Історіографія.

Можна сказати, що традиційно в поле зору дослідників потрапляють питання устрою, організації та воєнна історія українського козацтва. Але меншою мірою увага дослідників приділялась формуванню професійного війська, яке було відділено від козацтва – охотницького війська. Його існування було відгомоном європейської «міліарної революції». З’явилось в Гетьманщині майже водночас із його появою на карті Європи, але досягло свого розвитку на Лівобережжі під час Руїни.

Історіографія 18 ст. – Літопис Самовидця, «Історія Русів – критичні відгуки про негативну діяльність охотницьких полків. П.Симоновський, О. Рігельман – причетність найманих полків до зрад Многогрішного та Мазепи.

Рубіж 18 – 19 століть. – Д.Бантиш-Каменський, М Маркевич – побут, систему поповнення, устрій, озброєння. Залучають для дослідження приватні документи, матеріали архівів, оригінальних документів.

Середина 19 сторіччя – М.Костомаров – відрізняється своїми народницькими нахилами. Не приділяє найманству спеціальної уваги, але розкриває зв’язок між покозаченими масами та поповненням охотницьких полків з населеня. За його переконаннями наймані війська виступали жорстокими провідниками старшинсько-гетьманської політики, сприяли вкоріненню авторитаризму. О. Лазаревський «Описание старой Малороссии» - дослідив біографії найвідоміших найманих полковників та їхні відносини із цивільним населенням. Правда вважав, що назви «сердюцькі», «компанійські» та «охотницькі» є синонімічними. М. Стороженко, В. Модзалевський – оцінки охотницького війська спирались на праці Костомарова. Не практично ставились до джерел інтерпретуючи їх по-своєму. Багато інформації містять впорядковані Модзалевським «Малороссийский родословник» та «Малороссийский гербовник».

Початок 20 сторіччя – фігурують у працях вчених із галузевої історії (В.Барвінський, В Мякотін). Окрім цього М.Слабченко звертає свою увагу на відношення найманих полків із гетьманом та порівнює охотницькі полки із козацькими полками. Роботи І.Крип’якевича – причини, що спричинили до появи найманих полків. А Яковлів – місце охотницьких полків у правовому полі Гетьманщини.

20-30 роки 20 сторіччя – М.Петровський, О, Оглоблин – праці присвячені періодам політичної історії Гетьманщини, коли роль найманих полків найбільш помітна.

30-60 роки 20 сторіччя – питання досліджувалось побіжно із при триманням думки, що наймані полки допомагали Мазепі у зраді.

60-90 роки 20 сторіччя – кожен досліджував свою сторону – О.Гуржій, В. Панашенко, О. Путро – досліджували економіку та еволюцію станової структури; В. Борисенко – податкова система та військові повинності; Л. Мельник, В. Смолій, В. Степанков – суспільно-політична історія та державне будівництво; Ю. Стецюк – згадує про участь охотницьких полків у придушенні соціальних заворушень; К. Софроненко, В. Горобець – еволюція політичної системи, збройної організації, стосунки з російськими органами влади; Ю. Мицик, А.Федорук, Т. Чухліб, В. Станіславський – початки та умови служби найманого війська часів Руїни.

Зарубіжна українська історіографія 20 сторіччя не має змоги користуватисьс оригінальними джерелами. О. Оглоблин. Двотомна праця Ю. Гаєцького «Козацька адміністрація Гетьманщини» містить також інформацію і про охотницьке військо.

Першу розгорнуту характеристику охотницького війська дано в монографії В.Дядиченка «Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця 17 – початку 18 століття» після Другої світової війни – детальна характеристика його структури, організації, комплектування, управління. Також цього питання торкався О.Апанович – розглядав «після полтавське» існування найманих полків.

Початок 90-тих років 20 сторіччя – В.Заруба – розширив джерельну базу. Його статті та праці концентрували увагу не тільки на структурах компанійських та сердюцьких полків, а й на їхній бойовій діяльності та військовій майстерності.

Положення, сформульовані Зарубою та Дядиченком, на сучасному етапі сприйняті більшістю дослідників.

У сучасній українській історіографії з’явився ряд робіт, які з того чи іншого погляду розглядають аспекти, пов’язані з інститутом найманства у Гетьманщині. Зокрема, Д.Наливайко та В.Сергійчук торкаються питань найманства при вивченні міжнародної діяльності українського козацтва в 16 – середині 17 ст.

Окремі аспекти, пов’язані з найманством козаків у Речі Посполитій, розглядаються в працях С.Леп’явка та В.Щербака. =)

Як на мене, то унікальною працею є монографія О. Сокирко, де він дає ґрунтовні знання про історію формування та місце в устрої гетьманату охотницьких полків; розширює джерельну базу; наводить загальну інформацію про феномен найманства у Європі та проводить аналогії із українським охотницьким військом. Також у нього присутні приклади про військову майстерність найманих полків та їхню безпосередню участь у боях та війнах.