Розділ 3. Принципи організації охотницького війська.

Прочитавши і це, думаю, що краще також зіпертись на статтю Заруби, бо він містить конкретні і короткі дані про ту чи іншу сторону комплектування та устрою охотницьких полків.=)

Правда тут можна згадати про індивідуальне та групове вербування, договір між наймачем та вояком.

Що до соціального та етнічного складу. Про наймані війська Многогрішного та Самойловича не можна сказати чогось достеменного. 70-80 роки – вихідці з козацьких та найманих військ Правобережжя. 80 роки – селяни та реєстровці не можуть потрапляти до найманого війська. Інша категорія охотників – волоцюги та позакласові елементи населення. Коротше, це було вільне населення Правобережної та Лівобережної України. У 18 сторіччі поповнювались дітьми сердюків та компанійців. Тут він теж часто плагіатить «Історію українського козацтва» =). Що до етнічності, то тут у джерелах дуже важко розрізнити білоруса та українця, не кажучи вже про те, що в московській канцелярії вони часто позначалися «литвою» !! Тут треба розглядати кожний полк окремо і я заплуталась)) Говорить, що багато польських прізвищ… Імена кінця 17 – початку 18 сторіччя виразно українські. Коротше, в основному, полки моноетнічні.

Постачання та забезпечення охотницького війська із скарбу гетьмана.