Причини та передумови національно-визвольної війни Б.Хмельницького.

Найважливішою подією української історії XVII ст. стала Національно-визвольна війна українського народу. її спалах був обумовлений загостренням суперечностей у різних сферах розвитку суспільства, які спричинили формування передумов війни.

У цей час надзвичайно ускладнилася ситуація в соціально-економічній сфері. Унаслідок зростання в Україні землеволодінь польської шляхти селяни втрачали землю і ставали кріпаками. Значно погіршилося також становище міщанства й реєстрових козаків. Критичним було становище в національно-релігійній сфері. Усіляко обмежувалися можливості українців вживати рідну мову. Незважаючи на проголошувану владою свободу віросповідання, не припинялися утиски православних. У тогочасній Україні саме релігійні утиски були чинником, що об'єднував представників різних верств у їхніх протестах проти польської влади.

На підставі передумов Національно-визвольної війни сформувалися її причини:

-незадоволення різних верств населення України швидким зростанням у країні земельних володінь польських магнатів та шляхти;

- посилення національно-релігійних утисків православних українців;

- невідповідність між фактичним набуттям козацтвом політичного лідерства в українському суспільстві й обмеженнями, що накладалися на нього владою за «Ординацією» 1638 p.;

- слабкість вищої державної влади Речі Посполитої (короля й сейму), яка навіть за наявності бажання не мала достатніх повноважень і авторитету, щоб контролювати дії польських магнатів і шляхти в Україні.

Національно-визвольну війну вважають складовою Української національної революції XVII ст. (1648 —1676 pp.). Після закінчення Національно-визвольної війни Україну охопила громадянська війна (вересень 1657 — червень 1663 pp.), що спричинила її поділ на два гетьманства і боротьбу (червень 1663 — вересень 1676 pp.) за возз'єднання Української гетьманської держави Богдан Хмельницький та його соратники.

Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст. тривала з лютого 1648 р. до серпня 1657 р. Вона мала національно-визвольний, релігійний та соціальний характер. її рушійною силою були козаки, міщани, селяни, православне духівництво, частина дрібної української шляхти. Очолював їх Богдан Хмельницький.

Створити з повсталих селян і козаків боєздатну армію, яка боролася за визволення України, Б. Хмельницький зміг, спираючись на своїх сподвижників. Серед них були представники різних станів — козацтва, української шляхти, міщан. У роки війни вони стали талановитими воєначальниками, будівничими держави, дипломатами.

До найближчого оточення гетьмана належали Іван Богун, Кіндрат Бурляй, Іван Гиря, Матвій Гладкий, Філон Джеджалій, Максим Кривоніс, Іван Виговський, Антон Жданович та ін.

Соратники Б. Хмельницького мали протилежні погляди з багатьох питань. Одні з них були досить поміркованими, інші — налаштованими радикально. Проте Б. Хмельницький зміг згуртувати їх навколо ідеї боротьби за визволення України.