Голодомор. Причини та наслідки

причиною голодомору стала політика сталінського режиму одночасно щодо українців як нації і щодо селян як класу. Головною метою організації штучного голоду був підрив соціальної бази опору селян проти комуністичної влади для забезпечення тотального контролю з боку держави за всіма верствами населення з огляду на те, що, як тоді вважалося, міський пролетаріат не створює проблем щодо його контролю.Дійсно, селяни з їх способом господарювання, заснованим на приватній властності в той час становили серйозну загрозу новій радянській владі і були головним джерелом небезпеки. На території Київщини, Уманщини, Черкащини, Вінниччини, Чернігівщини, Харківщини, Дніпропетровщини, Одещини, Луганщини у 20-х — 30-х роках тривала справжня селянська війна. Її елементами були звязки з петлюрівською еміграцією, поставки зброї через кордон тоді з Галичини, план всеукраїнського повстання проти більшовиків, вбивства і залякування представників радянської влади на місцях.[3].Для виявлення суті Голодомору тобто, як саме «морили голодом» при аналізі подій доцільно зосередитися не на тому, чи дійсно в Україні у 1931—1932 рр. був поганий врожай зернових і які були цьому причини і не на тому, чи був поганий врожай також в інших частинах СРСР, тому що, як відомо, скупі врожаї не є незвичайним явищем у сільському господарстві будь-якої країни. Найбільш важливо те, яких заходів було вжито керівництвом СРСР відтак — і керівництвом тодішньої Радянської України щоб максимально посилити ураження сільського, перш за все населення України голодом.

Відповідно до результатів досліджень, для досягнення бажаної мети — покарання голодом — організаторами Голодомору було використано такий механізм:

В рік неврожаю зернових культур плани хлібозаготівлі були значно підвищені

· Під прикриттям посиленої кампанії хлібозаготівлі було запроваджено «свідомо здійснювану конфіскацію продовольства» через запровадження натурального штрафування мясом, картоплею та іншими продовольчими продуктами за невиконання планів хлібозаготівлі.

· Селянам України та Кубані на той час заселеної етнічними українцями радянський уряд свідомо і планомірно не давав можливості виїхати з територій уражених голодом. Дивись Директиву ЦК ВКПб и СНК СССР в связи с массовым выездом крестьян за пределы Украины

Голод, який поширювався протягом 1932 року, набув найстрашнішої сили на початку 1933-го. Підраховано, що на початку року середня селянська родина з пяти осіб мала близько 80 кг зерна, щоб проіснувати до наступного врожаю. Інакше кажучи, кожний її член мав близько 1,7 кг на місяць. Залишившись без хліба, селяни їли котів, собак, щурів, кору, листя. Мали місце випадки канібалізму. З огляду на тривалу традицію приватного землеволодіння українці чинили колективізації упертіший опір, ніж росіяни. Тому на Україні, як ніде, режим здійснював свою політику — з усіма її страхітливими наслідками — швидшими темпами, ніж в інших республіках. Також вважають, що голод був для Сталіна засобом послаблення українського націоналізму. Зрозуміло, що повязаність націоналізму з селянством не оминула пильності радянського керівництва. Вартим уваги аспектом голоду є намагання викреслити його з суспільної свідомості. Ще до зовсім недавнього часу радянська позиція зводилася до заперечення самого факту голоду.