Окресліть механізм зв’язку індивідуальної та суспільної свідомості

Індивідуальна свідомість - суб'єктивний образ світу, що формується в окремої людини під впливом умов її життя і психічних особливостей. Воно має буття, часто представляючи собою нікому не ведений потік свідомості. Крім індивідуальної свідомості існує групова та суспільна свідомість і як вид останнього колективне сознаніе. Коллектівное свідомість визначається насамперед громадською ідеєю як проявом суспільної свідомості, яка регулює діяльність окремих особистостей цього колективу до всього його в целом.Істочніком формування як громадської, так і індивідуальної свідомості є буття людей. Основою їх прояву та функціонування виступає практика. Індівідуальна свідомість існує тільки у взаємозв'язку зі свідомістю громадською. При цьому вони утворюють суперечливе единство.Вже в античній філософії почала зароджуватися думка про те, що свідомість існує в суспільстві не тільки в індивідуальних, а й в громадських формах. Так, Платон припускав, що в основі суспільної свідомості лежать вічні надкосмічних ідеї, а Геродот і Фукідід висловили припущення про психічні особливості, звичаї, різному складі мислення народів і племен. І надалі суспільний феномен свідомості був предметом інтересу мислителів різних епох. У сучасній літературі існують три точки зору на проблему сутності і природи суспільної свідомості: 1) суспільну свідомість функціонує тільки за допомогою індивідуальних свідомостей; 2) існує незалежно від свідомості індивіда і передує йому; 3) проявляється як в особистому, так і в надлічностной формі у вигляді культури, відокремленої від человека.В історичному розвитку свідомості його індивідуальна і колективна складові вступають в складне динамічне співвідношення, яке має важливе значення для процесів саморегуляції і підтримки стійкості соціума. Ця базова суперечність достатньо яскраво відбивається в специфіці індивідуальної і колективної свідомості.Якщо для першого найважливішими показниками є його пластичність і динамічність, то друге характеризується ригідністю і прагненням до стійкості. Таке співвідношення служить не тільки хорошим регулятором темпів історичного розвитку, а й забезпечує перевірку численних «особистих ініціатив» на їх коректність.

Співвідношення двох розглянутих тут форм свідомості мінливе в різні історичні епохи і в різних етноси.