Процесний підхід до управління та процеси діяльності підприємства

Підприємство є організацією, що перетворює такі ресурси, як навколишнє середовище, капітал, робоча сила й інформація в бажані кінцеві стани або цілі.

Підприємство є організаційною структурою. Структура відображає логічне співвідношення функціональних зон і рівнів управління. Класичною є функціональна організаційна структура, в якій організація розділена на окремі елементи , кожний з яких виконує певні завдання - функції. Така структура була обґрунтована німецьким соціологом Максом Вебером на початку 1900-х років [5]. Характеристикою такої системи є розподіл праці, що приводить до появи висококваліфікованих фахівців на кожній посаді.

Для досягнення заданих цілей цією структурою потрібно управляти. Управляється така організація ієрархічно зверху вниз. При цьому кожен нижчий рівень контролюється вищим і підкорюється йому. Для можливості контролю кожному елементу структури встановлюються критерії якості роботи, за якими він звітує перед вищим керівництвом. Також всі свої дії понад отримані повноваження він повинен погоджувати зі своїм керівництвом (рис. 5).

Рис. 5. Взаємодія ієрархічної вертикальної структур управління з горизонтальним протіканням бізнес-процесів на підприємстві [6].

Виконуючи свої вузькоспеціальні завдання, співробітники таких підрозділів перестають бачити кінцеві результати праці всього підприємства й усвідомлювати своє місце в загальному ланцюжку. Така система змушує персонал добре виконувати спеціалізовані функції, але не орієнтує на досягнення результату, що є запорукою успіху в бізнесі. Різні підрозділи взаємодіють, передаючи роботу один одному по етапах поперек ієрархічних зв'язків управління. І найчастіше на організацію взаємодії між підрозділами йде більше часу, ніж на виконання самої роботи, тому що представники одного підрозділу не зацікавлені в ефективному співробітництві із представниками сусіднього. Це породжує різного роду розбіжності, в яких забуваються спільні інтереси. Кожен підрозділ відстоює власні інтереси. Конфлікт інтересів - ще одна проблема, що породжується природою функціональної організації праці. При цьому кожний може робити свою справу щонайкраще, але немає ніякої гарантії, що локальна оптимізація вигідна для процесу в цілому. Наприклад: закупівля матеріалів за найбільш низькою ціною, або мінімізація витрат виробництва, витрат на розробку або обслуговування, витрат на вхідний контроль матеріалів, без обліку впливу на результат процесу в цілому. Така локальна оптимізація збільшує звичайно загальні втрати. Всі ці види діяльності повинні бути скоординовані для того, щоб оптимізувати систему в цілому.

В ієрархічній структурі передбачається, що найбільш важливим споживачем усього, що робиться, є безпосередній начальник окремого працівника або групи працівників. Насправді споживачем є той, хто отримує результати праці працівника або групи, тобто чия робота стає можливою, полегшується або утрудняється в результаті їхніх зусиль. Тому для забезпечення вдосконалення системи необхідно налагодити зв'язки між працівниками або підрозділами в рамках одного бізнесу-процесу. В ієрархічних структурах ті, хто повинен бути реальним внутрішнім споживачем, насправді ізольовані один від одного, незалежно від того, чи далекі вони в чисто фізичному сенсі.