Берестейська унія 1596 та її наслідки

Берестемйська умнія пол. Unia brzeska, англ. Union of Brzesc, біл. Берасьцейская унія, рос. Брестская уния — рішення Київської митрополії Руської православної церкви на території Речі Посполитої розірвати стосунки зКонстантинопольським патріархатом та обєднатися з Апостольською Столицею у 1596 за умов підлеглості православних Папі Римському, визнання основних католицьких догм і збереження православної обрядності.Унію від лат. unio — союз формально й офіційно проголошено на церковному соборі в Бересті 1596 року.

Опір унії

З самих початків православне духовенство відкинуло унію. Уніатське ж — проголосивши унію, визнало владу римського папи, прийняло основнідогмати католицької церкви, зберігши, проте, православні обряди та відправу церковнословянською мовою. Уніатським єпископам обіцяли сенаторські звання ця обіцянка залишилася невиконаною, уніатське духовенство, як і католицьке, звільнялося від податків, уніатська шляхта одержала право обіймати державні посади нарівні з католицькою шляхтою, а уніати-міщани зрівнялися у правах з католицьким міщанством. Додатково польсько-шляхетський уряд вважав унію обовязковою для всіх православних на території Речі Посполитої, з тим, що православна релігія опинилася поза законом.

Реакція на унію

Оскільки унія іноді насаджувалася силою, українські та білоруські селяни, міщани, козаки стійко боролися проти навязування католицтва. Це була боротьба проти феодально-кріпосницького та національно-релігійного гніту, проти панування шляхетсько-католицької Польщі. Вона мала національно-визвольний характер — і водночас була боротьбою українського та білоруського народів за збереження й зміцнення звязків між ними. Вирішальну роль у ній відіграли селянсько-козацькі повстання кінця 16 століття — 20-30-х років 17 століття, спрямовані проти соціального гніту польських та українських феодалів та іноземного панування.

Проти унії протестувала також значна частина православної шляхти, деякі магнати князь Костянтин Острозький, більшість духовенства зокрема, Києво-Печерський архімандрит Никифор Тур, його наступник Єлисей Плетенецький та інші. Було видано ряд полемічних антиуніатських творів. Особливе місце серед них займали твори славетного українського письменника І. Вишенського.

1620 року, за сприяння гетьмана Петра Сагайдачного, єрусалимським патріархом Теофаном було відновленно вищу ієрархію православної Київської митрополії та висвячено Митрополита Київського, Галицького та всієї Руси Іова Борецького.

Внаслідок опору українського і білоруського народів польсько-шляхетський уряд на початку 1630-х років змушений був видати «Статті для заспокоєння руського народу», які узаконювали легальне існування православної церкви. Проте ці «Статті» не припинили наступу католицизму та унії. Народна визвольна війна 1648—1654 років привела до цілковитої ліквідації унії на Лівобережжі.