової їзди. У невеликій кількості виявлено глиняну пластику — фігурки тварин. З глини ліпили також прясла, модельки "хлібців" І "коржики". Останні виявлені в основному в зольниках, вони мали, очевидно, культове призначення. У IX ст. до н.е. білогрудівська культура на значній території південної частини Лісостепу змінюється культурами передскіфського часу.
Племена культури Ноа (ХШ-ХІІ ст. до н.е.) в пізньому бронзовому віці утворюють досить велику етнічну спільність, що займала територію Південно-Східної Трансильванії, частину Румунії, Молдови і Середнє Подністров'я. У межах України відомо близько 20 поселень цієї культури, зольники, могильники і скарби бронзових виробів.
Рис. 37. Матеріали біігогрудівської культури:
1-7 — кераміка; 8, 9 - пластика; 10 -- ідея; 12 — прикраса; II, ІЗ — знаряддя праці.
Найповніше досліджено поселення біля сіл Магала Чернівецької області (розкопки Г. І. Смирнової), Острівець і Бовшів на Івано-Франківщині (розкопки Е. А. Балагурі). В Острівці поблизу поселення розкопано і могильник, де виявлено 183 ґрунтових скорчених на боці поховання та два групоспалення. Біля скелетів знайдено глиняний посуд і бронзові прикраси.
Зольники, виявлені на поселеннях культури Ноа, аналогічні білогру-дівським, але часто значно більші за розмірами.
Скарби культури Ноа виявлено поблизу Заліщиків на Тернопільщині, Держена на Львівщині. Складалися вони, в основному, з бронзових серпів та прикрас. Скарб із Держева містив, зокрема, хрестоподібну підвіску, що нагадує стилізоване антропоморфне зображення. Цікаво, що єгипетський такої форми є символом життя, Можливо, цим підвіскам, виявленим також і з інших скарбах України, наприклад в Інгульському, стародавнє населення теж надавало якогось магічного значення.
Карта 10. Пам 'ятки культур землеробських племен періоду пізньої бронзи.
І — білогрудівська культура; Й — культура Нон; III — культура Станове.
1 — Дякове; 2 — Берегове; 3 — Станове; 4-8 — Холмці, Медведіпці, Німецька Кучака, Старе Давидкове, Мукачеве; 9 — Держів; 10 — Ісакіе; II — Делі 'янів; 12 — Сидорів; ІЗ — Бовтів; 14-16 — Островець, Вікторів. Коцюбинчикц; 17 — Підгора; 18 — Улашківці; 19—Королівка; 20-22—Магала, Бурдюги, Еерново; 23 — Кельменці; 24 — Оселів; 25 — НетішшІ; 26 — Славута; 27 — Миропіль; 28 — Чортория; 29— Слободище; ЗО— Троянов; ЗІ — Сандраки; 32 — Севєрчнівка; 33 —Вукатинка; 34 — Яриня, Чернявка, Яруга; 35 ••- Печера; 36 — Оленівки; 37 — Гордіїєка; 38 — Білий Камінь; 39 — Гайсин; 40-46 — Якубець, Паланка, Пісковщь, Собкіака, Попудня, Кочержшщі, Еілогрудівський ліс; 47 — Щвайківка; 48 — Райки; 49-52 — Пирогів, Підгірці, Макіївка, Салтанівка; 53 — Тростянець; 54 — Сміла; 55 — Суботів; 56 — Стєціека; 57 — Велика Андрусівка; 58 —— Новоселки; , 5Р — Чернин; 60 — Хотячівка; 61-63 — Бортничі, Вишеньки, Козинці.
Для кераміки культури Ноа характерна наявність значної кількості двовухих широко відкритих ваз та одновухих черпаків, часто з потовщенням і виступами у верхній частині ручок. В Острівецькому комплексі таких ваз знайдено більше 100. Крім того є горщикл, серед яких зрідка трапляються тюльпаноподібні, миски, друшляки тощо. Орнаментація бідна: на горщиках це наліпний валик, на черпаках і вазах — прокреслена лінія, від якої "звисають" пучки рисок. Більшість знарядь і прикрас виготовлені з бронзи Я кістки, хоч трапляються і вироби з каменю. Виділяються, зокрема, кілька видів бронзових кельтів, у тому 'гаслі так звані семиградський і східногрансильваиський, чотири типи серпів, долота, шила з бронзи, а також наконечники списів, мечі та численні прикраси (кілька типів шпильок, браслети, намисто, хрестоподібні підвіски). Більшість бронзових речей походить з карлато-дунайського ареалу, але частину з них виготовляли вже на місці, у Прикарпатті. На поселенні Острівець виявлено, наприклад, кам'яні матриці для відливання кельтів.
Вироби з бронзи доповнювали кістяні та кам'яні знаряддя, серед яких є кістяні псалії, проколки, так звані штампи з лопаток тварин, крем'яні серпи.
За кількістю й асортиментом бронзових виробів, особливо прикрас, культуру Ноа можна порівнювати, очевидно, лише зі станівською культурою Закарпаття, що розглядатиметься далі.
Дата добавления: 2014-12-17; просмотров: 6274;