Скотарсько-землеробські племена Волині, Поділля, Закарпаття

У той час, як на Правобережжі України розвивалася трипільська культура середнього та пізнього етапів, Волинь, Поділля і Закарпаття засе­ляли кілька інших груп племен мідного віку. Деякі з них були близькими сусідами з трипільцями, інші жили далеко від них. Переважна більшість культур, носіями яких були ці групи племен, склалися за межами України

Рис. 23. Матеріали лендельськоїкультури. 1-4 — кераміка; 5 —рогова мотика.

проникли на нашу територію у вже сформованому стані. Так, починаючи з епохи пізнього неоліту, на Середньому Дунаї розвивалися культури лен-дельського типу (циклу), що в IV тисячолітті до н.е. проникають на територію Польщі, а звідти, в обхід Карпат з півночі, — на Волинь. Пізніше, у другій половині III тисячоліття до н.е., на Волині і Поділлі розвивалися дві інші культури, які за типом кераміки отримали назви культур лійчастого посуду і кулястих амфор. Склалися ці культури також за межами України (Польща, Німеччина). Першою на території України з'явилася культура лійчастого посуду, вона розвивалася одночасно з пізнім Трипіллям, потім набула поширення культура кулястих амфор.

Племена полгарської і баденської культур жили в Закарпатті.

Дослідження пам'яток мідного віку на Волині і Прикарпатті проводили, в основному, І. К. Свєшніков, Ю. М. Захарук і М. А. Пелещишин, а на За­карпатті—М. Ф. Потушняк.

Лендельська культура була поширена на Волині (до р. Горинь) і частково на лівобережжі Верхнього Дністра. Відомо понад 30 поселень і шість неве­ликих могильників. Деякі з поселень, як, наприклад, Гоща, Зимно, Костянець, Листвин та інші, розкопані на досить значній площі, тут виявлено напівзем-лянкові житла із залишками глиняних печей, крем'яні майстерні та ями госпо­дарського призначення. Поселення, зазвичай, розміщувались на високих мисах, деякі з них мали укріплення.

У розвитку культури виділяється два етапи — ранній та пізній, що роз­різняються, головним чином, за складом кераміки, знарядь праці, прикрас та деталями поховального обряду. В цілому для культури характерна наяв­ність досконалої кераміки. Вона виготовлена з відмуленої глини, добре за­гладжена, іноді лощена, гарно випалена. Представлена значною кількістю форм — округлі амфори двох типів, біконічні горщики, миски з харак­терними виступами, або вушками, чаші на високому піддоні тощо. Орна­ментація, якщо не рахувати рідкісну для культури розписну кераміку, в цілому бідна. Це окремі наліпи, насічки по зрізу вінець, ряди поодиноких наколів. На поселеннях зрідка зустрічаються зразки глиняної пластики — фігурки людей і тварин.

Знаряддя праці — великі ножі, скребки, скобелі — виготовляли пере­важно з кременю. Знайдено також кам'яні зернотерки, сокири-молоти з рогу оленя. Мідні речі зустрічаються рідко. Це, головним чином, прикраси: обручки, буси тощо.

Рис. 24. Матеріали культури лійчастого посуду. 1-5 — глина; 6,7 — кремінь.

Для досліджених поховань Амбуків, Кукоруть, Звенигород характерне скорчене на боці трупопокладення, рідше — трупоспалення у супроводі посуду, прикрас чи знарядь праці у невеликих кількостях.

Культура лійчастого посуду в межах України була поширена на тери­торії Львівської і на північному заході Волинської областей, де виявлено понад 40 поселень та окремих місцезнаходжень. Поселення цієї культури —Винники, Тадені, Малі Грибовичі на Львівщині, Зимне на Волині—розкопані на значній площі. Поховань на території України відомо мало; вивчені вони слабо. В с. Дружелюбівка на Львівщині досліджена лише одна могила цієї культури. Проте в Польщі і Німеччині вивчено багато поховань цього типу.

Топографія розміщення поселень цієї культури досить своєрідна — вони локалізуються, здебільшого, на мисах високих берегів Західного Бугу та його приток або на плато, що зумовлено необхідністю захисту від ворогів. Під час розкопок виявлено сліди фортифікаційних споруд — вали, рови (Зимне). Досліджено два типи жител — напівземлянкові заглиблені і на­земні стовпової

Карта 6. Пам'ятки енеоліту України (НІтис. до н.е.).

І— культура лійчастого посуду; II— культура кулястих амфор; III— баденська культура; IV—кемі-обинська культура; V—ямна культура.

І — Мукачеве; 2 — Великі Лази; 3 — Берегове; 4 — Винники; 5 — Тростянець; б — Вільхове; 7 — Зимно; 8 — Ромош; 9 — Івання; 10 — Межиріч; II — Лепесівка; 12—Кикове; 13—Колодяжне; 14—Кам'яний Брід; 15—Горбасів; 16 — Завовк(Летичів); 17 — Застав'я; 18 —Довге; 19 — Хартонівці; 20— Увисла; 21 — Колубаївці; 22 — Чорноводи; 23 — Тартак; 24 — Кемі-Оба; 25 — Дружне; 26 — Сімферополь; 27— Таш-Аїр; 28—Казанка; 29—Мамай; ЗО—Балки; 31 —Михайлівка; 32—Покровка; 33 — Старі Беляри; 34 — Керносівка; 35 — Сарата; 36 — Татарбунари; 37 — Нагірне; 38 — Прибужани; 39 — Одеса; 40 — Вільшанка; 41 — Володарськ; 42 — Журавлиха; 43 — Миронівка; 44 — Бориспіль; 45 — Олександрівка; 46 — Сміла; 47 — Успінка; 48—Преображенки; 49— Станіславка; 50—Кам 'янка; 51 —Зимогір'є; 52—Луганськ; 53 — Миколаївка; 54 — Василівка; 55 — Маріуполь; 56 — Стріїьча Скеля; 57 — Кривий Ріг; 58 — Старорозанівка; 59 — Миколаїв; 60 — Нікополь; 61 — Соколова; 62 — Запоріжжя; 63 — Терпіння; 64 — Каїри; 65 — Залізний Порт; 66 — Скадовськ; 67 — Євпаторія.

конструкції, а також ями, вимазані глиною, в яких зберігали збіжжя. Важливе місце в житлах займала піч. Глинобитні печі були досить великими — інколи до двох метрів у поперечнику.

Серед знарядь праці переважали крем'яні вироби. З кременю виготов­ляли великі ножі, сокири з шліфованою робочою частиною, вістря стріл і дротиків тощо. Виявлено бойові сокири-молоти з каменю, а також зерно-терки. Відомі мідні сокири та тиглі для плавлення цього металу.

Кераміка дуже своєрідна. Вона характеризується переважанням широ­когорлих форм посуду з розширеними (лійчастими) вінцями, звідки і по­ходить назва культури. Посуд відносно тонкостінний, добре згладжений і випалений, представлений біконічними горщиками, мисками, черпаками, друшляками. Орнамент небагатий, але досить характерний. Візерунок, що розміщувався лише у верхній частині виробу, найчастіше виконаний у вигляді одного горизонтального валика або наліпних фігур у вигляді літер "М", "Л". Трапляються зразки посуду, де ручкам надано зооморфної форми (голова барана) або форми крилець. Досить часто зустрічається заглиб­лений орнамент у вигляді окремих горизонтальних рядків або "рушничків", що звисають. Виконаний він прокресленими лініями, відтисками прямокут­ного штампа, рідше — відтисками шнура.

Основними заняттями населення були скотарство і землеробство. Мож­ливо, перше у житті цих племен відігравало більшу роль. У свійському стаді переважали велика рогата худоба (40 %) і свині (30 %), менше було , кіз, коней. Землеробство, можливо, було вже ральним із використан­ням тяглової сили вола: на одному з поселень цієї культури в Польщі ви­явлено виліплене з глини зображення пари биків у ярмі. Кістки риб і ри­бальський гачок із Зимного, розміщення багатьох поселень на берегах рік показують, що певну роль у господарстві відігравало і рибальство, а знахідки кісток диких тварин і предметів мисливського спорядження підтверджують, що населення займалося полюванням. Про значний розвиток прядіння і ткацтва свідчить велика кількість виявлених глиняних прясел.

Суспільні відносини характеризувались пануванням патріархально-родового ладу. Про це свідчить високий рівень виробництва, скотарсько-землеробський уклад господарства, укріплений характер поселень, наявність зброї та ін. У носіїв культури лійчастого посуду мало місце поклоніння домашнім тваринам і силам природи, що відбилося у прикладному мистецтві: знайдено багато скульптурних зображень барана та маленьких глиняних сокирок, які нагадували бойові і вважалися атрибутом бога грому і блискавки.

Поховання здійснювалися як під невисокими курганами, так і у плоских могильниках. Основним обрядом поховання було випростане на спині тру-попокладення. На території Данії (півострів Ютландія) досліджено святи­лище культури лійчастого посуду, що являло собою будову підпрямокутної форми на кам'яному фундаменті. Тут виявлено кам'яний хрестоподібний вівтар і велику кількість посуду, що зустрічається при похованнях цієї культури.

Культура кулястих амфорохоплювала східну частину Німеччини, Польщу, Чехію, а в Україні займала територію Волині й Поділля. Східна група пам'яток цієї культури датується серединою і другою половиною III тисячоліття до н.е. Нині в Україні відомо 116 місцезнаходжень культури кулястих амфор, у тому числі 7 поселень. Найбільш східні пам'ятки ви­явлено в Київській області. Розкопками досліджено одне поселення (по­близу с. Межиріч Рівненської області) та кілька десятків могил. Найвідо-міші з них поховання біля сіл Колодяжне (Житомирщина), Довге, Увисла та Хартонівці (Тернопільщина).

Поховання цієї культури здійснювались інколи під невисокими курга­нами, а в переважній більшості — без них, але обов'язково у гробницях, складених з великих кам'яних брил. Виділяють два типи цих мегалітичних споруд: дольмени і кам'яні скрині. Останні менші за розмірами і мають кам'яне дно. У таких гробницях виявлено одне або кілька поховань, для яких характерне сидяче або скорчене трупопокладення. В окремих випад ках відзначено трупо спалення (Кикове на Житомирщині). У похованнях буває значна кількість посуду, знарядь праці, бойових сокир-молотів тощо. Найбільш цікавою і важливою для розуміння обряду поховання є гробниця поблизу с. Колодяжного (Житомирська область),

Рис. 25. Старожитності культури кулястих амфор: 1,2,4 — глина; 3 — камінь; 5 — кістка.

розкопана І. Ф. Ле-вицьким. Це монументальна споруда у вигляді великої скрині, складена з 13 плоских брил каменю, з яких десять поставлені на ребро, а три правили за покрівлю. Центральне місце в гробниці займав кістяк чоловіка, похо­ваного в сидячому положенні, по обидва боки і в ногах центрального поховання лежали скелети трьох жінок, двох юнаків і дітей у скорченому положенні. Одне чоловіче поховання знайдено окремо, у відгороджених кам'яною стіною "сінях". При похованих виявлено характерні для культури речі — посуд, сокири з кременю, кістяні прикраси тощо.

Найпоширенішою формою посуду культури є вузькогорлі опуклобокі (кулясті) амфори або кулясті, але більш широкогорлі, горщики і кубки, кришки з високим бортиком. На плічках амфор і горщиків завжди є по 2 або 4 вушка. Орнамент покриває лише верхню частину посуду. Кришки орнаментовані по всій поверхні. Мотиви візерунка досить складні і включають горизонтальні ряди, вертикальні смуги, зигзаг, шеврони і фестони. Основним характерним елементом орнаменту є відбитки прямокутного чи напівкруглого (лускопо­дібного) штампа.

Знаряддя праці (сокири, ножі) і предмети озброєння (сокири-молоти) значною мірою нагадують вироби культури лійчастого посуду. Своєрідності культурі надають прикраси, серед яких багато виготовлених з янтарю. Цікавими є також кістяні напівкруглі пряжки, зазвичай, багато орнамен­товані. У похованні біля с. Івання на Рівненщині (розкопки І. К. Свєшнікова) виявлено янтарний диск з отвором у центрі і прокресленими зображеннями людських постатей.

Населення культури кулястих амфор вело, мабуть, досить рухливий спосіб життя, у зв'язку з чим їх поселення, що мали характер тимчасових стоянок, виявлено у незначній кількості. Очевидно, основну роль у житті носив цієї культури відігравало скотарство.

Племена культур лійчастого посуду і кулястих амфор, що існували на території України наприкінці мідного віку, відіграли певну роль у форму­ванні культур шнурової кераміки епохи бронзи.

Полгарська культура.На Закарпатті відомі дві культури мідного віку — полгарська і баденська. Основним районом поширення цих культур є території Чехії, Словаччини й Угорщини. Звідси вони проникли на Закар­паття. Полгарська культура сформувалася тут ще в другій половині IV тисячоліття до н.е. Нині на території Закарпаття відомо 12 поселень і один могильник цієї культури. На розкопаних поселеннях Берегове, Дрисине, Малі Гаєвці, Заставне досліджено рештки наземних жител стовпової кон­струкції зі стінами, обплетеними лозою і обмазаними глиною; у заглибинах долівки виявлено сліди відкритих вогнищ або печей. У розвитку полгар-ських пам'яток Закарпаття стратиграфічне, типологічне і на підставі син­хронізації з сусідніми культурами простежується сім послідовних етапів (М. Ф. Потушняк), що розрізняються, в основному, за керамікою.

У цілому посуд поділяється на кухонний і столовий. Перший виго­товлявся з глини, до якої додавали значну кількість подрібненої соломи. Це переважно товстостінні горщики, іноді орнаментовані наліпними ши­шечками чи валиком. Столова кераміка формувалася з добре відмуленої глини, вона тонкостінна, старанно згладжена. За формою це горшки, кубки, чаші, миски, в тому числі чотирикутні та з хвилястим оформленням краю, вази на високій ніжці, кришки тощо. Орнаментація порівняно багатша, ніж на кухонному посуді. Вона також наліпна або виконана насічками, лініями, защипами тощо. Серед елементів наліпного орнаменту дуже харак­терними є виступи у вигляді пташиних чи зміїних голівок. Зустрічається розпис чорною, вишневою і білою фарбами. Серед глиняних виробів трапляються і жіночі фігурки, прясла, важки, буси тощо.

На поселеннях зібрано велику кількість шліфованих кам'яних сокир, тесел, долот, зернотерок, а також знарядь з кременю та обсидіану — ножів, вістер, скребків, свердел тощо. На середніх етапах розвитку культури з'яв­ляються мідні, у тому числі "важкі", вироби, зокрема провушні сокири.

Рис. 26. Старожитності полгарської (1-4) та баденської (5, 6) культур.

Обряд поховання—скорчене на боці трупопокладення у ґрунтових моги­лах, причому жінок ховали на лівому, а чоловіків — на правому боці. На заключних етапах культури з'являються курганні поховання, зрідка за обрядом трупоспалення. Похованих супроводжували, зазвичай, посуд, при­краси, кам'яні і мідні знаряддя.

Баденська культурав середині III тисячоліття до н.е. змінює полгар-ську. Велика кількість пам'яток цієї культури відома в Подунав'ї на території Чехії, Словаччини, Угорщини та інших сусідніх країн. На Закарпатті баденські поселення виділені недавно, відомо їх тут всього близько десяти (Великі Лази, Мукачеве та ін.). На першому з них розкопано рештки напівземлянкового житла підпрямокутної форми глибиною до 0,4 м, розчищено сліди вогнища, ямки від стовпів, що підпирали двосхилу покрівлю.

Основним джерелом для характеристики баденської культури є кера­міка, як з точки зору форми посуду, так і з точки зору його орнаментації. За формою переважає опуклобокий товстостінний горщик. Побутували також кружки-кубки з високою ручкою, що мала форму петельки, глечики, друшляки тощо. Орнаментація багата, але візерунок складається з прямих врізних ліній, що створюють прості геометричні фігури — трикутники, ромби, паралельні смуги тощо. Часто зустрічаються нігтьоподібні загли­бини, розміщені у три, чотири ряди. Цим орнаментом прикрашали виключ­но горщики з вінцями, що нагадували у профіль стопи.

Деякою своєрідністю відрізняються і знаряддя баденської культури, серед яких переважають бойові сокири-молоти, побутують також вістря стріл із кременю й обсидіану, теслярські кам'яні шліфовані сокири, тесла, долота тощо. Знайдено багато прясел. У житті племен баденської культури, як і в біль­шості населення кінця мідного віку, важливу, чи навіть основну, роль починає відігравати скотарство. Людині були вже відомі всі види нинішніх домашніх тварин. Розвивалися також землеробство, мисливство, рибальство.

За даними сусідніх територій відомо, що основним обрядом поховань у досліджуваній культурі було трупопоюіадення на боці, рідше зустрі­чається трупоспалення.