Іван Виговський: спадкоємець чи антагоніст Б. Хмельницького.

Досліджували: дуже багато хто. Як бонус напишу ще й тих, кого знаю не з семінару. Отже:

Смолій та Степанков «Укр. Державна ідея ХVII-ХVIII століть: проблеми формування, еволюції, реалізації»

М.Маркевич «История Малороссии»

М.Грушевський «Історія України-Руси»

Ю.Мицик «Іван Виговський»

Бульвінський А.Г. Українсько-російські взаємини 1657-1659 років в умовах цивілізаційного розмежування на Сході Європи

Питання дискусійне, тому розпишу різні погляди на це.

Виговського називають пропольським гетьманом. Смолій+Степанков – за Виговського відбулась розбудова олігархічної республіки, через що – послаблення центральної влади; погіршилась внутрішня політика. Загалом вони вважають, що він був абсолютно непослідовним, не продовжував політику Б.Х., а отже – вів неправильну політику.

З іншого боку, вважають, що Хмельницький у 1654 р. зробив свою найбільшу помилку, що він був чудовим полководцем, але не дипломатом. Оскільки Виговський намагався за допомоги своєї дипломатичної діяльності повернути принаймні автономію, його не можна назвати пропольським гетьманом, антагоністом чи послідовником, адже він просто намагався вийти з того стану, в який його загнав Хмельницький.

Його політика не була спрямована на Польщу. Згадати хоча б Гадяцький договір 1658 р., коли мало того, що на нашій території велись суперечки щодо цього, а й в Польщі велика кількість шляхти була проти укладення цього договору, адже за його початковими умовами у козаків було аж занадто багато прав. Шляхтичів хвилювало кілька питань, серед яких найголовніші – незалежність та релігія. Щодо останнього – тут грало роль питання не стільки конфесійне, скільки земельне, адже католики просто не хотіли віддавати землі, які належали їм, православним. З іншого боку, козака не сприймали цей договір з однієї простої причини – він міг потягнути за собою війну з Московією. Так воно і сталось – розпочалась війна, Конотопська битва і т.п. На цьому зупинятись не буду.

Ще однією причиною того, що Виговського вважають пропольським гетьманом – те, що коли з’явилась опозиція, претенденти на гетьманську булаву Я.Барабаш та М.Пушкар, їх підтримала Московія, в той час як Виговський шукав підтримки в РП.

Щодо історіографії:

Маркевич жив у середині ХІХ ст. і писав так, як було вигідно. В першу чергу під час опису цього гетьмана основний наголос робиться на те, що він мав польське походження (правда ж, Есхіна нагадує). Він також пише, що Польща ще до Гадяцької угоди запропонувала Виговському абсолютно «невигідні» умови, серед яких:

- Територія – за Зборівським договором;

- рівні права з поляками;

- гетьман – верховна влада;

- адміністративне правління здійснюється воєводами, обраними козаками;

- рівність релігій.

Цей договір мав би носити назву Заславльський, однак, оскільки козаки не сприйняли цього договору, Виговський його не підписав.

У цьому творі Б.Х. виступає як герой, який хотів об’єднати братні народи під однією владою, в той час як Виговський – навпаки, хотів роз’єднати, розділити і взагалі зробити все якомога гірше для козаків. А закінчується частина про Виговського Гадяцькими статтями, звісно ж, так само невигідними. Причому підписавши їх, Виговський тут же розуміє свою помилку і намагається примиритися із Московією (!!! Це ж у період Конотопської битви десь). Ну, і врешті-решт просто тікає. Історіографія всього ХІХ ст. підтримувала подібну тезу.

Далі: Грушевський.У нього думка ще цікавіша. Він пише, що Виговський, хоча і намагався звернути політику на Польщу, все ж не довіряв полякам і навіть, адже ще у 1653 р. він і Б.Х. збудували маєтки в Миргороді, тобто на кордоні з Московією,щоб бути поближче до Московії. Коли ж Б.Х. помер, Виговський спрямував політику на РП, відділявся від Московії і вже нібито відступився від ідеї жити під Московією. По суті, це можна зрозуміти, все ж Грушевський жив у час, коли націоналістичні дії дуже цінувались.