Станова природа еліти Гетьманщини

З другої половини 16 ст. простежується фактичний поділ козацтва на два прошарки – старшину і рядових як у реєстровців, так і у нереєстровців.

Щербак згадує метод просопографії ( біографії! ) при з’ясуванні питань походження, майнового становища, заняття, стилю поведінки козацької верхівки.

Вищі щаблі козацької ієрархії займали люди, що мали: добру фізичну підготовку, певний рівень освіченості, матеріальне забезпечення(здебільшого визначалось походженням).

Козацька старшина походила з:

1.Зем’ян(ленники)

-Виговські(Іван – найвідоміший з родини)

-Хмельницький виріс в сім’ї чигиринського зем’янина

2.Бояр

3.Шляхти(Косинський,Гр.Лобода,Сагайдачний,І.Сулима)

Представники шляхетського стану були полковниками: Богун,Головацький,Гуляницький,Дзік,Жданович,Тетеря,Нечай, обозними,осавулами, суддями.

Березневі статті затвердили панівне становище шляхти в суспільстві, яка потім розчинилась в козацькій старшині. І тут ще можна згадати про явище фальсифікацій ,коли багаті торговці, аби уникнути сплати податків за землю, усіма способами робили документи стосовно свого «шляхетського» походження.

Представники знатного походження займали передовсім вищі щаблі влади.

4.* середовища міщан(17 ст) . Завдяки нагромадженим капіталам ремісники-торговці домагалися від гетьманського правління універсалів на «уряд», як правило, сотенний. Посада сотника відкривала нові джерела збагачення – важливої передумови для дальшого просування.