Сокирко О. Лицарі другого сорту. Наймане військо Лівобережної Гетьманщини 1669-1726 рр.

(Вдумливо прочитавши приблизно 250 сторінок цієї монографії спробую викласти найголовніші позиції автора.)

Розділ 1.Що до феномену найманства у ранньомодерній Європі:

Майкл Говард – «найманці – інтернаціональний клас, що воював за контрактом та виключно за гроші».

Але тут же автор говорить, що не всі найманські полки Європи були полі етнічними. Такими не були французькі (17-18 ст.) та іспанські (16 ст.) полки. Також не обов’язково був писаний контракт.

Польський історик Кароль Кораний у 20 столітті пише працю, де намагається створити типологію європейського найманства. Наприклад італійське наймане військо витворили італійські «банди».

Спочатку засади у військах підприємницькі – власне, наймані (воно не залежало від держави, а тільки від наймача-підприємця); потім воно трансформувалось у затяжне військо (підприємця заступає офіцер призначений державою і залежний від короля, військо переходить під керування та опіку держави, себто короля).

В Росії комплектування полків шляхом найму взагалі не прижилось. У Речі Посполитій найманство співіснує із традиційними формами військовості.

Коротше, Сокирко наголошує на тому, що відмінності є не тільки між українським найманим військом та європейським, а й між різними європейськими найманими військами різних часів.

Тут він ще говорить, що українське військо і саме пройшло школу найманства у Західній та Південно-Східній Європі та країнах Сходу. Вкорінені в козацькій свідомості категорії «вояцького щасті» та «козацького хліба» притаманні і західноєвропейським найманцям.

Універсальну модель найманства створити неможливо. Родові ознаки найманства: позастановість, ставлення найманця до військової служби, як до ремесла, а не природного покликання, принципово нова система внутрішньої ієрархії ( не на васальній залежності, а на корпоративній окремішності, а згодом дисципліні та субординації), роль держави у використанні найманців, а потім повний контроль над ними.

Далі він розказує про історію та військову майстерність європейського найманого війська. (про італійських кондотьєрів, швейцарські найманці, французькі кутільє, ландскнехт). У ВКЛ наймане військо з’явилось пізно. До найманих полків ВКЛ та РП часто входили українські козаки, але не можна це розцінювати, як початок українського найманства.

Далі пише про найманство в Гетьманщині середини 17 століття – це розширена версія того, що пишеться в «Історії українського козацтва» (ох, у нього навіть речення слово в слово такі саме – плагіат-плагіат))) + найбільш організоване наймане військо середини 17 століття створив Дорошенко.