Єдність організму та середовища

Усі живі істоти живуть у певних умовах навколишнього середовища. Усе, що поза межами організму, належить до навко­лишнього середовища: земля, вода, тварини та ін.

Існують такі варіанти "класифікації" організмів:

1. За живленням (розділення відносне (одноклітинні), біль-
шість тварин — гетеротрофи):

• автотрофи — синтезують їжу за рахунок одержання енергії з простих хімічних речовин;

• гетеротрофи — отримують енергію з "будівельних матеріа­лів" за рахунок поїдання інших організмів чи продуктів їх життед ія л ьності.

2. За природою отримуваних поживних речовин гетеротрофів
(тварин) можна поділити на:

• травоїдних;

• м'ясоїдних;

• всеїдних.

3. За характером поглинання їжі:

• хижаки (інколи — як синонім м'ясоїдні);

• падальники і капофаги (рештки рослин та тварин — трупи і органіка, що розкладається);

• паразити — поглинають тканини, рідини або частково пе­ретравлену їжу своїх хазяїнів.

Під час визначення паразитичного способу життя варто під­креслити, що взаємини між паразитом і його хазяїном не обме­жуються харчовими відносинами. Паразит використовує хазяїна не лише як джерело їжі, а й як місце свого тимчасового чи постій­ного проживання.

Паразитизм є однією з форм співжиття (симбіозу), за яким один організм (паразит) живе за рахунок організму іншого виду (хазяїна). Хазяїнами, як і паразитами, можуть бути і тварини, і рослини.

Уявлення про симбіоз як про стабільну систему, що виникає на основі взаємодії організмів різних видів, корисно хоча б для одного із партнерів, отримує все більше поширення. До симбіозу зазвичай не належать внутрішньовидові відносини. Під симбіо­зом розуміють співжиття двох організмів різних видів, що при­носить їх взаємну користь.

Симбіоз — особлива стратегія, адаптація організмів до навко­лишнього середовища, що досягається шляхом його об'єднання з іншими організмами. Така стратегія — "інтерактивна", порівня­но з "індивідуальною" адаптацією, за рахунок фізіологічних чи дійових реакцій організмів, що вільно існують.