Тема 5. ПОНЯТТЯ ЗЛОЧИНУ. 4 страница

1. континентальний шельф,підяким розуміється поверхня й надра морського дна підводних районів, що прилягають до узбережжя чи до островів України, за зоною територіального моря до глибини 200 м або за цією межею до таких місць, де глибина вод, що його покривають, дозволяє вести розробку природних багатств цих районів[3].

2. виключна (морська) економічна зона, тобто морські райони, зовні прилеглі до територіального моря України, включаючи райони навколо островів, що їй належать. її ширина становить до 200 морських миль, відлічених від тих самих вихідних ліній, що й територіальне море України[4]

3. підводні телеграфні кабелі й трубопроводи, що проходять по дну відкритого моря;

4. наукова станція, розташована на острові Галіндес в Антарктиді;

5. запущені в космос об’єкти, що належать Україні.

Відповідно до п. 1 ч. 6 КК України особи, особи, які вчинили злочин на території України, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом. В ч. 4 ст. 6 КК зазначається, що питання про кримінальну відповідальність дипломатичних представників іноземних держав та інших громадян, які за законами України і міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, не є підсудні у кримінальних справах судам України, в разі вчинення ними злочину на території України вирішується дипломатичним шляхом.

Відповідно до міжнародних угод і законів України із кримінальної юрисдикції України виключені іноземні громадяни, які користуються дипломатичним імунітетом. До відповідальності такі особи притягуються державою. представниками якої вони є.

Повним дипломатичним імунітетом користуються: глава дипломатичного представництва (посол, посланник, повірений у справах), члени дипломатичного персоналу дипломатичного представництва, які мають дипломатичний ранг (радники, торгові представники, військові аташе, перші, другі і треті секретарі, заступники торгових представників, помічники аташе), а також члени сімей усіх зазначених осіб, якщо вони не є громадянами України.

Обмеженим дипломатичнимімунітетомкористуються консульські посадові особи і консульські службовці, члени адміністративно-технічного і обслуговуючого персоналу дипломатичних представництв, а також представники і посадові особи міжнародних організацій, члени парламентських і урядових делегацій. Ці особи не підлягають юрисдикції України лише щодо злочинних діянь, вчинених ними при виконанні своїх службових обов’язків.

Принцип громадянства(національний)полягає в тому, що громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочин за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за КК України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 1 ст. 7 КК). Підстави такої відповідальності відображають зумовлений громадянством України постійний правовий зв'язок особи з державою у формі їх взаємних прав та обов'язків. Зокрема, громадяни України згідно з Конституцією України зо­бов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст. 68 Конституції), а держава зобов'язана відповідати перед людиною за свою діяльність (ст. 3 Конституції).

В ст. 61 Конституції України сказано, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме порушення. Виходячи з зазначеного, в ч. 2 ст. 7 КК закріплено: якщо громадянин України або особа без громадянства, яка постійно проживає в Україні, за вчинений за кордоном злочин зазнали кримінального покарання за межами України, то вони не можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності за ці злочини. Згідно з ч. 1 ст. 9 КК, у разі вчинення зазначеними особами нового злочину на території України, при його кваліфікації, призначенні за нього покарання, звільненні від кримінальної відповідальності чи покарання суд має врахувати правові наслідки вироку суду іноземної держави.

Космополітичний (універсальний) принцип полягає в тому, що іноземці або особи без громадянства, що не проживають постійно в Україні, які вчинили злочин за її межами, підлягають в Україні відповідальності у випадках, передбачених міжнародними договорами (ст. 8 КК).

Суть цього принципу полягає у спільності інтересів кількох держав у боротьбі зі злочинами, відповідальність за які випливає з міжнародних конвенцій, договорів тощо. Наприклад, ненадання допомоги судну та особам, що зазнали лиха (ст. 284 КК), порушення законів та звичаїв війни (ст. 438 КК), піратство (ст. 446 КК).

В інших випадках, іноземці та особи без громадянства, що постійно не проживають в Україні, підлягають кримінальній відповідальності за вчинені за її межами особливо тяжкі злочини проти прав і свобод громадян України або інтересів України (ст. 8 КК). Це положення базується на загальновизнаних нормах і принципах міжнародного права, відповідно до яких Україна має право карати іноземців за діяння, вчинені ними за її межами, якщо вони спрямовані проти прав і свобод громадян нашої держави або ставлять під загрозу її інтереси.

Цей принцип виключає притягнення до кримінальної відповідальності зазначених осіб, якщо вони були засуджені за вчинені злочини іноземним судом та відбули за них покарання.

Громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини поза межами України, не можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності та віддання до суду (ч. 1 ст. 10 КК). В той же час іноземці, які вчинили злочини на території України і засуджені за них на підставі КК України, можуть бути передані для відбування покарання за вчинений злочин державі, громадянами якої вони є, якщо така передача передбачена міжнародними договорами України (ч. 2 ст. 10 КК). Видачі на підставі міжнародних угод іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності і віддання до суду або для відбування покарання підлягають також іноземці та особи без громадянства, що постійно не проживають в Україні, які вчинили злочини поза межами України і перебувають на її території (ч. 3 ст. 10 КК). Слід зазначити, що відповідно до ст. 26 Конституції України не підлягають видачі іноземні громадяни і особи без громадянства, яким Україною було надано притулок.

4.2.План семінарського заняття.

1. Чинність закону про кримінальну відповідальність в часі.

2. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність в часі.

3. Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі. Поняття території України та поняття місця вчинення злочину.

4. Характеристика принципу громадянства та універсального принципу згідно чинного законодавства.

5. Принцип екстрадиції та правові наслідки засудження особи за межами України.

4.3. Термінологічний словник.

Припинення чинності закону про кримінальну відповідальність означає, що його норми не можуть застосовуватися до зафіксованих у ньому діянь.

Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності, незалежно від часу настання злочинних наслідків.

Зворотною дією закону у часі – це поширення дії нового закону на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання ним чинності.

Територіальний принцип чинності закону про кримінальну відповідальність полягає в тому, що особи, які вчинили злочин на території України, підлягають кримінальній відповідальності на підставі КК України.

Державний кордон України – це лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору. Визначається державний кордон України рішеннями Верховної Ради України, а також міжнародними договорами України.

Принцип громадянства(національний)полягає в тому, що громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочин за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за КК України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Космополітичний (універсальний) принцип полягає в тому, що іноземці або особи без громадянства, що не проживають постійно в Україні, які вчинили злочин за її межами, підлягають в Україні відповідальності у випадках, передбачених міжнародними договорами.

4.4. Навчальні завдання.

1.Петруненко[5], який мешкає в Чернігові, декілька разів виїжджав до Росії, де скоїв 5 квартирних крадіжок. Під час спроби продати крадені речі в Чернігові був затриманий працівниками міліції.

Чи буде Петруненко притягнутий до кримінальної відповідальності за законами України?

2. Мешканець м. Одеси Брайзер організував групу, учасники якої скуповували наркотичні засоби на території Казахстану, Туркменистану та Киргизстану, а потім привозили до Одеси, де збували іноземним туристам. Сам Брайзер з Одеси не виїжджав, виконуючи в цілому організаційні функції, а також підшукував клієнтів для збуту наркотиків. Злочинну діяльність групи було припинено в Одесі. Але двох учасників у цей час затримано на території Казахстану, де вони скупляли наркотичні речовини у великій кількості.

Закони яких держав повинні бути застосовані до Брайзе-ра та інших учасників групи?

3. Іноземний турист Мергер, перебуваючи в Україні, розшукав свого родича Вільмера, який продав йому 10 золотих монет царської чеканки. Як було установлено, Вільмер купив ці монети на території Росії. При спробі перевезти їх через державний кордон України Мергер був затриманий.

Як повинно бути вирішене питання про відповідальність Мергера і Вільмера?

4. Мешканець Києва Клименко, знаходячись у Польщі, у нетверезому стані вчинив хуліганські дії, заподіявши потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження. За це він був притягнутий до кримінальної відповідальності і покараний шляхом накладання штрафу.

Чи повинен бути Клименко притягнутий до кримінальної відповідальності після повернення в Україну?

5. На пароплаві, що приписаний до Одеського порту, було вбито пасажира Коваленко. Убивство вчинив громадянин Естонії Калмиков під час знаходження пароплава в територіальних водах Італії. Коли пароплав прибув до Генуї, Калмикова було передано італійській поліції.

Закон якої держави треба застосувати в даному випадку?

4.5. Завдання для перевірки знань.

1. В яких випадках закон має зворотну силу?

Варіанти відповідей:

1. Якщо закон усуває караність діяння.

2. Якщо закон встановлює караність діяння.

3. Якщо закон посилює відповідальність за діяння.

4. Якщо закон пом'якшує відповідальність.

5. Якщо закон прийнятий після вчинення злочинного діяння.

6. Якщо новий закон відміняє старий закон.

4.6. Нормативно-правові акти:

1. Конституція України.

2. Конвенція про континентальний шельф від 29 квітня 1958 р. Ратифікована СРСР 20 жовтня 1960 р.

3. Конвенція про територіальне море і прилеглу зону від 29 квітня 1958 р. Ратифікована СРСР 20 жовтня 1960 р.

4. Конвенція про відкрите море від 29 квітня 1958 р. Ратифікована СРСР 20 жовтня 1960 р.

5. Конвенція про злочини та деякі інші дії, вчинені на борту повітряного судна від 14 вересня 1963 р. УРСР приєдналась до Конвенції 21 грудня 1987 р.

6. Конвенція ООН з морського права від 10 грудня 1982 р. Ратифікована Україною 3 червня 1999 р.

7. Конвенція про привілеї та імунітети об’єднаних націй від 13 лютого 1946 р. УРСР приєдналась до Конвенції 20 листопада 1953 р.

8. Конвенція про привілеї та імунітети спеціалізованих установ від 21 листопада 1947 р. СРСР приєднався до Конвенції 10 січня 1966 р.

9. Генеральна угода про привілеї та імунітети Ради Європи від 2 вересня 1949 р. Україна приєдналась до Угоди 1 жовтня 1996 р.

10. Віденська конвенція про дипломатичні зносини від 18 квітня1961 р. Ратифікована СРСР 11 лютого 1964 р.

11. Віденська конвенція про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 р. Ратифікована СРСР 11 лютого 1964 р.

12. Віденська конвенція про консульські зносини від 24 квітня 1963 р. СРСР приєднався до Конвенції 23 березня 1989 р.

13. Конвенція про спеціальні місії від 16 грудня 1969 р. Україна приєдналась до Конвенції 14 липня 1993 р.

14. Гельсінкський договір з відкритого неба від 24 березня 1992 р. Ратифікований Україною 2 березня 2000 р.

15. Закон України «Про правовий статус іноземців» від 4 лютого 1991 р., в редакції від 7.05.2009 року.

16. Закон України «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 р., в редакції від 8.12.2009 року.

17. Указ Президента України «Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні» від 10 червня 1993 р. № 198/93.

18. Закон України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 р., в редакції від 20.06.2007 року.

19. Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах від 15 травня 1972 р. Україна приєдналась до Конвенції 22 вересня 1995 р.

20. Європейська конвенція про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 р. Ратифікована Верховною Радою України 16 січня 1998 р.

21. Додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 р. Ратифікована Верховною Радою України 16 січня 1998 р.

22. Другий додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 р. Ратифікована Верховною Радою України 16 січня 1998 р.

23. Закон України «Про ратифікацію Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах” від 22 січня 1993 року від 3 березня 1998 р.

24. Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 р.

25. Протокол до Конвенції про правову допомогу та і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 29 березня 1997 р. Ратифікований Україною 3 березня 1998 р.

4.7. Рекомендована література:

Баграх Д.Н. Действие правовой нормы во времени //Сов. гос. и право. – 1991. - №2.

Ляпунов Ю.И. Обратная сила новых уголовно-правовых норм //Законность. – 1994. - №6.

Максимов В.Шестак А. О пределах обратной силы уголовной закона //Российская юстиция, – 1997. - №5.

Перова Л.Ю, Действие уголовного закона во времени: исторический аспект //Вестник МГУ. Серия Право. – 1997, - №6.

Якубов А. Время совершения преступления и обратная сила уголовного закона //Российская юстиция. – 1997. - №8.

Якубов А. Наказуемость деяния и обратная сила уголовного закона //Законность. – 1997. - №4.

Тема 5. ПОНЯТТЯ ЗЛОЧИНУ.

1. Поняття та ознаки злочину.

2. Злочин та інші правопорушення.

3. Класифікація злочинів.

5.1. Методичні вказівки.