Форми опредметення свідомості. Свідомість і мова.

Світ людини постійно прагне знайти своє відповідне втілення, матеріалізуватися. На відміну від тварин, людина не пристосовується фізично до зміни середовища, а прагне своєю активністю змінити наявне. Світ ідеальних думок фіксує внутрішні можливості природних речей змінюватись у потрібному для людини напрямі. Наявність уявного образу кінцевого результату діяльності (мети), що формується ідеально до початку дії і визначає її, виступає однією із суттєвих характеристик людського способу життєдіяльності. Діяльність людини тому визначають як цілеспрямовану. А процес цілеспрямованого продукування нових речей є процесом опредметнення ідеальної думки у природному матеріалі, коли людина змінює форму, структуру природної речі та надає їй нових меж буття та нового способу функціонування. Найбільш адекватною формою опредметнення є мова. Мова є не лише однією з можливих форм опредметнення свідомості, а й способом організації та виразу думки. Іншими словами, свідомість і мова нерозривно пов'язані між собою. Справді, думка людини завжди прагне вилитись у відповідний мовний еквівалент. Мова є прямим та найгнучкішим способом прояву свідомості. Вона виконує багато функцій, а саме:

- позначає, називає предмет, явище чи дію, виділені людиною із тотальності сущого;

- є засобом мислення, засобом виразу предметного змісту знання;

- об'єктивує ідеальну за своїм способом існування свідомість;

- є засобом спілкування людей, обміну досвідом, переживаннями, почуттями;

- зберігає та передає інформацію для прийдешніх поколінь, тим самим сприяючи соціально-історичному розвиткові;

- є засобом управління як поведінкою людини, так і колективними діями.