Класифікація симбіологічних відносин за природою взаємовідносин

Форезія. Дуже слабкий зв'язок, при якому один із організмів (формант — частіше менший) використовує інший організм як транспортного хазяїна. Немає жодної фізіологічної чи біологічної залежності.

Коменсалізм (дослівно — "харчування за одним столом"). Асоціація, за якою один із партнерів (менший) отримує вигоду від взаємодії, тоді як другий — ані вигоди, ані шкоди. Взаємне використання місця, субстрату, захисту, харчування.

Мутуалізм. Обидва партнери отримують вигоду. В основному — тісна і облігатна асоціація, переважно фізіологічна залежність аж до ступеня неможливості вижити поза асоціацією. Але не тільки фі­зіологічна взаємодія — симбіоз чистильників (риби та ракоподібні).

Паразитизм. У спрощеному вигляді "паразит — організм, який живе на або в іншому організмі, отримуючи від нього част­кове чи повне харчування, зазвичай шкодячи своєму хазяїну".

Екологічна концепція симбіозу закладена вітчизняними па­разитологами — А.А. Филипченко, О.М. Панкоським, В.М. Бе-климишевським, В.О. Догелем. Головна рухова сила розвитку системи — захоплення паразитом нової екологічної ніши — вну­трішнього середовища хазяїна, в якому відсутня конкуренція з вільно рухаючими організмами. Хазяїн — "первинне" екологічне середовище, у взаємодії з яким визначаються фізіологічний стан та репродуктивна активність паразита. Середовище існування ха­зяїна є для паразита "вторинним" екологічним середовищем. Па-разитоценоз — сукупність паразитів різних видів, які існують в одній особі хазяїна.

"Паразити — це організми, що використовують інші організ­ми як середовище існування та джерело харчування, на хазяїна перекладається повністю чи частково харчування і регулювання взаємодії з навколишнім середовищем" (Догель, 1947).

Суттю паразитологічних взаємин можуть бути різнобічні адаптації паразита до хазяїна (і хазяїна до паразита).

Причини виділення з екології взаємовідносин паразит— хазяїн:

1. Своєрідність таких відносин. Взаємні адаптації не тільки організмів до середовища існування, але і середовища існування (хазяїна) до організму.

2. Фактори зовнішнього (спільного) середовища існування, трансформовані організмом хазяїна, ніколи не впливають на па­разита безпосередньо. Усе це потребує спеціальних методів та під­ходів.

3. Специфічні фактори зовнішнього середовища (хазяїн) та зміна організму (паразита) ніколи не спостерігаються у видів, що вільно існують.

Така специфічна риса середовища існування, як обмеженість у часі і просторі, визначає те, що більшість біологічних процесів у паразитів виявляються більш вираженими (чіткими), ніж у орга­нізмів, що вільно існують.