Бюджетна класифікація
Бюджетний кодекс України визначає бюджетну класифікацію як єдине систематизоване групування доходів, витрат і фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України і міжнародних стандартів.
Бюджетна класифікація застосовується для здійснення планування, регулювання, фінансового контролю, аналізу, порівнянності показників. Затверджує бюджетну класифікацію та зміни до неї Міністр фінансів України, інформуючи про це Верховну Раду України.
Доходи бюджету – це надходження до бюджету, що використовуються державою для здійснення її функцій та регулюються правовими нормами.
Складові бюджетної класифікації.1. Класифікація доходів. 2. Класифікація витрат. 3. Класифікація боргу. 4. Класифікація фінансування. 5. Класифікація видатків (функціональна; економічна; відомча; програмна).
Склад доходів бюджету:
1) податкові надходження;
2) неподаткові надходження – добровільні компенсаційні платежі, а також штрафи і пеня, не пов’язані з податковим законодавством;
3) доходи від операцій з капіталом;
4) трансферти – безповоротні платежі, отримані від інших рівнів органів влади, міжнародних установ на безоплатній основі.
Класифікація доходів бюджету за порядком зарахування до бюджету коштів:
1) власні – формуються за рахунок надходжень від власних джерел;
2) закріплені – відносяться до певного рівня бюджету відповідно до Бюджетного кодексу на довготривалій основі у розмірі територіального надходження або у твердо фіксованому розмірі;
3) регулюючі – надходження яких до бюджетів нижчого рівня щорічно визначає Верховна Рада України або представницький орган місцевої влади при затвердженні актів про бюджет.
Видатки бюджету – це кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум.
Класифікація видатків бюджету:
1) за функціями, з виконанням яких вони пов’язані (функціональна класифікація), – дозволяє відслідковувати динаміку зміни державних витрат різноманітного функціонального призначення з метою проведення їх аналізу і прогнозування; організована за класифікацією ООН;
2) за економічною характеристикою операцій (економічна класифікація) – деталізує використання грошових коштів за їх предметними ознаками (види господарської діяльності), дозволяє виділити захищені статті:
а) поточні – платежі, не пов’язані з придбанням капітальних активів (оплата комунальних послуг, заробітна плата, нарахування, виплати населенню);
б) капітальні – придбання основного капіталу, створення державних запасів і резервів, придбання землі і нематеріальних активів та капітальні трансферти;
в) кредитування з урахування погашення – платежі з бюджету, пов’язані з виникнення вимог до інших фінансових об’єктів, які передбачають обов’язкове повернення коштів;
3) за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація) – має на меті оптимізацію кількості головних розпорядників, покращання бюджетного планування і побудови організаційно досконалої системи управління;
4) за бюджетними програмами (програмна класифікація) – формування бюджету за програмно-цільовим методом, розподіл бюджетних призначень за бюджетними програмами, що є систематизованим переліком заходів, направлених на досягнення загальної мети.
У Державному бюджеті виділяються таємні видатки, які пов’язані з державною таємницею, у зв’язку з чим пояснення їх витрачання в бюджеті не передбачається. Вони спрямовуються на діяльність органів державної влади в інтересах національної безпеки.
Класифікація фінансування бюджету – це групування джерел покриття дефіциту бюджету з метою конкретизації напрямків і обсягів запозичених коштів, а також визначення напрямків витрачання фінансових ресурсів, які утворилися в результаті дефіциту бюджету (платежі на погашення основної суми боргу).
Класифікація фінансування бюджету та боргу:
1)за типом кредитора – можуть бути внутрішні (надходження від сектора державного управління, від фінансово-кредитних органів) та зовнішні (позики від міжнародних організацій, міжнародних фінансових організацій, іноземних комерційних банків);
2) за типом боргового зобов’язання (видом фінансового інструменту запозичення) – облігації, ощадні сертифікати, казначейські зобов’язання, депозити, а також довго-, середньо- та короткострокові.
Складові бюджету:
1) загальний фонд;
2) спеціальний фонд.
У спеціальному фонді обліковуються власні кошти бюджетних установ:
1) плата за послуги, які надаються бюджетними установами (від господарської або виробничої діяльності, за оренду майна, від реалізації майна);
2) інші надходження (подарунки, гранти, грошові кошти за виконання окремих доручень).
Видатки спеціального фонду:
1) бюджетні призначення за рахунок конкретно визначених джерел надходжень;
2) гранти і подарунки, отримані на конкретну мету;
3) різниця між доходами і витратами спеціального фонду бюджету.
У складі бюджетів передбачається резервний фонд – певний обсяг нерозподілених видатків, який протягом року може використовуватись на фінансування непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не можуть передбачатися при складанні проекту бюджету. Він включається до загального фонду бюджету і не може перевищувати 1% від обсягу його видатків. Рішення про виділення коштів приймається Кабінетом Міністрів України, щомісяця який звітує про витрачання коштів перед парламентом. Сума коштів, що виділяється з резервного фонду на фінансування одного заходу, не може перевищувати 20% загальної суми резервного фонду. Не дозволяється використовувати кошти на погашення боргів, збільшення передбачених у бюджеті видатків.
Дефіцит бюджету – це сума, на яку рівень видатків бюджету перевищує рівень надходжень.
Причини виникнення дефіциту:
1) спад виробництва;
2) зниження ефективності функціонування окремих галузей;
3) несвоєчасне проведення структурних змін в економіці або її технічного переоснащення;
4) великі воєнні витрати;
5) інші фактори, що впливають на соціально-економічне становище країни.
Бюджетний дефіцит – явище майже постійне в економіці кожної держави. Для населення наявність дефіциту має опосередковане значення, але воно бере участь у поверненні залучених для покриття дефіциту коштів шляхом сплати податків.
Бюджети в Україні можуть затверджуватись з дефіцитом лише при наявності обґрунтованих джерел його фінансування. Граничний розмір державного боргу не повинен перевищувати 60% фактичного річного обсягу ВВП. У разі перевищення зазначеної межі уряд має вжити негайних заходів до приведення цієї величини у відповідність з необхідною нормативною.
Профіцит бюджету – це перевищення доходів бюджету над його видатками. Законодавством передбачено, що профіцит затверджується з метою погашення основної суми боргу.
Дата добавления: 2014-12-11; просмотров: 1507;